VI. Поради батькам

Наприкінці зустрічі кожна родина одержує наказ у вигляді сувою, в якому записані закони виховання дитини в родині. Батькам дається можливість прочитати закони та поставити запитання вчителеві.

VII. Анкетування батьків

Проводиться наприкінці зборів із позначеної теми.

Можна зробити загальну фотографію на пам'ять про перший «шкільний» день батьків.

Батьківські збори

(2 клас)

Проблеми вільного часу і організація літнього відпочинку дітей

План:

1. Вiдпочинок — необхiдна умова боротьби з втомою. Його види.

2. Органiзацiя лiтнього вiдпочинку.

Будь-яка одноманiтна дiяльнiсть дитини викликає втому i це закономірний стан. Ефективним є активний вiдпочинок (зміна видiв дiяльностi): пiсля навчання — фiзична праця, пiсля напруженої фiзичної працi — праця iнтелектуальна.

Особливо цiнним є спiльний вiдпочинок дiтей з батьками: в селі, на морi, походи по рідному краю, до лiсу, лижнiпрогулянки тощо, адже це — не просто спільне перебування з батьками, чого так не вистачає нинiшнiм дiтям, але й добра школа взаємодопомоги, пiдтримки, чуйностi.

Яким повинен бути літній відпочинок?

Лiтнiй вiдпочинок дiтей пiсля напруженої розумової працi не можна уявити без активної щоденної фiзичної працi.

В лiтньому таборi відпочинку — це чергування по табору, в їдальнi, прибирання постелi або палати, участь у сільськогосподарських роботах тощо; у селi в бабусi — робота на городi, в саду, посильна участь у збираннi врожаю, допомога на фермi. У шкiльному таборi вiдпочинку дiти можуть доглядати за деревами, квiтами, шкiльною територiєю. В походi з батьками учнi повиннi нести посильний рюкзак, збирати хмиз для вогнища, варити, мити посуд…

Пiд час лiтнього вiдпочинку можна читати книги, малювати, робити аплікацiї, складати казки i твори, збирати фольклорний матерiал (народні легенди, пiснi, iгри, приказки i прислiв’я).

Якщо немає можливості органiзувати спiльний вiдпочинок, і дiти вiдпочивають самi, то необхiдно, вiдвiдуючи їх у таборi вiдпочинку,

Цікавитися, чого вони навчились, що вмiють робити, чи є у них друзi (якщо є, то познайомитись з ними), чи вмiють чергувати, як допомагають сільськогосподарським трудiвникам i т.п.

Батьківські збори

(3 клас)

Проблеми спілкування батьків і дітей.  

Педагогічний такт батьків

План:

1.    Взаємовідносини в сім’ї та вплив на організацію спілкування.

2.    Чи вміємо ми розмовляти з дитиною?

3.    Вчити дитину спілкуватися.

Проаналiзуйте педагогiчну ситуацiю.

Одного разу вчителька запитала першокласницю, тиху, задуману дiвчинку:

-        Чого тобi найбiльше хочеться?

-        Я хочу захворiти.

-        Чому? - здивувалася вчителька.

-        Коли я хворiла, мама сидiла бiля мене, розмовляла, розказувала менi казки, читала книжки. Менi було так добре.

1 Про що свiдчать слова дiвчинки?

2. Чому так часто нашим дiтям не вистачає уваги батькiв?

З раннього дитинства малюка виховує все, що його оточує: люди, речi, природа, суспiльнi явища: Але у всi перiоди дитинства i юностi, незважаючи на рiзноманiтнi впливи, найвiдповiдальнiшою є роль батькiв.

Сiм’я - особлива атмосфера, куди дитина несе свою радiсть i горе, роздуми i сiмнiви. І якщо учень не дiлиться з батьками своїми помислами, не розказує про свої справи, батькам варто задуматися над тим, чи справна їхня «машина сiмейного виховання».

Сiмейне спiлкування ... Вiд цих слiв вiє теплотою i сердечнiстю, турботою про дiтей, доброзичливiстю i чуйнiстю. Психологи ствержують, що правильно органiзоване спiлкування - запорука доброго настрою, душевного спокою. З другого боку, встановлено, що нiде люди не ранять один одного так боляче, як вдома, в сiмейних конфлiктах.

Правильно роблять тi дорослi, якi велику увагу придiляють повсякденному спiлкуванню з дитиною. Вони розповiдають багато цiкавого, читають книжки, складають казки, обговорюють подiї дня.

Виявляється, що вмiнням говорити з дитиною, правильно будувати спiлкування володiють не всi батьки. Розмовляючи з колегою по роботi, ми вiдповiдним чином пiдбираємо слова, намагаємося передбачити реакцiю спiвбесiдника, а спiлкуючись з власними дiтьми, керуємось, як правило, принципом: кажу все, що хочу.

Слово - могутнiй засiб виховання, тому i користуватися ним слiд дуже обережно, особливо в конфлiктних ситуацiях.

В.О.Сухомлинський пiдкреслював, що вiд того, яким буде слово у матері — лагiдним, добрим, уважним, розумним, сердечним чи дратiвливим, сварливим, злим - залежить i виховання у дiтей почуття вiдповiдальностi.

Відомий педагог неодноразово вказував на емоцiйнiсть мовлення. «Як важливо, - пiдкреслював вiн, - щоб у кожному словi вихователя трепетала, хвилювалась, раділа і обурювалась жива людська пристрасть! Бо хоч який високий буде змiст слiв, що їх чує дитина, вони залишаться для неї мертвими, поки в них не займеться вогник почуття, не запульсує кров. Цю душевну повноту і насиченiсть слова не можна почерпнути ні з яких книжок, посібникiв, вказiвок. Вона дається тільки життям…»

Стежте за власним мовленням. Пам’ятайте, що воно — вiдображення вашої особистостi. Намагайтеся говорити спокiйно, доброзичливо. Не зловживайте словами «повинен», «треба». Звернiть увагу на те, чи говорите дітям "дякую”, "вибач”, чи вистачає вам терпiння шукати все новi i новi слова для роз’яснення i переконання.

Звичайно, спiлкування не виключає вимогливості, але вона не повинна домiнувати у вiдносинах дiтей i батькiв. Не помiчати «дрiбниць» означає зовсiм не проти «дрiбниць». Їх слiд виправляти, реагувати на них, але iнколи вмiти i не бачити.

Пам’ятайте, що дiти люблять не тiльки слухати, але й думати, висловлювати власнi судження, тобто вони хочуть брати участь у спiлкуваннi. Будьте уважними до мовлення дитини, адже мова, як відомо, знаряддя культури спiлкування. Ненав’язливо поправте малюка, який неправильно промовив слово чи побудував фразу, причому краще робити це по ходу розмови, так, щоб не перебивати спiлкування.

Важливо формувати у дiтей навички ввiчливого спiлкування: вмiти вислухати спiвбесiдника, з повагою ставитися до його думки; вживати слова ввiчливостi вiдповідно до ситуацій, звертання: пробачте, чи не скажете ...; перепрошую, скажiть, будь ласка, ...; вибачте ...; спасибi ...; дякую ...; щиро дякую ...; велике спасибi ... тощо.

Батьківські збори

(4 клас)

Громадянин формується з дитинства

План:

1. Завдання батькам.

2. Анкетування батьків.

3. Обговорення педагогічних ситуацій.

4. Підсумкова бесіда.

У перiод пiдготовки до практикуму запропонувати батькам поспостерiгати за формуванням громадської активностi дитини в сiм’ї та в умовах класного колективу.

З метою виявлення реального впливу сiм’ї на процес формування суспiльної активностi молодших школярiв радимо провести попереднє анкетування батькiв.

1. Чи розповiдає дитина про школу (за вашим проханням, з власної ініціативи, що саме)?

2. Якi громадськi доручення виконує син (донька) у класi?

3. Як виконує цi доручення (охоче, пiд впливом учителя, батькiв, товаришiв)? Чим можете пояснити таке ставлення сина (доньки) до виконання доручень?

4. Як ви ставитесь до виконання сином (донькою) громадських доручень?

5. Якi обов’язки має дитина в сiм’ї?

6. З ким дружить? Чи бувають її друзi у вас вдома?

7. Якi iгри любить син (донька)?

8. Що знають дiти про вашу роботу? Чи цікавляться нею?

9. Якi педагогiчні твори є у вашiй домашнiй біблiотецi?

Обговорення педагогiчних ситуацiй

Коли Наталці дали доручення витiвника класу, вона почала придумувати рiзнi iгри i розваги для своїх однокласникiв. Але дітям це не сподобалось. Молодші школярі люблять ті ігри, які самі придумують. Дiвчинка звернулась до батьків: «Мабуть, я поганий органiзатор, якщо мене не слухають ...»

1. Яку пораду ви б дали своїй доньцi чи сину в аналогiчній ситуацiї?

2. Спробуйте оцiнити свою пораду критично, з точки зору формування суспільної активностi своєї дитини.

Петрик прийшов додому збуджений. Мама готувала обiд і була, як завжди, зайнята. "Мамо, мене обрали старостою класу. У нашому класі дванадцятеро дiтей. Я за них вiдповiдаю ", - заявив син. Однак вона розмову не пiдтримала, нагадала, що час їсти, вiдправила Петрика мити руки, а сама тим часом накрила стiл. Пiд час обiду хлопчик кiлька разiв пробував продовжити своє, але мати зупиняла: «Не відволiкайся, швидше їж, з повним ротом не розмовляють…».  «Нiчого бiльше не розкажу тобі», — образився Петрик i пiшов з кухні.

1. Як, на ваш погляд, мала б розвиватися ця ситуацiя правильно?

2. Як би ви повелися у подiбному випадку? Спробуйте оцiнити власну поведiнку самокритично.

Пiдсумкова бесіда:

а) формування громадськщ-суспiльної активностi учнiв — першочергове завдання нацiонального виховання пiдростаючого поколiння;

б) сiм’я — важливий фактор формування громадської активності дитини;

в) характеристика найбiльш впливових складникiв виховного потенцiалу сім’ї на даний процес (структура сiм’ї, стиль взаємин мiж батьками, ставлення батькiв до дiтей, суспiльно педагогiчна спрямованiсть сiм’ї, культурний рiвень батькiв, змiстовнiсть спiлкування батькiв i дiтей);

г) iдейно-моральний приклад батькiв — головний механiзм формування суспiльної активностi учнiв початкових класiв.