- •6.050100 – Економіка та підприємництво)
- •Тема 1 об’єкт, предмет і завдання дисципліни
- •1.2. Зв’язок економіки праці з іншими науками
- •Тема 2 трудові ресурси та трудовий потенціал
- •2.1 Трудові ресурси: сутність і зміст
- •2.2. Відтворення ресурсів для праці
- •2.3. Трудовий потенціал: поняття, структура і показники
- •2.4. Оцінка трудового потенціалу
- •Тема 3 соціально-трудові відносини як система
- •3.1. Характеристика соціально-трудових відносин
- •3.2. Принципи і типи соціально-трудових відносин
- •Тема 4 соціальне партнерство
- •4.1. Поняття соціального партнерства
- •4.2. Суб’єкти соціального партнерства
- •4.3. Сутність, показники, типи і соціальна структура трудового конфлікту
- •Тема 5 ринок праці та його регулювання
- •5.1. Сутність, зміст, структура ринку праці
- •5.2. Сегменти і моделі ринку праці
- •5.3. Регулювання ринку праці
- •Тема 6 соціально-трудові відносини зайнятості
- •6.1. Форми і види зайнятості
- •6.2. Форми безробіття
- •6.3. Державна політика в сфері регулювання зайнятості
- •Тема 7 організація та нормування праці
- •7.1. Сутність і значення організації праці на підприємстві, її місце в системі організації діяльності
- •7.2. Характеристика основних напрямків організації праці
- •7.3. Сутність і зміст процесу нормування праці. Методи нормування праці
Тема 6 соціально-трудові відносини зайнятості
6.1. Форми і види зайнятості
6.2. Форми безробіття.
6.3. Державна політика в сфері регулювання зайнятості
6.1. Форми і види зайнятості
Зайнятість розкриває один з найважливіших аспектів соціального розвитку людини, пов’язана із задоволенням її потреб у сфері праці.
У Законі України «Про зайнятість населення» (з подальшими доповненнями і змінами) сформульовані основні принципи зайнятості.
Перший принцип – забезпечення свободи в праці і зайнятості, заміщення примусової, обов'язкової праці. Людині належить пріоритетне право вибору; брати чи не брати участь у суспільній праці.
Другий принцип – створення державою умов для забезпечення права на працю, захист від безробіття, допомога в працевлаштуванні і матеріальній підтримці при безробітті відповідно до Конституції України.
Виділяють такі принципи державної політики в сфері сприяння зайнятості:
забезпечення рівних можливостей усім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального стану, політичних переконань і ставлення до релігії в реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості;
розвиток трудових ресурсів;
попередження масового скорочення і тривалого (більше року) безробіття;
підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвитку їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці;
забезпечення соціального захисту в сфері зайнятості, створення спеціальних заходів у цьому для громадян, які зазнають труднощів у пошуку роботи, тобто допомога особливо зацікавленим у працевлаштуванні;
поєднання місцевих заходів з централізованими в сфері зайнятості.
У залежності від кількісних і якісних характеристик розрізняють такі види зайнятості:
1. Повна зайнятість – це стан найбільшого охоплення працездатного населення суспільно корисною діяльністю. Вона характеризує такий стан, при якому забезпечені роботою всі зацікавлені в ній і бажаючі працювати, що відповідає наявності збалансованості між попитом та пропозицією робочої сили.
2. Неповна зайнятість – це ситуація, за якої суспільно корисною працею зайнята лише частина економічно активного населення.
Явна неповна зайнятість зумовлена необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію.
Прихована неповна зайнятість пов’язана зі зменшенням обсягів виробництва і виявляється в низьких доходах, низькій продуктивності праці, неповному використанні кваліфікації.
3. Продуктивна зайнятість (ефективна) характеризується з двох позицій. По-перше, зайнятість повинна приносити трудящим доход, що забезпечує гідні умови життя. По-друге, продуктивна зайнятість протиставляється формальній.
4. Первинна (за основним місцем роботи) або вторинна зайнятість (додаткова робота).
5. Сезонна зайнятість – це періодичне (як правило у визначені сезони) залучення працездатного населення до суспільно корисної діяльності з урахуванням природо-кліматичних особливостей.
6. Маятникова зайнятість – це особливий вид зайнятості, що має постійний характер і водночас пов'язаний з періодичним переміщенням під час трудової діяльності.
7. Періодична зайнятість – це вид зайнятості, що припускає чергування періодів трудової діяльності з рівномірними періодами відпочинку.