2. Мито

У 1992 р. було прийнято Митний кодекс Співтовариства, який описує загальні правила та митні процедури в торгівлі з треті­ми країнами.

Рівень середнього тарифу

	Канада	ЄС	Японія	США
Загальний	7,2	6,9	6,5	5,2
Сільськогосподарська продукція	22,9	17,3	18,2	11,0
Несільськогосподарська продукція	4,4	4,5	4,0	4,7
Нафтопродукти	2,6	1,9	6,5	2,3

Переважна більшість країн експортують свою продукцію до ЄС за заниженими ставками мита або взагалі без нього.

ЄС, як й інші розвинені країни, мав найбільший рівень еска­лації тарифів для продовольства, тютюнових виробів, тексти­лю та шкіри. Зауважимо, що з усіх сек­торів ЄС мав найбільший рівень захисту (крім Японії) для продукції першої стадії обробки, середній - для напівфабрикатів та один з найменших - для готової продукції.

Основні особливості єдиного митного тарифу ЄС на сучас­ному етапі є такі:

1. Переважне використання адвалорного мита для несільськогосподарської продукції та змішаного мита для сільськогос­подарської продукції.

2. Максимальне значення всіх тарифів є обмеженим.

1. Тарифні піки для несільськогосподарської продукції є по­мірні: найбільший тариф був визначений для проду­кції органічної хімії на рівні 41,7 %, у сфері готової продукції для вантажівок - 22 %. Навпаки, для сільськогосподарської продукції мито є найбільш високим: м'ясо - до 236 %, крупи -180 %, овочі та фрукти - 161 %, фураж для худоби - 212 %, цукор - до 72 %.

3. Широке використання різних преференційних схем у торгівлі.

Важливим інструментом торговельної політики ЄС є правила походження товару (Rules of origin - ROO).

Правила походження ЄС можна поділити на дві групи:

1. непреференційні - встановлюються двома шляхами:

- товари можуть бути "повністю отримані або вироблені" в од­ній країні.

- якщо вони є продуктом двох або більше країн, то країною походження визначається та, де товари пройшли "свою останню, значну, економічно виправдану пе­реробку або обробку на підприємстві, обладнаному з цією метою, що є результатом виробництва цього продукту або представляє свою важливу стадію виробництва".

2. пре­ференційні - преференційні правила по­ходження мають бути визначені Євросоюзом детальніше та чі­ткіше. Товар має своє походження у тій країні, де він був "достатньо виготовленим або обробле­ним". На практиці Євросоюз використовує три основні методи або критерії для визначення достатності рівня переробки товару:

- тест на додану вартість;

- тест на зміну тарифної позиції;

- технічний тест.

Часто угоди Євросоюзу про вільну торгівлю з окремими краї­нами містять положення про кумуляцію походження (cumulation of origin). Це означає, що матеріали, походженням з іншої країни, які експортуються до країни, що сама експортує перероблену продукцію до Євросоюзу, розглядаються як такі, що походять з другої країни. У цьому випадку зовсім не обов'язково, аби ці ма­теріали пройшли значну обробку в іншій країні - партнері по зоні вільної торгівле та отримали преференційне відношення до себе.