Історико-культурні зони туристично привабливих територій

Богатир з Кам’яних Потоків Захар Ялов

Село Кам’яні Потоки - батьківщина Захара Ялова (1870 – 1923 рр.) – «велетня з непомірною силою». Юні роки пройшли в постійних тренуваннях - це було улюбленим заняттям Захара; і сила, як живильний струмок, наповнювала кожну його клітину. Чимало літ віддав Захар Петрович улюбленій справі. Він виступав на циркових манежах у багатьох містах Росії як борець та силач. Ялов був улюбленцем Санктпетербурзької публіки; змагався в силі на чемпіонатах світу. На початку ХХ століття на чемпіонаті світу в Парижі став першим, за що в нагороду отримав золоту медаль чемпіона та золотий годинник.

У 1921 році, в 51-річному віці, Ялов повернувся на батьківщину, в Кам’яні Потоки. В Кременчуці він познайомився з А. Чернишовим, який теж багато років віддав цирковій справі. Разом, за підтримки Кременчуцької профорганізації, вони стали активними пропагандистами фізичної культури на Полтавщині. Тому й говорять про «феномен землі», яка дала світу «надлюдину», богатиря. Про таких в давнину легенди складали; нині такими захоплюються та намагаються розкрити таємницю їх богатирської сили.

Михайло Миколайович Калачевський – автор «Української симфонії»

Михайло Миколайович Калачевський (1851 - 1907рр.) належить до числа найвидатніших представників української музичної культури ІІ пол. ХІХ ст.. Відомий нині доробок М. Калачевського – понад 20 солоспівів, 4 оригінальні п’єси для фортепіано, «Українська симфонія» – мають велике мистецьке значення.

1876 рік - рік закінчення М.Калачевським консерваторії – став визначальним для українського мистецтва. Саме тоді, на випускному іспиті, під керівництвом автора було виконано «Українську симфонію» - одну з перших в Україні подібних творів. У цьому взірці класичної симфонії, написаному на народнопісенному матеріалі, молодий композитор м’якою лірикою, дотепним гумором, героїчним епосом прагнув емоційно відтворити життя та побут українського народу. Однак, того ж року з’явився сумнозвісний Емський указ про заборону виявів української культури, й «Українська симфонія» надовго зникла з національного мистецького життя.

Повернувшись на Батьківщину, Калачевський оселився в Кременчуці, де намагався використати на потребу суспільства свої знання й уміння. З 1890р., впродовж десятиліття, керує управою Кременчуцького земства. У селі Рокитному знаходився його маєток та парк із дерев, які він привозив із різних країн світу. В цьому селі прожив майже все своє життя, написав більшість творів суспільний діяч та композитор М.М.Калачевський. Похований наш визначний земляк на власній садибі.

Тарас Григорович Шевченко

Наш край пов'язаний з ім’ям Великого Кобзаря Т. Г. Шевченка. У 1843 році, подорожуючи з Переяслава Хмельницького до Запоріжжя, Тарас Шевченко відвідав Келеберду. Через 93 роки цю подію записав із уст баби Одарки український письменник Ю. Яновський:

«Саме обмолотини попили, сидять мати край віконця, прядочка у їх грає, веретенце шумить. Коли це – щось у хату. Прибився парубок хтозна й звідки. Ой, чи з поля, чи з лугу, та й не впадай серденько в тугу. Було мені либонь сімнадцять. Колупаю припічок, на парубка не гляну. А він же красивий! Сів край столу, добридень оддав. Шабатурку одкрив да й малює. Я й заніміла. Як у церкві стою. Наче янголи мені співають, боюсь поворухнутися. Мама прядуть, а парубок малює… А тоді віддав мені той образок, що малював – і пішов. Та й по цей день. І хто він – не знаю. Тільки очі його дивляться на мене, як і дивились. Дивляться не гаснуть».

Далі письменник оповідає: « Баба Одарка підняла віко на скрині і витягла згорнутий жовтий аркуш паперу. Італійським олівцем там було намальовано дівчину безмірної краси. Вона стояла серед хати в буденній одежі, і всі красуні світу могли їй вклонитися. В очі всіх прийдешніх поколінь дивилася юна Одарка. Під малюнком був підпис – «Т. Шевченко». Нижче стояло - «Наречена».

В. І. Вернадський

Вернадський Володимир Іванович (1863-1945рр.) – російський та український природознавець, основоположник геохімії та біохімії. Був головним ініціатором створення Академії наук України в 1919 році і першим її президентом (1919-1921). З 1889 року щороку приїжджав з дружиною і дітьми на Полтавщину і вивчав структуру ґрунтів, сприяв заснуванню природничо-історичного музею. Найпершим звернув увагу на унікальність геологічних утворень та ґрунтів у Кременчуцькому повіті, зокрема в с. Омельник. Це стало поштовхом для формування його ідей взаємозв’язку між геологічною будовою, біосферою та сферою розумової діяльності людини – ноосферою. Згідно його поглядів Кременчуччина зберігає в собі інформацію північних земель, яку доніс до нас льодовик. Тому наша земля родюча, хлопці зростають богатирями, а дівчата – красунями; і всіх, хто побував на цій землі, вона надихає на добро, а старий Славута заряджає енергією! Омельничани увіковічнили пам'ять природознавця В.І.Вернадського пам’ятним знаком.