Коло спадкоємців за законом

 до 1-ої черги спадкоємців за законом належать найближчі родичі спадкодавця. Зокрема, це батьки і діти спадкодавця, а також той з подружжя, якому вдалось його пережити.

До батьків спадкодавця належать тільки його рідні батько і мати.

1)Розглядаючи категорію „діти спадкодавця”, необхідно зазначити таке: до дітей спадкодавця відносяться тільки ті діти, які є йому рідними по крові. Пасинки і падчерки до цієї групи осіб не увійшли; дітьми спадкодавця необхідно вважати не тільки тих дітей, які були зачаті й народилися тоді, коли він був ще живий, а й тих дітей, що були зачаті за життя спадкодавця i народилися після його смерті.

Стаття 1262 ЦК України говорить про те, що в 2-ій черзі спадкоємців за законом знаходять собі місця такі родичі спадкодавця:

рідні брати і сестри;

бабуся і дідусь як з боку батька, так і з боку матері.

Розглядаючи першу категорію осіб, необхідно зробити наголос на таких аспектах:

Згідно зі ст. 1263 ЦК України, 3-ю чергу спадкоємців за законом утворюють рідні дядько і тітка спадкодавця. До цієї групи входять лише рідні брати і сестри батьків спадкодавця.

Зміст ст. 1264 ЦК України полягає в тому, що до 4-ої черги спадкоємців за законом входять особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Коло спадкоємців за заповітом

Спадкоємці за заповітом – це ті спадкоємці, які мають право прийняти спадщину на основі письмового розпорядження, зробленого її власником у встановленому законом порядку стосовно неї на випадок своєї смерті. Під зазначеними вище спадкоємцями слід розуміти тих учасників цивільно-правових відносин, для яких підставою набуття права власності на спадкове майно є положення майнового чи немайнового характеру, зазначені його власником у своєму заповіті, а не безпосередні приписи, передбачені ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити спадкоємцем одну або декілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Спадкодавець має право заповісти власне майно будь-яким учасникам цивільно-правових відносин. Відповідно до ст. 1222

ЦК України спадкоємцями за заповітом можуть бути: фізичні особи,  юридичні особи, інші учасники цивільно-правових відносин.

Один із аспектів ч. 1 ст. 1222 ЦК України полягає в тому, що до першої групи учасників цивільно-правових відносин належать: звичайні спадкоємці (фізичні особи, які були зачаті і народилися до відкриття спадщини); постуми (фізичні особи, які були зачаті до відкриття спадщини і народилися після настання цього юридичного факту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України підставами відкриття спадщини є смерть спадкодавця або оголошення його, в порядку встановленому законом, померлим.

61.Суб’єкти авторського права

Суб'єктами авторського права можуть бути фізичні та юридичні особи.    Серед фізичних осіб слід насамперед виділити авторів, тобто творців об'єктів авторського права. Автор твору є первинним суб'єктом авторського права. Суб'єктами авторського права є також спадкоємці автора; особи, яким автор чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права. Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом.    Суб'єктами авторського права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.    Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону "Про авторське право і суміжні права" автор є первинним суб'єктом, якому належить авторське право. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.    В окремих випадках у творчому процесі беруть участь кілька осіб. їх називають співавторами. Важливою умовою співавторства є те, що вклад співавторів в твір повинен мати творчий характер. Тобто не можна говорити про співавторство, якщо одна особа диктує роман, а інша записує його, домовляється з видавництвом, дістає папір для видання тощо. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне. При нероздільному співавторстві неможливо виокремити творчу працю кожного співавтора. При роздільному співавторстві складові частини твору чітко визначені і відомо, хто конкретно із співавторів написав ту чи іншу його частину.      Кількість співавторів може бути необмеженою     Практичне значення такого поділу полягає в тому, що якщо співавторство є роздільним, то кожен з авторів зберігає за собою право розпоряджатися створеною ним частиною твору, в тому числі заборонити її використання, якщо інше не передбачено договором між співавторами.    В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.