Загальна теорія конфлікту к. Боулдінга

• Про можливість та необхідність регулювання соціального конфлікту. В цілому західні соціологи багато зробили у вивченні соціальних конфліктів.

• Всі конфлікти маю зразки розвитку = їх детальне вивчення і аналіз надасть можливість створити загальну теорію конфлікту

Позиції с.К. (як відповідь стр-функц)

1. у всіх соц. Системах можна віднайти нерівний розподіл дефіцитних ресурсві, які мають всезагальну цінність

2. нерівність у суспільстві породжує конфлікти інтересів різних частин системи

3. конфлікт інтересів викликає сутичку між тими, хто отримує і тими, хто немає цих ресурсв.

Щодо вивчення конфліктів, то соціологів, передусім, цікавлять мотиви конфлікту, які залежать від специфіки суб'єкта конфліктної взаємодії, соціального середовища, сфери суспільства. Всі наявні теорії утворюють своєрідну методологію його вивчення та практичного вирішення.

Різновиди соціальних конфліктів

У суспільстві відбувається кількість конфліктів, які можна класифікувати за різними критеріями. Відносно суспільних сфер, в яких відбуваються конфлікти, останні поділяються на:

■ економічні (розбалансованість між інститутами виробництва, обміну, споживання та власності, реакція на перекоси в економічній та соціальній політиці уряду, проблеми перерозподілу власності, у зв'язку з розвитком ринкових відносин);

■ трудові (відсутність чіткої законодавчої бази вирішення трудових спорів);

■ політичні (суперечності в структурі інституту влади та державності);

■ міжетнічні (боротьба за права та інтереси етнічних та національних груп);

■ соціальні (суперечності між спільнотами, соціальними групами, що дбають про власні інтереси та цілі);

■ конфлікт культур;

■ конфлікт на релігійній основі.

Залежно від суб'єктів та зон протиріч конфлікти поділяються на:

■ особистісні (на рівні індивідуальної свідомості);

■ міжособистісні (суперечність між двома і більше людьми);

■ міжгрупові (між соціальними групами);

■ конфлікт належності (проблема подвійної належності індивіда до тієї чи іншої групи чи позиції);

■ конфлікт із зовнішнім середовищем (відчуття тиску з боку адміністрації, законів, норм, заборонів, порядку і т. ін.).

Типологізуючи соціальний конфлікт, його вияви можна подати у таких формах:

■ конфронтація (як пасивне протистояння груп з протиборствуючими інтересами);

■ суперництво (як боротьба за визнання особистих досягнень, здібностей, мета якої - набуття кращих соціальних позицій, визнання);

■ конкуренція (як особливий тип конфлікту, мета якого - отримання вигоди, прибутку або доступу до дефіцитних благ).

* Спосіб розв’язання конфліктів припускає їх розподіл:

- на антагоністичні (насильницькі) конфлікти

- компромісні (ненасильницькі).

Насильницькі (антагоністичні) конфлікти являють собою способи розв’язання суперечностей шляхом руйнування структур усіх сторін-конфліктерів чи відмови всіх сторін, крім однієї, від участі в конфлікті. Ця сторона і виграє.

Компромісні конфлікти допускають декілька варіантів їх вирішення за рахунок взаємної зміни цілей учасників конфлікту, термінів, умов взаємодії.

КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ

Ознака класифікації	Види конфліктів
1. Спосіб розв’язання:	— насильницькі; — ненасильницькі
2. Сфера прояву:	— політичні; — соціальні; — економічні; — організаційні
3. Спрямованість впливу:	— вертикальні; — горизонтальні
4. Ступінь виразності:	— відкриті; — приховані
5. Кількість учасників:	— внутріособистісні; — міжособистісні; — міжгрупові
6. Потреби:	— когнітивні; — конфлікти інтересів

Ступінь виразності конфліктного протистояння припускає виділення прихованих і відкритих конфліктів. Відкриті конфлікти характеризуються явно вираженим зіткненням опонентів: сварки, суперечки, зіткнення. Взаємодія регулюється нормами, що відповідають ситуації й статусу учасників конфлікту. У разі прихованого конфлікту відсутні зовнішні агресивні дії між сторонами-конфліктерами, але при цьому використовуються непрямі способи впливу. Це відбувається за умови, що один з учасників конфліктної взаємодії побоюється іншого, або ж у нього немає достатньої влади й сил для відкритої боротьби.