7. Соціальні ролі особистості. Вимоги до психологічних якостей працівників і керівників сучасних організацій. Методи вивчення соціально-психологічного клімату в колективі.

Поняття соціальної ролі запропонували Р. Лінтон та Дж. Г. Мід незалежно один від одного у 1930 р., причому перший описував роль як одиницю суспільної структури, другий — у контексті процесу взаємодії людей, коли людина, приймаючи роль іншої людини, засвоює певні соціальні норми.

Соціальна роль – це модель поведінки, очікувана від того, хто має зазначений соціальний статус. Роль – це дія в межах сукупності прав, привілеїв і обов'язків, які визначено статусом. Виконання соціальної ролі має відповідати усталеним у суспільстві нормам та очікуванням. Загалом людина сама обирає свої ролі, але деякі вже задані їй від народження. Соціальним ролям людина навчається в процесі соціалізації.

Одна з перших спроб систематизації соціальних ролей належить Т. Парсонсу. На його думку, кожну роль можна описати п'ятьма основними характеристиками:

1. Емоційність – одна роль вимагає емоційної стриманості, інша – цілковитої розкутості.

2. Спосіб одержання - одні притаманні особистості органічно, інші виборюються.

3. Масштаб – одні ролі сформульовані і суворо обмежені, а інші нечіткі й розмиті.

4. Ступінь формалізації - дія згідно з жорстко встановленими правилами і приписами або довільна дія.

5. Характер і скерування мотивів – орієнтовані на особистий прибуток або на загальне благо.

Вимоги до психологічних якостей працівників і керівників сучасних організацій.

Комплексний підхід до оцінки психічного здоров’я людини дозволяє виділити наступну сукупність психічних проявів:

властивості особистості – оптимізм, врівноваженість, зосередженість (відсутність метушливості), моральність, адекватний рівень домагань, почуття обов'язку, впевненість в собі, безпосередність (природність), почуття гумору, доброзичливість, терплячість, самоповага, самоконтроль;

психічні стани – емоційна стійкість (самовладання), зрілість почуттів відповідно до віку, вільний, природний прояв почуттів та емоцій, здатність радіти, збереження звичного (оптимального) самопочуття;

психічні процеси – адекватність психічного відображення, адекватне сприйняття самого себе, здатність концентрації уваги на предметі або виді діяльності, утримання інформації в пам'яті, здатність до логічної обробки інформації, критичність мислення, креативність мислення, знання себе, управління думками.

Вивчення американським психологом Ральфом Стогділлом особистісних психологічних якостей, що обумовлюють ефективність керівництва, дозволило виділити такі необхідні якості і риси особистості:

• домінантність – вміння впливати на підлеглих;

• впевненість у собі;

• емоційна врівноваженість і стресостійкість (вміння керівника контролювати свої емоційні прояви, саморегульований емоційний стан, здійснювати самоврядування та оптимальну емоційну розрядку);

• креативність, здатність до творчого вирішення завдань, високий практичний інтелект;

• прагнення до досягнення і підприємливість, здатність піти на ризик (розумний, а не авантюрний), готовність брати на себе відповідальність у вирішенні проблем;

• відповідальність і надійність у виконанні завдань, чесність, вірність даній обіцянці і гарантіям;

• незалежність, самостійність у прийнятті рішень;

• гнучкість поведінки в мінливих ситуаціях;

• товариськість, уміння спілкуватися, взаємодіяти з людьми.