4.Види мережевих технологій

Технологія Еthernet

Технологія Еthernet була розроблена групою американських вче­них у 1973 році. Мережі Еthernet призначені для з'єднування робочих станцій у локальну мережу.

Технологія Тоkеп Ring

Технологія Тоkеп Ring розроблена фірмою ІВМ і являє собою су­міш топологій. За способом організації передавання даних Тоkеп Ring відноситься до кільцевих мереж із маркерним методом доступу.Маркер — пакет зі спеціальною послідовністю бітів.

Тоkеп Ring працює за топологією «Зірка» зі спеціальним пристро­єм ІВМ, який має назву «станції багатокористувацького доступу» як центральний хаб. Але для зв'язку з ним кожний комп'ютер має два ка­белі (типу «вита пара»), по одному з яких він посилає дані, а по друго­му — отримує.

Технологія Archnet

Технологія Archnet може будуватися як «Зірка» та як «Шина». За способом організації передачі даних ця технологія відноситься до мереж із маркерним методом доступу.

Технологія FDDІ

Мережа FDDІ будується на основі стандарту на оптоволоконний ін­терфейс розподілених даних. Швидкість передавання даних 100 Мб/с.

Топологія мережі: кільцева, деревоподібно-кільцева.

Мережі SNA

Мережі SNA (системна мережева архітектура) ґрунтуються на іде­ології фірми ІВМ по будуванню комп'ютерних мереж на базі систем телеобробки даних. У відповідності з системною мережевою архітек­турою комп'ютерна мережа організується за регіональним принци­пом. Через мережеві процесори регіонів за допомогою каналів зв'язку функціонує єдина мережа.

Мережа Internet

Internet - це розгалужена мережа, що з'єднує комп'ютери, розта­шовані по всьому світу. Internet була створена на основі Арranet — ме­режі, що з'єднувала навчальні заклади та військові організації. В ре­зультаті розвитку комп'ютерних мереж виникла потреба в їх з'єднанні. З цією метою був розроблений протокол передачі інформації ТСР/ІР.

Мережа Intranet

У внутрішніх локальних Intranet-мережах фірм і установ викорис­товується також апаратне і програмне забезпечення, ті ж протоколи і підходи, що і в Internet.

Технологія Intranet вийшла на ринок корпоративних систем з вели­чезною швидкістю.

Архітектура систем Intranet стала природним завершенням черго­вого ступеня еволюції інформаційних систем від систем з централізованою архітектурою, через системи «клієнт — сервер» у традиційному розумінні, до Intranet.

Системи нової, Intranet-архітектури сконцентрували і об'єднали в собі найкращі якості централізованих систем і традиційних систем «клієнт — сервер».

Вони мають такі характерні риси:

• на WEB — сервері створюється кінцевий продукт — інформація у формі, призначеній для надання користувачу, а не напівфа­брикат у вигляді даних;

• для обміну інформацією між клієнтом і сервером використову­ється протокол відкритого стандарту ТСР/ІР;

• комп'ютерам з клієнтськими програмними застосуваннями ін­формація передасться у вигляді, придатному для сприймання людиною;

• прикладна система розташована на WEB — сервері, на клієнтах (робочих станціях) знаходяться лише програми-браузери.

Поява Intranet систем відзначає собою просування до відкритих стандартів: комерційні реалізації головних складових інформаційних систем установ, таких, як засоби управління інформаційними систе­мами, електронна пошта, телеконференції, які дуже швидко перехо­дить на відкриті загальновизнані протоколи.

Комерційні виробники програмного забезпечення сьогодні вже не намагаються протиставляти свої закриті корпоративні рішення рі­шенням на основі відкритих стандартів. Аргументи про більшу функ­ціональність чи зручність закритих корпоративних рішень ринок пе­рестав сприймати. Настає етап міграції до відкритих стандартів.

Наведемо частину відкритих стандартів, які на сьогодні стали лі­дерами і фактично стандартами інформаційних систем:

• управління мережними пристроями (SNMP);

• електронна пошта (SМТР, IMАР, МІМЕ);

• телеконференції (NNТР);

• інформаційний сервіс (НТТР, НТМL);

• довідкова служба (LDАР);

• програмування (JАVА).

Технологія «клієнт — сервер»

Для роботи програмних застосувань у мережі застосовується зга­дувана вище ефективна технологія «клієнт — сервер». У межах цієї технології легко здійснюється вирішення таких проблем, як:

• розвантаження мережі;

• зменшення навантаження на робочі станції;

• підвищення відмовостійкості мережі.

Для цього обчислювальні завдання розподіляються між програмою-сервером і програмою-клієнтом. Завдання виконується там, де це більш ефективно. Наприклад, на робочій станції необхідно отри­мати вибірку з електронної таблиці по багатьох умовах. У цьому разі програма-клієнт з робочої станції надсилає програмі-серверу на ву­зол мережі запит, який сервер обробляє, а клієнту пересилає тільки отримані результати. Таким чином, клієнт зайнятий лише обробкою отриманих результатів, а його робота не буде перешкоджати обміну інформацією в мережі між іншими клієнтами.

Таким чином, з'являється можливість оптимізації обчислюваль­ного процесу шляхом раціонального розподілу завдань між робочою станцією і вузлом мережі — серверним комп'ютером.

Найпоширенішими програмними застосуваннями архітектури «клієнт — сервер» є реляційні бази даних (БД ).

Існує два підходи до організації колективного доступу до файлів баз даних у локальних мережах. Перший полягає в тому, що всі фай­ли баз даних розміщуються на дисках файлового серверу мережі, і всі робочі станції отримують до них доступ. Другий підхід передбачає створення в мережі виділеного серверу баз даних, який є різновидом серверів програмних застосувань.

Якщо файли бази даних розташовані на дисках файлового серве­ру, з ними одночасно працюють декілька програм з різних робочих станцій. Ці програми самі повинні стежити за тим, щоб записи бази даних, що змінюються, блокувалися для запису та читання з боку ін­ших програм під час змін. Якщо використовується немережна версія системи управління базами даних (СУБД), розрахована на одного користувача, не слід чекати, що ця СУБД буде правильно блокува­ти на сервері записи, які змінюються. Тому при роботі з СУБД у ме­режі потрібно впевнитися, що це саме мережна версія програми. До того ж, якщо декілька робочих станцій починають пошук записів в одному файлі бази даних, розташованому на вінчестері файлового серверу, весь цей файл пересилається через мережу з файл-серверу до оперативної пам'яті робочих станцій, а вже на робочих станціях здійснюється пошук певних даних. Таким чином, щоб знайти у файлі БД потрібні записи, його слід передати через мережу на робочу стан­цію цілком.

При другому підході, з використанням архітектури «клієнт — сер­вер», у мережі створюється окремий сервер баз даних на потужному комп'ютері чи спеціалізованій серверній машині, єдине призначення якого — робота з інформаційною базою даних, переважно всієї уста­нови чи підприємства. Файли бази даних можуть розташовуватися на дисках серверу баз даних чи файлового серверу. Сервер БД при­ймає запити від робочих станцій на пошук даних в БД і виконує його. Результати пошуку повертаються через мережу на робочу станцію, що зробила запит. Таким чином, мережею передаються тільки запит і знайдені дані, а пошук виконується безпосередньо на сервері БД.

У межах цієї архітектури комп'ютери з великою обчислювальною потужністю, які дорого коштують, можуть спільно використовувати­ся декількома клієнтами з менш потужних робочих станцій, що до­зволяє максимально задіяти доступні ресурси. Крім того, централізу­ється управління даними установи, і його ефективність зростає.

5