2.2. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 кк)

Стаття 46 передбачає: «Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду». Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК є обов’язковим для суду і безумовним для особи, яка вчинила злочин.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності є новим для вітчизняного кримінального законодавства. Включення ст.46 до КК 2001 р. засвідчує шанобливе ставлення держави до інтересів потерпілого, виходить з недоцільності звернення до заходів кримінально-правової репресії у ситуаціях, коли відновлення соціальної справедливості можливе шляхом примирення винного у злочині із потерпілим. Ст.46 КК України певною мірою нагадує відомий зарубіжному законодавству інститут медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін. Такого роду звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє потерпілому більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди, особі, яка вчинила злочин, - уникнути кримінальної відповідальності, а державі - зекономити фінансові, кадрові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю.

Особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим за таких умов:

• особа вчинила злочин вперше;

• вчинено злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості;

• особа повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду;

• особа після вчинення злочину примирилася з потерпілим.

Поняття злочину невеликої або середньої тяжкості, вчинення його вперше - аналогічні розглянутим у попередньому питанні. Щодо відшкодуван-ня завданих збитків або усунення заподіяної шкоди на відміну від інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, у ст.46 відсутнє положення про повне відшкодування завданих винним збитків.⁴

Для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, на відміну від передбаченого ст. 45 КК, не вимагається, щоб суб’єкт, який вчинив злочин, щиро покаявся і активно сприяв розкриттю злочину.

У разі наявності декількох потерпілих винний у злочині, який претендує на звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 46 КК, повинен досягти примирення з кожним із них і кожному з потерпілих відшкодувати завдані збитки або усунути заподіяну шкоду.

Специфіка аналізованого виду звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що підстава його застосування складається не лише з позитивної посткримінальної поведінки винної особи, а й добровільного волевиявлення потерпілого. Якщо заявлений потерпілим цивільний позов задоволений і заподіяна злочином шкода повністю відшкодована, проте примирення потерпілого з винним не відбулося, останній не може бути звільнений від кримінальної відповідальності за ст.46 КК.

Під примиренням потрібно розуміти відмову потерпілого від поданої ним заяви про притягнення до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила злочин, або прохання закрити вже порушену щодо винного кримінальну справу. Потерпілий, примирившись з винною особою і будучи задоволеним відшкодуванням завданих збитків та усуненням заподіяної шкоди, звертається до суду з клопотанням звільнити від кримінальної відповідальності особу, яка вчинила злочин, або принаймні не заперечує проти такого звільнення.

Для застосування ст.46 КК не мають значення мотиви, якими керується потерпілий, погоджуючись на примирення (жалість, релігійні переконання, сподівання на дружбу, бажання поліпшити своє майнове становище тощо), а також те, хто виступив ініціатором примирення (винний, потерпілий, їх знайомі, родичі, працівники правоохоронних органів). Звільнення від кримінал-льної відповідальності на підставі ст.46 КК не допускається, якщо встановлено, що заяву про припинення подальшого кримінального переслідування винної особи потерпілий зробив не добровільно, а вимушено - в результаті погроз, залякувань або іншого примусу з боку винного або його оточення.

З тексту ст.46 КК випливає, що примирення має відбутись саме з потерпілим (ст.49 КПК), а не з іншими особами, які беруть участь у кримінальному процесі.

Потерпілий - це особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яка визнана потерпілим постановою особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду (ст. 49 КПК).

Згідно з чинним законодавством, не є потерпілими у кримінально-процесуальному аспекті юридичні особи, які у разі заподіяння їм майнової шкоди визнаються цивільними позивачами.⁵