- •1. Поняття і предмет кримінології.
- •2. Місце кримінології в системі наук, її співвідношення з іншими галузями знань.
- •3. Методологічні основи української кримінології.
- •4. Завдання та функції кримінології.
- •5. Теоретичне і практичне значення кримінології.
- •6. Етапи розвитку кримінологічної теорії, школи кримінології.
- •7. Погляди представників класичної школи кримінального права на проблему злочинності.
- •8. Соціологічний напрямок в кримінології, його основні ідеї.
- •9. Біологічні підходи до проблем злочинності.
- •10. Психологічні теорії в кримінології.
- •11. Кримінологічні дослідження проблем злочинності в радянські часи.
- •12. Історія розвитку кримінологічної думки і кримінологічних установ в Україні.
- •13. Поняття злочинності, її кримінологічні ознаки. Співвідношення злочинності і злочину.
- •14. Генологія злочинності.
- •15. Показники злочинності.
- •16. Рівень злочинності.
- •17. Структура злочинності.
- •18. Динаміка злочинності. Фактори, що впливають на динаміку злочинності.
- •19. Соціальні наслідки злочинності. "Ціна злочинності".
- •20. "Географія" злочинності. Порівняльна характеристика злочинності в різних регіонах країни.
- •21. Латентна злочинність. Види латентних злочинів.
- •22. Класифікації злочинів за ступенем латентності. Засоби виявлення латентних злочинів.
- •23. Стан, тенденції і особливості сучасної злочинності в Україні.
- •24. Поняття причинності в кримінології.
- •25. Об'єктивні детермінанти злочинності в Україні.
- •26. Суб'єктивні фактори злочинності в Україні.
- •27. Поняття особи злочинця та особи, яка вчинила злочин.
- •28. Структура особистості злочинця. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця.
- •29. Кримінологічна характеристика і класифікація осіб, що вчинили злочини.
- •30. Причини й умови індивідуальної злочинної поведінки.
- •31. Обставини, що впливають на формування особи злочинця.
- •32. Поняття і види конкретних життєвих ситуацій, їх роль в індивідуальній злочинній поведінці.
- •33. Роль потерпілого в утворенні криміногенної ситуації. Види віктимної поведінки.
- •34. Механізм суїцидальної поведінки.
- •35. Поняття та елементи механізму індивідуальної злочинної поведінки. Кримінальна мотивація.
- •36. Мотивація злочинної діяльності.
- •37. Загальна характеристика і класифікація методів кримінологічних досліджень.
- •38. Вибіркове дослідження в кримінології.
- •39. Конкретно-соціологічні методи збирання інформації.
- •40. Опитування як засіб збирання кримінологічної інформації
- •41. Структура і зміст анкет, які використовуються у кримінологічних дослідженнях.
- •42. Спостереження як метод кримінологічного дослідження.
- •43. Вивчення документів як метод кримінологічного дослідження (документальний метод).
- •44. Застосування в кримінології психологічних методів.
- •45. Засоби узагальнення й аналізу кримінологічної інформації.
- •46. Вимоги до організації кримінологічного дослідження.
- •47. Програма кримінологічного дослідження.
- •48. Поняття, види і методи кримінологічного прогнозування.
- •49. Поняття, значення і види кримінологічного планування.
- •50. Попередження злочинів як один з напрямків впливу на злочинність.
- •51. Рівні попередження злочинності.
- •52. Форми профілактики злочинності.
- •53. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності. Співвідношення понять попередження, профілактика, запобігання та припинення злочинів.
- •54. Класифікація заходів попередження злочинів.
- •55. Суб'єкти попередження злочинів, їх види.
- •56. Основні положення проекту зу "Про профілактику злочинності" від 1998 року.
- •57. Основні положення Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки.
- •58. Законодавче підґрунтя здійснення профілактики злочинності.
- •59. Віктимологічний аспект попередження злочинності.
- •60. Роль овс у попередження злочинів.
- •70. Слідча профілактика.
- •71. Поняття та детермінація корисливої злочинності. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів.
- •72. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •73. Загальна характеристика корупційної злочинності.
- •74. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки (основні положення).
- •75. Кримінологічна характеристика насильницьких корисливих злочинів.
- •76. Попередження економічної та корупційної злочинності.
- •77. Проблеми вдосконалення антикорупційного законодавства.
- •78. Основні положення "Заходів щодо детінізації економіки на 2002-2004 роки" (Указ Президента України від 5 березня 2002 року №216/2002).
- •79. Кримінологічна характеристика та попередження насильницької злочинності.
- •80. Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.
- •81. Попередження насильства в сім'ї (зу "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.01).
- •82. Кримінологічна характеристика та попередження вандалізму.
- •83. Кримінологічна характеристика та попередження професійної злочинності.
- •84. Кримінологічна характеристика та попередження організованої злочинності.
- •85. Поняття і види організованих злочинних угрупувань.
- •86. Структура організованої злочинності.
- •87. Запобігання відмиванню "брудних" грошей.
- •88. Основні положення "Комплексної програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 рік" (затвердженою Постановою кму від 16.01.04 р. №45).
- •- Продовжити роботу, пов’язану з підготовкою та укладенням
- •89. Запобігання торгівлі людьми. Основні положення "Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки" (затвердженої Постановою кму від 5.06.02 р. №766).
- •90. Кримінологічні особливості жіночої злочинності.
- •91. Профілактика жіночої злочинності.
- •94. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності.
- •95. Поняття та види рецидиву. Особа рецидивіста.
- •96. Профілактика рецидивної злочинності (вітчизняний та Іноземний досвід).
- •97. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності неповнолітніх і молоді.
- •98. Особа неповнолітнього злочинця.
- •99. Профілактика злочинності неповнолітніх. (зу "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.95 зі змінами).
- •100. Основні положення Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 роки.
- •101. Загальна характеристика взаємозв'язку злочинності з окремими видами поведінки, що відхиляється від норми.
- •102. Кримінологічне значення попередження пияцтва.
- •103. Кримінологічна характеристика і попередження наркотизму.
- •104. Проституція і злочинність - кримінологічний аналіз.
- •105. Основні напрямки міжнародного співробітництва правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
71. Поняття та детермінація корисливої злочинності. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів.
Корислива злочинність - сукупність скоєних на певній території за певний період часу злочинів (осіб, що їх скоїли) з метою безкоштовного задоволення майнових потреб. Розрізняють ненасильницькі та насильницькі види корисливих злочинів.
Корисливі злочини проти особистого майна громадян відбуваються по мотиві користі із прямим наміром на незаконне отримання матеріальної вигоди за рахунок інтересів громадян. До того ж крадіжка в ході її здійснення нерідко переростає в грабіж і навіть у розбій, а грабіж - у розбій. Обман іноді є способом не шахрайства, а крадіжки, вимагання ж у випадках, коли мова йде про погрозу насильством, зближається з насильницьким грабіжем і розбоєм.
Предметом всіх видів корисливих і корисливо-насильницьких злочинів проти особистої власності громадян, як правило, є коштовні споживчі товари підвищеного попиту й легко реалізовані.
Крадіжки особистого майна на вулицях становлять близько 40% всієї вуличної злочинності.
Зростає число крадіжок транспортних засобів, темпи приросту в останні два роки склали близько 80%, питома вага в загальному числі вуличних злочинів близько 9%.
Ростуть крадіжки особистого майна на транспорті, темпи приросту в останні роки - більше 40%.
Крадіжки квартирні, кишенькові відбуваються переважно (до чотирьох п'ятих) у денний час. Аналіз же злочинів, пов'язаних із крадіжками, розукомплектовуваннями, викраденнями автомототранспорта у великих містах показав, що 85% з них відбуваються у вечірній і нічний час у безпосередній близькості від житлових будинків потерпілих.
Способи здійснення крадіжок, з одного боку, залишаються традиційними: входження в довіру, підбор ключів, використання відмичок і іншого злодійського інструмента, проникнення через кватирки, відкриті вікна, горища, двері балконів розрізування кишень і дамських сумочок; а з іншого боку - здобувають риси агресивності: злом дверей, зривання замків і запорів, пролами стін і стельових перекриттів, а в сільській місцевості - розбір грубних труб.
Особливістю шахрайств є те, що в предмет зазіхань входять не тільки речі, що мають матеріальну цінність, але й речі, що представляють або засвідчують право на майно.
Види шахрайства різноманітні: це й гадання, знахарство, і шулерство при грі в карти; узяття грошей нібито для придбання дефіцитних товарів і неповернення їх; заволодіння цінностями під приводом надання послуг у купівлі-продажу автомашин, одержанні квартир; одержання майнових вигід по підроблених документах; передача замість домовлених речей інших, але гіршої якості, наприклад, замість золотих годин - позолочених, або в меншій кількості, чим було домовлено; обрахування при розміні великих грошових купюр або при покупці речі; застосування так званих ляльок, коли впакування паперу видається за пачку грошей.
Способів здійснення шахрайства два:
1) обман і 2) зловживання довірою. Конкретно це виражається в повідомленні свідомо неправдивих відомість або відомому прихованні (неповідомленні) обставин, які вводять потерпілого в оману; видачі одною особою себе за іншу особу, наприклад за представника влади; використання форменого обмундирування при відсутності права на його носіння; використання фіктивних або крадених документів.
Шахрайства найчастіше відбуваються в містах, переважно на вокзалах, в аеропортах, на ринках, біля великих магазинів і носять, як правило, груповий характер. При “грі” у наперсток, наприклад, потрібно трохи виконавців і чіткий розподіл' їхніх ролей - від зазивав і охранителей до безпосередніх шулерів.
Вимагання виражається у вимозі - спонуці злочинця передати йому:
а) особисте майно потерпілого,
б) право на майно, наприклад вимога оформити в нотаріуса договір дарування,
в) зробити певні дії майнового характеру, наприклад знищити боргову розписку або заповіт.
Спонука до передачі здійснюється:
а) під погрозою насильства над особистістю потерпілого,
б) його близьких,
в) оголошення про їх ганебних відомостей (шантаж),
г) винищування їхнього майна,
д) шляхом насильства над особистістю, у тому числі небезпечного для життя й здоров'я потерпілого.
Широке поширення в останні роки має вимагання, сполучене з погрозою фізичної розправи або насильством.
Загальні причини корисливої й корисливо-насильницької злочинності кореняться в протиріччях суспільного розвитку, у вкрай несприятливих тенденціях в економіці й, насамперед, у чинність реально існуючих кризових явищ, у недоліках соціально-духовної сфери, у прорахунках у виховній роботі, у формально-бюрократичному відношенні до людей і інших явищах.
Безпосередніми ж причинами крадіжок, грабежів, розбоїв, шахрайств і вимагань виступають наступні явища негативної властивості:
формування корисливо-паразитичної мотивації в сімейно-побутовому середовищі, за місцем роботи, навчання;
поширення й впровадження психології вещизма, накопичення, користолюбства;
деформація дозвілльно-побутових інтересів, потреб, звичок, що виражається в прагненні до пияцтва, наркотикам, азартним іграм, і деградація особистості на цій основі;
споживацько-егоїстична атмосфера, як і атмосфера насильства в намогти;
низький рівень культури, свідомості, моральності осіб, що роблять корисливі й корисливо-насильницькі злочини.
До умов, що сприяють здійсненню цих діянь, належать:
слабка технічна захищеність жител і сховищ;
відсутність контролю за сторонніми особами в будинках відпочинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках, у дворах будинків;
недоліки боротьби зі збутом викраденого майна;
наявність у злочинців різної зброї;
безтурботне відношення громадян до зберігання свого майна;
віктимне поводження потерпілих, що проявляють користь, жадібність, що характерно при шахрайстві, або, що перебували в стані алкогольного сп'яніння, вступ у випадкові зв'язки, що полегшують крадіжки, пограбування.
Серед умов, що сприяють здійсненню розглянутих злочинів, окремо варто виділити низьке їхнє розкривання. Зниження розкривання викликає збільшення числа злочинів проти особистого майна громадян, а збільшення числа цих злочинів знижує розкривання.
Кримінологічні дослідження особистості засуджених дозволяють дійти висновку про те, що більшості з них властиві загальні риси:
наявність у злодіїв, грабіжників, розбійників, шахраїв і здирників егоїстичного корисливо-споживчого прагнення до паразитичного існування за рахунок злочинного вилучення особистої власності громадян;
стійка деформація свідомості, нігілістичне відношення до законів, перекручення суспільних принципів і моральних правил життя, некритична й завищена оцінка своєї особистості;
укорінення пороків: пияцтво, уживання наркотиків, захоплення азартними іграми, випадкові полові зв'язки.