Вирішення питання про нове обвинувачення
Коли дані судового слідства вказують, що підсудний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення не було йому пред'явлено, суд за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора.
У тих випадках, коли нове обвинувачення тісно зв'язане з початковим і окремий розгляд їх неможливий, вся справа повертається для додаткового розслідування.
Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.
На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду.
19. Вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи можливе у випадках:
1) встановлення під час судового слідства, що злочин вчинила особа, яка не притягнута до кримінальної відповідальності;
2) встановлення факту дачі свідком і потерпілим завідомо неправдивих показань, експертом - завідомо неправдивого висновку, перекладачем - завідомо неправильного перекладу.
Встановивши під час судового слідства, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності за клопотанням прокурора, потерпілого або Його представника суд виносить мотивовану ухвалу, а суддя - постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора або направляє все провадження у справі для проведення додаткового слідства чи дізнання (ст. 278 КПК).
Одночасно з постановленням вироку сул своєю ухвалою, в суддя постановою мають право поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання] висновок чи неправильний переклад (ст. 279 КПК).
Відкладення розгляду справи має місце, коли вона:
не може бути розглянута в даному судовому розгляді у зв'язку з неявкою кого-небудь із викликаних осіб або
у зв'язку і необхідністю витребувати нові докази.
У таких випадках суд відкладає розгляд справи і вживає заходів для виклику осіб, які не з'явилися на судове засідання, або для витребування нових доказів (ч. 1 ст. 280 КПК).
Про відкладення розгляду справи суд виносить ухвалу, а суддя - постанову, вказуючи в ній час нового судового засідання. В разі прийняття рішення про відкладення розгляду справи суд може допитати свідків, експерта, потерпілого, заслухати думку спеціаліста та пояснення цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників, які з'явилися. Якщо після відкладення справу розглядає суд у тому ж складі, повторний виклик зазначених осіб на судове засідання проводиться лише в необхідних випадках (ст. 292 КПК).
Відкладаючи розгляд справи, суд зобов'язаний до закриття судового засідання вислухати всі клопотання учасників судового розгляд) і розв'язати їх (ч. 3 ст. 280 КПК).
Відкладення розгляду справи не слід ототожнювати з перервою у судовому засіданні, що оголошується, як правило, на короткий строк, після чого продовжується розгляд справи з тієї судової дії, на якій засідання було перерване.
20. Зупинення розгляду справи здійснюється на тих же підставах, що і на стадії попереднього розгляду справи суддею:
1) коли підсудний ухилився від суду;
2) коли він захворів на психічну або іншу тяжку хворобу, яка виключає розгляд справи (ч. 2 ст. 280 КПК).
У першому випадку провадження у справі зупиняється до розшуку підсудного, у другому - до його видужання, після чого ухвалою суду чи постановою судді судовий розгляд справи відновляється.
Зупиняючи провадження у справі у зв'язку з ухиленням підсудного від суду, суд чи суддя, який розглядає справу одноособово, своїм рішенням одночасно оголошує розшук підсудного і обирає запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
22. Направлення справи на додаткове розслідування на стадії судового розгляду допускається з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства можливе лише тоді, коли цю неповноту або неправильність не можна усунути на судовому засіданні. В разі виявлення під час судового розгляду неповноти або неправильності досудового слідства суд повинен вжити необхідних заходів щодо їх усунення, а саме: детальніше допитати підсудних, потерпілих, свідків, експертів про обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, викликати додаткових свідків, витребувати документи та інші докази, оглянути місце події і провести інші процесуальні дії.
Такою, що не можна усунути на судовому засіданні, може бути визнана неповнота, для усунення якої потрібно проводити слідчі дії або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів чи проведення дій у такому обсязі, виконання яках неможливе із додержанням особливостей процесуальної форми судового розгляду.
Недопустимим є повернення на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджували б обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд чи суддя повинен прийняти остаточне рішення і постановити, згідно з ч. 4 ст. 327 КПК, виправдувальний вирок (п. 22 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 25 березня 1988 р. "Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справи на додаткове розслідування").
Питання про повернення справи на додаткове розслідування може виникнути на будь-якому етапі судового розгляду: у підготовчій частині судового засідання, під час судового слідства, під час судових дебатів, з урахуванням нових даних, які може повідомити підсудний в останньому слові, у нарадчій кімнаті при постановленні вироку.
Якщо виникає питання про повернення справи на додаткове розслідування, суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і вирішує це питання мотивованою ухвалою (постановою), яка виноситься в нарадчій кімнаті (ч. 2 ст. 281 КПК). В ухвалі (постанові) про повернення справи на додаткове розслідування недопустимо вирішувати наперед питання про формулювання і обсяг обвинувачення, його доведеність, кваліфікацію вчиненого, достовірність того чи іншого доказу, а також вважати встановленими обставини, які підлягають перевірці під час додаткового розслідування.
Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.
На ухвалу, постанову протягом семи діб із дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається за першою інстанцією апеляційним судом - касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 281 КПК).
23. Закриття справи під час її розгляду, згідно зі ст. 282 КПК, можливе, коли суд встановить, що:
1) підсудний на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг одинадцятирічного віку (п. 5 ч. 2 ст. 6 КПК);
2) відбулося примирення потерпілого з підсудним у справах приватного обвинувачення, крім випадків, коли таке примирення не може бути прийняте судом (п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК);
3) потерпілий або його представник у справах приватного обвинувачення не з'явився на судове засідання без поважних причин, а підсудний не заявляє клопотання про розгляд справи по суті за відсутності потерпілого (ст. 290 КПК);
4) відсутня скарга потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 27 КПК (п. 7 ч. 1 ст. 6 КПК);
5) настала смерть підсудного, за винятком випадків, коли провадження у справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами (п. 8 ч.1 ст. 6 КПК);
6) щодо підсудного вже є вирок з того ж обвинувачення, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи на цій же підставі (п .9 ч. 1ст. 6 КПК),
7) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого чи прокурора про закриття кримінальної справи з того ж обвинувачення (п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК);
8) щодо підсудного вже є не скасована постанова органу дізнання, слідчого прокурора про відмову в порушення справи за тим же фактом (п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК).
Суд має право звільнити підсудного від кримінальної відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпеку або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ч. 1 ст. 7 КПК).
Провадження у кримінальній справі суд може закрити у зв'язку:
1) дійовим каяттям;
2) примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
3) застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;
4) передачею особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;
5) закінченням строків давності (ч. 1 ст. 7-1 КПК).
За наявності підстав, зазначених у ст. 45 КК, у справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком щодо осіб, які вперше вчинили злочин невеликої тяжкості і після вчинення злочину щиро покаялися, активно сприяли розкрито злочину, повністю відшкодували завдані ними збитки або усунули заподіяну шкоду, суд на судовому засіданні виносить постанову про закриття справи (ч. 2 ст. 7-2 КПК).
У справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, за наявності підстав, зазначених у ст. 46 КК (особа вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду), суд на судовому засіданні виносить постанову про закриття кримінальної справи (ч.2 ст.8).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК суд на судовому засіданні виносить постанову про закриття справи щодо неповнолітнього за наявності підстав, зазначених у ч. 1 ст. 97 КК (неповнолітній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, його виправлення можливе без застосування покарання). У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені у ч. 2 ст. 105 КК.
За наявності підстав, зазначених у ст. 47 КК (особа вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів і впливу та не порушуватиме громадського порядку), суду справах, що надійшли з обвинувальним висновком, на судовому засіданні виносить постанову про закриття кримінальної справи і повідомляє колектив про передачу їм особи на поруки (ч.ч. 3,4 ст. 10 КПК).
Суд на судовому засіданні за наявності підстав, передбачених у ч.1 ст.49 КК, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, якщо справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, коли минуло:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який, згідно із законом, може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішує суд. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється позбавленням волі на певний строк (ч. 4 ст. 11 КПК). Строк давності не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства (ч. 5 ст. 49 КК).