32.Особливості молодіжного законодавства в Україні.

Молодіжне законодавство — це система певних законодавчих актів, положень, норм, які регулюють ті стосунки, учасником яких є молодь. Це може бути конституційне законодавство, загальне молодіжне або галузеве законодавство, яке регулює стосунки молоді з іншими суб'єктами права.

Права і обов'язки української молоді закріплені в багатьох законодавчих актах, прийнятих в різний час. Але перш за все їх треба починати аналізувати з Основного Закону — Конституції України, де закріплені основні права і обов'язки громадян України, у тому числі і таких соціальних груп, як діти і молодь, хоча саме слово "молодь" в Конституції, якщо бути точними, відсутнє.

Права і обов'язки молоді закріплені також в сімейному праві, що складається з ряду специфічних законів і значного числа спеціальних норм. У систему сімейного права входять наступні інститути: шлюб (порядок його реєстрації і припинення), правовідносини (правовідношення сім'ї, правовідносини дітей і батьків), усиновлення, опіка і опікування, реєстрація актів цивільного стану.

Серед найважливіших прав молоді, що отримали законодавче закріплення, перш за все потрібно назвати права на освіту, працю, культурний і фізичний розвиток, на житло, об'єднання в громадські організації.

Громадяни України у сфері культури мають наступні права:

• на свободу творчості;

• на вільний вибір будь-якого виду культурної діяльності, способів і сфер вживання творчих здібностей і самостійне визначення долі своїх творів;

• на здійснення професійної і творчої діяльності на індивідуальній або колективній основі, самостійно або за допомогою яких-небудь форм посередництва;

• на створення установ, підприємств і організацій культури;

• на об'єднання в творчі союзи, національно-культурні суспільства, фонди, асоціації, інші суспільні об'єднання, які діють у сфері культури;

• на збереження і розвиток національно-культурної самобутності, народних традицій і звичаїв;

• на доступ до культурних цінностей;

• на захист інтелектуальної власності, придбання спеціальної освіти.

Молодіжне законодавство може існувати в основному в двох різних моделях:

а) як певна система законів, що охоплюють всі форми життєдіяльності особи молодої людини;

б) як окремі "молодіжні" статті в законодавчих актах даної держави, що забезпечують життєдіяльність молоді як специфічної соціально-демографічної групи.

33. Особливості і основні функції державної молодіжної політики в перехідному суспільстві.

Ускладнення життя, загострення багатьох соціально-економічних, політичних і духовних процесів, криза духовних ідеалів і орієнтирів громадян в країнах перехідного періоду від тоталітаризму до демократії підсилили потребу в розробці і реалізації принципово нової державної молодіжної політики.

Основними чинниками ризику, що перешкоджають виробленню і реалізації державної молодіжної політики, є:

• дефіцит відповідних соціально-економічних ресурсів, які є у розпорядженні держави і можуть бути використані для вирішення проблем молоді;

• постійне зниження життєвого рівня, невлаштованість молоді, що викликає песимізм, апатію, втрату віри в майбутнє;

• невідповідність загальноосвітнього рівня і професійної підготовки молоді реальним потребам суспільного виробництва, а тим більше його прогнозованому рівню найближчими роками;

• ослабіння авторитету держави, політичних партій, рухів і організацій в молодіжному середовищі;

• відсутність консолідуючої єдності в самому молодіжному русі, в молодіжних організаціях країни;

• міжнаціональні протиріччя.

Державна молодіжна політика як явище розглядається як політика і практична діяльність ряду суб'єктів. Її суб'єктами є держава, її органи, які реалізують таку політику; політичні партії, суспільні рухи, об'єднання і організації; соціальні інститути навчання і виховання молоді; окремі громадяни; власне самі молоді люди.

Основні функції державної молодіжної політики такі:

• створення гарантованих соціально-економічних, політичних і інших необхідних стартових умов для молоді;

• реалізація проблем, інтересів і запитів молоді без утиску аналогічних інтересів інших класів і соціальних груп суспільства;

• координація зусиль всіх державних органів, організацій, рухів, різних соціальних інститутів суспільства по забезпеченню умов для розвитку і самореалізації молоді.

Державна молодіжна політика повинна будуватися з врахуванням реальних інтересів, запитів, потреб різних категорій молоді і враховувати регіональні умови, особливості вікових груп. Це тим більше важливо, що молодіжна політика не може не враховувати особливості стосунків не лише між молоддю й іншими категоріями населення, але і між самими віковими групами.