6.Учет фиксированного с/х налога.

Сільськогосподарські товаровиробники сплачують фіксований сільськогосподарський податок з одиниці площі, який не зміню­ється протягом визначеного Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» терміну.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в ра­хунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

>податку на прибуток підприємств;

>плати (податку) за землю;

>податку з власників транспортних засобів та інших самохі­дних машин і механізмів; >• комунального податку;

>збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

>збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

>збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

>• збору до Державного інноваційного фонду;

>■ плати за придбання торгового патенту на здійснення тор­говельної діяльності;

>■ збору за спеціальне використання природних ресурсів (за користування водою для потреб сільського господарства).

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Зако­ном України «Про систему оподаткування» сплачуються сільсь­когосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, ви­значених законодавчими актами України.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-право­вих форм, передбачених законодавством України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та зоутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської про­дукції власного виробництва та продуктів її переробки за попе­редній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків від за­гальної суми валового доходу підприємства.

У разі, коли у звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становить менш як 50 відсотків від за­гального обсягу реалізації, підприємство сплачує податки у на­ступному звітному періоді на загальних підставах.

До платників фіксованого сільськогосподарського податку на­лежать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тім числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподар­ську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господар­ства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господар­ських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного бу­дівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та ви­пасання худоби.

7.Учет ндс.

Податок на додану вартість (ПДВ) сплачується при придбанні товарів (матеріалів, робіт, послуг).

Додана вартість — це вартість, додана підприємством до вартості вхідних матеріалів у результаті їх певної переробки, доробки або іншого господарського застосування. Платником податку виступає покупець продукції, її продавець виступає як стягувач податку — посередник між платником та державою.

Об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг).

ПДВ не включається до ціни реалізації, а встановлюється понад ціну реалізації.

Ставки ПДВ:

20 % — основна ставка;

0 % — при експорті товарів.

Від ПДВ звільнено (п. 5 Закону про ПДВ) операції продажу деяких лікарських засобів, продуктів дитячого харчування, надання послуг з освіти, з перевезення пасажирів міським та приміським пасажирським транспортом та ін.

Ставка 0 % і звільнення від ПДВ розрізняються тим, що при ставці 0 % підприємство має право на податковий кредит, а в разі звільнення від ПДВ податок, сплачений постачальникам, включається до первинної вартості придбаних запасів.

Податковий кредит — це сума, на яку платники мають право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податкове зобов'язання — це загальна сума податку, отримана платником податку у звітному податковому періоді.

Сплата ПДВ здійснюється таким чином:

— підприємство сплачує постачальникам ПДВ при придбанні запасів — податковий кредит;

— підприємство отримує ПДВ від покупців при реалізації своєї продукції (товарів, робіт, послуг) — податкове зобов'язання;

— за підсумками місяця (або кварталу) підприємство перераховує до бюджету різницю між отриманим і сплаченим ПДВ.

Приклад

За місяць підприємство придбало запасів на суму 1000 грн., ІІДВ — 200 грн., а реалізувало продукції на суму 10 000 грн., відповідно ПДВ — 2000 грн. До бюджету належить перерахувати 1800 грн. (2000 грн. - 200 грн.).

Це наочно видно на рахунках бухгалтерського обліку. Облік ПДВ ведеться на рахунку 641 "Розрахунки за податками", на окремому субрахунку. За дебетом цього субрахунку відображають податковий кредит, за кредитом — податкове зобов'язання:

Що є джерелом сплати ПДВ? Це непрямий податок, який не включається до витрат підприємства і не сплачується за рахунок прибутку. В прикладі видно, що ПДВ сплачує підприємству його покупець, але для покупця сплачена ним сума ПДВ включається до податкового кредиту, а за свою продукцію він отримує ПДВ від свого покупця. Отже, джерелом сплати ПДВ є кінцевий споживач, тобто населення.

Порядок розрахунку ПДВ

При реалізації товару сума ПДВ, яку повинен сплатити покупець, має становити 20 % від встановленої ціни реалізації, наприклад:

ціна 5000 + (20 % ПДВ) 1000 = 6000 грн.;

350 + (20 % ПДВ) 70 = 420 грн.

При купівлі в магазині товару, для того щоб визначити, скільки в сплаченій сумі становить ПДВ, необхідно вирахувати від цієї суми Vβ частину:

Vβ від 6000 грн. — 1000 грн. (6000 : 6); Vβ від 420 грн. — 70 грн. (420 : 6).

При вивченні бухгалтерського обліку звертайте увагу, яка вартість вказується в умові — без ПДВ чи з ПДВ. В першому випадку слід додати 20 % (або Vs)» в другому — виключити (в разі потреби) Vβ частину.

У практиці сума ПДВ обов'язково виділяється окремим рядком у платіжних документах (платіжних дорученнях, платіжних вимогах-дорученнях).

Бухгалтерські проведення з відображення ПДВ залежать від того, яка подія відбулася першою — отримання (відвантаження) запасів або перерахування (надходження) коштів. Щоб зрозуміти сутність відображення в обліку ПДВ, розглянемо спочатку ситуацію, коли першою подією є надходження (відвантаження) запасів. Використаємо дані наведеного раніше прикладу.

Надходження

Оприбутковано запаси:

Д-т 20, 22, 28 К-т 631 1000 грн.

Відображено податковий кредит з ПДВ:

Д-т 641.ПДВ К-т 631 200 грн.

Оплачено рахунки постачальника:

Д-т 631 К-т 311 1200 грн.

Реалізація

Відвантажено продукцію:

Д-т 90 К-т 26

Відображено реалізацію продукції:

Д-т 361 К-т 70 12 000 грн.

Звертаємо увагу на бухгалтерські проведенні з реалізації продукції — в кредит рахунку 70 відноситься вся сума виручки від реалізації (з ПДВ) і відразу з дебету цього рахунку списується сума ПДВ.

Дата виникнення податкового зобов'язання і права на податковий кредит з ПДВ. Податковий облік ведеться за правилом першої події, тобто податкові зобов'язання і з ПДВ, і з податку на прибуток виникають за першою з двох подій: або відвантаження продукції, або отримання передоплати. Право на податковий кредит виникає також за першою з подій: або отримання продукції (товарів, робіт, послуг), або передоплата за них.

Пригадаємо, що бухгалтерський облік ведеться за принципом нарахування, зокрема, дохід виникає при відвантаженні продукції незалежно від дати надходження коштів.

Якщо першою подією є передоплата, для обліку ПДВ використовують субрахунки 643 "Податкові зобов'язання" і 644 "Податковий кредит". Облік реалізації та податкових зобов'язань з ПДВ докладно розглянуто розділі 2, параграф 6.

Передоплата, перерахована постачальникам, обліковується на рахунку 371 "Розрахунки за виданими авансами"

Отже, субрахунок 644 є проміжним, його використання зумовлене насамперед різницею в часі оплати за продукцію постачальника і надходження цієї продукції.