Сухопутні сили

Сухопутні сили є основним видом збройних сил ФРН і складають близько 70% їх загальної чисельності. З’єднання та частини сухопутних сил виділені для передачі в оперативне підпорядкування командуванню ОЗС НАТО і складають основу головних оборонних сил блоку.

Структурною складовою сухопутних сил є територіальна оборона, на яку в повному обсязі покладені завдання, які раніше виконували територіальні війська.

Сухопутні сили поділяються на головні оборонні сили і національні сили реагування.

З’єднання та частини головних оборонних сил у мирний час - скороченого складу (укомплектованість складає 60 %). Після їх розгортання до штатів воєнного часу і приведення у повну бойову готовність вони будуть діяти у складі багатонаціональних корпусів головних оборонних сил НАТО.

Національні сили реагування сухопутних сил укомплектовані вже в мирний час за штатами воєнного часу та знаходяться у постійній готовності до застосування. Готовність до перекидання окремих частин та підрозділів національних сил реагування складає 3-7 діб, у повному складі - 15-30 діб. Чисельність сухопутного контингенту сил реагування складає 37 тис. осіб.

Керівництво сухопутними силами покладено на інспектора сухопутних сил (командувача), який очолює головний штаб. Він безпосередньо підпорядкований генеральному інспектору бундесверу і відповідає за боєготовність військ.

Вища командна ланка управління сухопутних сил включає головний штаб, якому підпорядковані головне командування сухопутних сил, командування тилу та центральне управління сухопутних сил.

Головний штаб сухопутних сил є вищим органом управління інспектора сухопутних сил. Він розробляє плани розбудови сухопутних сил, концепції методів та принципів управління; визначає кадрову політику; здійснює загальне керівництво військами, ідеологічною роботою серед особового складу, тиловим забезпеченням, оснащенням військ озброєнням та технікою; організує взаємодію із збройними силами інших країн; здійснює контроль за виконанням програм в рамках НАТО.

Головне командування сухопутними силами (штаб - Кобленц) є основним органом оперативного управління військами та територіальною обороною і несе відповідальність за планування бойової підготовки військ, здійснює безпосереднє керівництво операціями національних сил реагування як на території ФРН, так і поза її межами.

Командування тилом (штаб - Кобленц) відповідає за тилове забезпечення і виконання основних завдань в галузі матеріально-технічного та медично-санітарного забезпечення, озброєння, захисту навколишнього середовища в рамках сухопутних сил. На нього також покладено завдання із забезпечення управління тиловими та медично-санітарними підрозділами. Командування тилом представляє інтереси сухопутних сил в рамках розробки і поставок військової техніки та систем озброєння. Командуванню тилом підпорядковані три тилові бригади, медично-санітарна бригада, управління матеріального забезпечення та центр транспортних перевезень.

Центральне управління (штаб - Кельн) керує діяльністю управління кадрів та військових навчальних закладів сухопутних сил. Йому підпорядковані військові школи сухопутних сил.

Командування аеромобільними силами (штаб - Регенсбург) сформовано на базі 4 мпд для управління сухопутним компонентом сил реагування і відповідає за підготовку та проведення операцій з підтримання миру, гуманітарного характеру, запобігання збройним конфліктам у кризових регіонах за межами ФРН. Командування аеромобільними силами виконує роль національного оперативного штабу з управління німецьким військовим контингентом, який бере участь у цих акціях. До складу командування аеромобільними силами входить командування спеціальними силами та дві повітрянодесантні бригади.

Командування спеціальними силами (КСС) складається із штабу, чотирьох спеціальних рот, двох рот глибинної розвідки, штабної і зв’язку та роти підтримки. Окрім цього, КСС має власний центр підготовки та навчання.

Армійські корпуси та дивізії становлять основу головних оборонних сил НАТО і після розгортання за штатами воєнного часу будуть діяти на Європейському ТВД.

Армійський корпус є основним оперативно-тактичним об’єднанням сухопутних сил. В мирний час до його складу входять дивізійні окружні командування (ДОК) та корпусні з’єднання і частини (бригада управління та підтримки, полк зв’язку, полк штабний та зв’язку тощо). Єдиним національним корпусом залишається 4 АК, а інші два корпуси, відповідно до коаліційних планів, вважаються багатонаціональними.

В мирний час до складу німецько-нідерландського армійського корпусу (штаб - Мюнстер) входять: 2 ДОК (2 ВО/1 тд); 3 ДОК (3 ВО/7 тд). На посади командувача корпусу та його заступника призначаються по черзі німецькі та нідерландські генерали, кожен з яких у повсякденній діяльності керує підрозділами тільки свого національного контингенту військ. Штаб корпусу укомплектовано військовослужбовцями обох країн. У загрозливий період у складі корпусу залишається 1 тд ФРН та 1 мпд Нідерландів, а 7 тд ФРН переходить у підпорядкування ОАК СШР НАТО.

2 армійський корпус (штаб - Ульм) у мирний час включає: 4 ДОК (4 ВО/5 тд);5 ДОК (5 ВО/10 тд); 6 ДОК (6 ВО/1 гпд). При штабі 2 АК ФРН створено організаційне ядро, на базі якого розгортається штаб об’єднаного німецько-американського командування для керівництва 2 німецько-американським армійським корпусом у складі 1 гпд ФРН і 1 бртд США. У загрозливий період дивізії 2 АК ФРН переходять: 5 тд - у підпорядкування 5 американо-німецького армійського корпусу, 10 тд - у підпорядкування Єврокорпусу.

До складу 4 армійського корпусу (штаб - Потсдам) входять: 7 ДОК (7 ВО/13 мпд); 1ВО; 14 мпд; 1 аеромобільна бригада.

Починаючи з першої половини 1999 року 14 мпд, разом з Датською дивізією та 12 механізованою дивізією Польщі, входить до складу спільного німецько-датсько-польського армійського корпусу “Північний Схід” (штаб - Щецин).

Дивізійні окружні командування складають найвищу командну інстанцію на рівні військ, на яку покладено виконання як територіальних завдань командування військового округу, так і оперативних завдань дивізії. Командувач дивізійного окружного командування у мирний час виконує обов’язки командувача військовим округом (ВО) і командира дивізії. При бойовому застосуванні штаб дивізійного окружного командування поділяється на стаціонарний штаб командування військового округу і мобільний штаб управління дивізії. Створено шість штабів ДОК.

Кожна з дивізій має у своєму складі дві-три бойові бригади, інженерну бригаду та п’ять-шість полків (управління та підтримки, артилерійський, тилового забезпечення, зенітно-артилерійський, штабний та зв’язку, медично-санітарний), а також шпиталь.

Бойовий склад сухопутних сил у мирний час нараховує 22 бойові бригади (у воєнний час кількість бригад може збільшитись до 26):

шість повністю укомплектованих бригад національних сил реагування, а саме: 31 пдбр, 37 мбр, 12 та 21тбр, 1 аеромобільну бригаду, німецько-французьку бригаду;

чотири повністю укомплектовані бригади головних оборонних сил, які можуть доповнити чи замінити з’єднання національних сил реагування, а саме: 26 пдбр, 39 тбр, 40 мпбр, 23 гпбр;

чотири бригади головних оборонних сил трибатальйонного складу, на базі яких за принципом розподілу можна розгорнути ще чотири бригади, а саме: 1 мпбр (2 тбр), 7 мпбр (32 мпбр), 9 тбр (8 тбр) та 14 тбр (5 мпбр);

вісім частково кадрованих бригад головних оборонних сил двобатальйонного складу, які можуть розгорнути ще по два батальйони.

Мотопіхотні та танкові бригади реорганізовані в механізовані, але, незважаючи на це, всі з’єднання та частини зберегли стару нумерацію і відношення до роду військ.

Механізована (мотопіхотна та танкова) бригада організаційно включає: два мотопіхотних (по 53 БМП “Мардер”) і два танкових (по 53 танки “Леопард-1,2”) батальйони, артилерійський дивізіон самохідних гаубиць (24 155-мм СГ), а також п’ять окремих рот (штабну та управління, розвідувальну, винищувально-протитанкову, інженерну, резерву).

До складу повітрянодесантної бригади входять два парашутно-десантних батальйони, парашутно-десантний протитанковий батальйон та підрозділи забезпечення.

Гірсько-піхотна бригада складається з трьох гірсько-піхотних батальйонів, артилерійського дивізіону та підрозділів забезпечення.

Бригада армійської авіації підпорядкована головному командуванню сухопутними силами і має у своєму складі п’ять полків армійської авіації.

1 аеромобільна бригада (штаб - Фріцлар) сформована на базі трьох полків армійської авіації. Бригада, як самостійне з‘єднання, здатна виконувати завдання щодо підтримки бойових дій з повітря, а також самостійно вести бойові дії.

Територіальна оборона є структурною складовою сухопутних сил бундесверу і організаційно включає командні інстанції територіальної оборони і підпорядковані їм територіальні війська.

Вищою командною інстанцією територіальної оборони є головне командування сухопутними силами, яке здійснює оперативне управління військами та територіальною обороною, а також забезпечує діяльність іноземних військ, дислокованих у ФРН. Головне командування сухопутними силами вирішує весь комплекс завдань територіальної оборони з забезпечення розгортання з’єднань та частин сухопутних сил бундесверу та дислокованих у ФРН військових контингентів союзників по НАТО, взаємодії з “цивільним сектором” та координації діяльності підрозділів цивільної оборони.

Головному командуванню сухопутними силами безпосередньо підпорядковані шість дивізійних окружних командувань, які складають найвищу національну командну інстанцію на рівні військ і несуть відповідальність за виконання завдань територіальної оборони у визначених федеральних землях. В зоні відповідальності дивізійних окружних командувань знаходяться від одної до чотирьох федеральних земель.

Зони відповідальності військових округів включають такі федеральні землі:

1 ВО - Шлезвіг-Гольштейн, Гамбург, Мекленбург-Передня Померанія;

2 ВО - Нижня Саксонія, Бремен;

3 ВО - Північний Рейн-Вестфалія;

4 ВО - Саар, Рейнланд-Пфальц, Гессен;

5 ВО - Баден-Вюртемберг;

6 ВО - Баварія;

7 ВО - Берлін, Бранденбург, Саксонія, Саксонія-Ангальт, Тюрінгія.

Наступною командною інстанцією територіальної оборони є обласний штаб оборони (ОШО). У безпосередньому підпорядкуванні 27 обласних штабів оборони знаходиться 35 запасних батальйонів та 47 піхотних батальйонів “захисту батьківщини”. Для забезпечення функціонування обласних штабів оборони у “нових” федеральних землях з західних районів ФРН передислоковано 7 запасних батальйонів і 15 піхотних батальйонів “захисту батьківщини”.

Штабам дивізійних окружних командувань та обласним штабам оборони підпорядковуються підрозділи територіальної оборони, які у мирний час в своїй зоні відповідальності виконують завдання, що стосуються: матеріально-технічного і санітарного забезпечення частин і підрозділів бундесверу та дислокованих на території ФРН військових контингентів союзників по НАТО; охорони військових об’єктів, баз постачання, складів та комунікацій; підготовки резервістів та доукомплектування частин і підрозділів бундесверу; організації служби регулювання дорожнього руху тощо.

Бойовий склад сухопутних сил включає: три армійські корпуси, шість дивізійних окружних командувань, сім дивізій, сім військових округів, 22 бойові бригади,27 обласних штабів оборони.

На озброєнні сухопутних сил знаходиться: 2480 бойових танки, 5575 ББМ, 965 гармат ПА (із них 155-мм - 573), 1300 мінометів (120-мм), 230 РСЗВ, 2530 протитанкових засоби, 126 ПУ ЗУР “Роланд-2”, 380 ЗСУ “Гепард”,575 вертольоти ( з них ударних - 205).