14.2.1. Практичне застосування методу літокатен.

У процесі вивчення ґрунтового покриву і його картографуванні аналізують двовимірну систему "ґрунт - ландшафт", у межах якої ґрунт розглядають як двовимірне утворення, що існує в деякій точці на топографічному розрізі. Здебільшого топографічний розріз має вигляд профілю одного схилу долини. Це положення лягло в основу поняття катени.

С. П. Позняк, Є. Н. Красєха, М. Г. Кіт зазначають, що основою польових робіт при великомасштабному картографуванні ґрунтового покриву замість концепції типового розрізу має стати альтернативна концепція типової катени, закладеної у межах ґрунтово- екологічного профілю, який перетинає типовий елемент мезорельєфу (пасмо, терасово- заплавний комплекс долин рік тощо), або в межах репрезентативної ключової ділянки.

За умов однорідних ґрунтотворних порід і форм рельєфу, що закономірно повторюються, під час картографування ґрунтового покриву можна легко переходити від його двовимірних моделей (катен) до картографічних моделей (карт).

Використання поняття катени ускладнюється у випадках геологічної неоднорідності території, характером покривних відкладів, їхнім складом і властивостями. Особливо велике значення має людина, яка своєю діяльністю впливає на швидкість і характер перебігу ґрунтово-геоморфологічних процесів.

Неоднорідність ґрунтотворних порід у просторі має важливе значення з погляду структури ґрунтового покриву, оскільки ця неоднорідність проявляється, з одного боку, у формуванні своєрідних ґрунтових комбінацій - мозаїк, а з іншого боку, виявляється у загальних внутрішньозональних особливостях ґрунтового покриву.

Необхідність та доцільність використання методу літокатен при дослідженні ґрунтового покриву в умовах значного різноманіття ґрунтотворних порід зумовлено двома причинами. По-перше, на наявних картах четвертинних відкладів не наведено показники, що так важливі для розуміння процесів грунтотворення (гранулометричний склад, карбонатність з вмістом СаСОз, щебенюватість, завалуненість тощо). По-друге, масштаби карт ґрунтотворних порід досить дрібні, їх практично неможливо використовувати при великомасштабному картографуванні ґрунтів.

Метод літокатен треба використовувати при рекогносцирувальних дослідженнях, які передують великомасштабному ґрунтовому обстеженню і необхідні для встановлення загальних закономірностей розподілу ґрунтів за рельєфом і ґрунтотворними відкладами.

Розподіл ґрунтотворних порід можна проводити різними шляхами. На ґрунтових картах різного масштабу пухкі ґрунтотворні породи здебільшого характеризуються ґенезою і гранулометричним складом (наприклад, морена піщанисто- середньосуглинкова), або гранулометричним складом і літологією (пилувато- важкосуглинковий покривний суглинок). Якщо грунтотворення проходить на елювії або елювії-делювії щільних порід, то ґрунтотворні породи характеризуються петрографічною назвою вихідних порід (граніт, вапняк, слюдистий сланець тощо).

Такий поділ порід називають петрографічним. Якщо при картографічних роботах його можна вважати цілком достатнім, то при використанні його в географо-генетичних дослідженнях необхідний додатковий аналіз ролі ґрунтотворної породи в конкретних зональних умовах, оскільки одна і та ж порода залежно від середовища по-різному впливає на процеси грунтотворення.

Без використання методу літокатен на території, яка характеризується значною різноманітністю і мозаїчністю ґрунтотворних і підстилаючих порід, практично неможливо скласти достовірної ґрунтової карти великого масштабу. Часта зміна порід на невеликих територіях зумовлює відмінності ґрунтів як на рівні ґрунтової серії, так і на рівні роду, підтипу і навіть типу ґрунтів.

Ґрунти, сформовані на літологічно відмінних породах, характеризуються різною величиною екологічної стійкості і ґрунтово-екологічної оцінки та агровиробничої цінності, що зумовлює необхідність застосування різних заходів для оптимізації їхнього землекористування.