Фонетика

Автор підручника подає особливості діалектної фонетики, розбиваючи її на два розділи: вокалізм і консонантизм. Обидва явища є ґрунтовно розібраними.

Щодо загальної характеристикаи українського діалектного вокалізму, при з'ясуванні відмінностей українських діалектів у системі вокалізму, зокрема при дослідженні протиставлення їх на рівні як наголошеного, так і ненаголошеного вокалізму, дуже важливо враховувати не тільки кількісний склад голосних фонем, а й навантаженість, тобто частоту вживання їх у живому мовленні, чого можна досягти, зокрема, шляхом виявлення генетичної основи окремих фонем в кожному діалекті.

Склад вокалізму української діалектної мови як у кількісному, так і в якісному відношенні в різних діалектах відчутно різний, проте всю різноманітність вокалізму цієї мови можна звести до чотирьох основних діалектних систем: 1) південно-східної; 2) південно-західної; 3) карпатської, 4) поліської, або північноукраїнської.

Своєю системою вокалізму найближчими до української літературної мови є південно-східні діалекти, основний масив яких — говори Середньої Наддніпрянщини, що являються діалектами давньої формації, лежать в основі української національної і літературної мови. їм властивий шестифонемний як наголошений, так і ненаголошений вокалізм такого складу: | і | — | и | — | є | — | а | — |о | — | у |. після цього автор демонструє відмінності в системі вокалізму в рідних групах говорів.

Навантаженість голосних фонем у живому мовленні, частота вживання їх у різних діалектах сприяє протиставленню українських діалектів один одному, а при однаковому кількісному складі відіграє при цьому навіть вирішальну роль.

Так, південно-східні і більша частина південно-західних діалектів характеризуються великою поширеністю фонеми | і |, в яких вона є замінником давнього ять, а також етимологічних [о], [є] в новозакритих складах, чим вони різко протиставляються поліським діалектам, де ця фонема виявлена порівняно слабко, являючи собою в ряді говірок лише продовження давнього [і]. Порівняно слабко виявлена в поліських діалектах і фонема | и |, девона виступає нерідко лише як рефлекс давнього [ы], чим ще більше підкреслюється протиставлення їх іншим українським діалектам.

Далі короткий огляд окремі голосних фонем української діалектної мови.

В розділі «консонантизм» представлена загальна характеристика українського діалектного консонантизму. Адже у консонантизмі, як і в вокалізмі, спостерігаються помітні відмінності між українськими діалектами, що стосуються як кількісного складу приголосних фонем, так і їх навантаженості, частоти вживання в живому мовленні.

Відмінності між українськими діалектами в консонантизмі проявляються в звуковій реалізації окремих приголосних фонем, тобто у виявленні тієї ж самої фонеми в різних говірках в однакових фонетичних умовах через різні звуки, внаслідок чого звукове поле однакових фонем у різних говорах нерідко виявляється різним.

Протиставлення одних українських діалектів іншим спостерігається і в різних позиційних можливостях окремих приголосних фонем чи й цілих груп їх, що виявляється в неоднакових змінах фонем у різних діалектах у тих же самих фонетичних позиціях. Особливо численні відмінності цього різновиду характерні для південно-західної системи консонантизму, де досить виразно простежується залежність звукового вияву дзвінких і глухих приголосних фонем від фонетичних позицій, в яких вони опиняються в живому мовленні. Це викликає навіть взаємозаступлення дзвінких і глухих приголосних у відповідних фонетичних умовах, як, наприклад, оглушення дзвінких в абсолютному кінці слова і в позиції перед глухими приголосними та ін., чим ця діалектна група виразно протиставляється іншим діалектним групам української мови.

Отже, в складі консонантизму української літературної мови маємо 22 твердих фонеми: |б |, | п|, | в |, | м |, | ф |, | д |, | т |, | з |, | с |, | ц |, | дз |, | л |, | н |, | р |, | ж |, | ш |, | ч |, | дж |, | х |, | к |, |ґ | , | г| і 10 м'яких: | д ' | , | т ' | , | з ' | , | с ' | , | ц ' | , | д з ' | , | л ' | , |н' |, | р' |, | j |, з яких 20 фонем дзвінких, включаючи й сонорні та | j |: | б |, | в |, | д |, | д' |, | з |, | з' |, | дз |, | дз'|, | дж |,| с |, | ц |,|ц|, |м|, | j | і 12 глухих: |ш| , | х| , |к|, |ж |, | г |, | г|, |п|, | ф |

До системи консонантизму української літературної мови найближчою є система консонантизму південно-східних діалектів. Проте навіть в останній знаходимо чимало відмінностей, що торкаються як самого кількісного складу приголосних фонем і їх якісного вияву, так і взаємовідносин поміж ними, що видозмінює певним чином систему консонантизму цих діалектів, протиставляючи її, з одного боку, системі консонантизму літературної мови, а з другого — системам консонантизму інших українських діалектів.