- •Київський національний університет імені тараса шевченка
- •Лекція для проведення заняття з курсантами
- •Розроблена у відповідності до навчальної програми 200_р.
- •Протокол № від “ “ 200 р.
- •Види бойових документів з розвідки і вимоги щодо їхнього оформлення
- •Джерела розвідувальної інформації
- •2. Форма і зміст плану розвідки
- •Розпорядження з розвідки, розвідувальні донесення.
- •Методична розробка для проведення заняття з курсантами
- •Питання, що рекомендуються для самостійної роботи
- •Методична розробка для проведення заняття з курсантами
- •Київський національний університет імені тараса шевченка
- •Розроблена у відповідності до навчальної програми 200_р.
- •Протокол № від “ “ 200 р.
- •Протокол № від “ “ 200 р.
- •Тема 21/4. Тактичне завдання
Види бойових документів з розвідки і вимоги щодо їхнього оформлення
Розвідувальні відомості – це здобуті, але не оцінені дані про воєнну-політичну обстановку, збройні сили, економіку, інфраструктуру, що здобуваються всіма видами і органами в мирний і воєнний час.
Джерела розвідувальної інформації
До джерел розвідувальної інформації відноситься все те, звідки надходять розвідувальні відомості. Основними джерелами розвідувальної інформації (в мирний час) є:
- закордонні розвідувальні апарати, які надають інформацію у вигляді доповідей, довідок, а також публікацій та зведень у питаннях, що відповідають поставленим розвідувально-інформаційним завданням;
розвідувальні органи оперативно-тактичної розвідки, які подають інформаційні повідомлення у вигляді розвідувальних завдань (інформацій), узагальнених доповідей, довідок, карт, схем, шифртелеграм;
розвідувальні підрозділи, частини (органи) радіоелектронної розвідки, які подають свою інформацію у вигляді розвідувальних донесень, розвідувальних зведень, доповідей, довідок, схем;
підрозділи (органи) космічної розвідки, що подають довідки, доповіді, донесення, формуляри на об’єкти розвідки;
підрозділи спеціальної служби, які направляють матеріал на дешифрування радіоперехоплення у вигляді розвідувальних донесень, довідок, доповідей;
верифікаційні документи у відповідності з міжнарожними угодами;
інформаційні теле- і радіоагенства, друковані видання й інші засоби масової інформації, а також звіти семінарів, нарад, симпозиумів різними міжнарожними організаціями.
Крім того, розвідувальна інформація надходить від Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, а також від інформаційного органу Міністерства закордонних справ та інших держав.
У воєнний час розвідувальні відомості надходять, крім вище перелічених підрозділів, частин та органів, також від усіх інших задіяних розвідувальних органів видів розвідки, а джерелом отримання розвідувальних відомостей крім того є власне супротивник, особовий склад його військ, озброєння, бойова техніка, випромінюючі радіоелектронні засоби, захоплені документи, військові перебіжчики, місцеві жителі а також особовий склад своїх військ, який втік або звільнений з полону, чи вийшов з оточення, полоненні.
Вимоги, які пред’являються до розвідувальної інформації:
своєчасність і цілеспрямованість збору, аналізу, обробки та доведення РІ до вищого воєнно-політичного керівництва й інших нижчестоящих зацікавлених інстанцій;
об’єктивність підходу до оцінки і старанність аналізу здобутих відомостей;
безперервність, планомірність і активність у проведенні інформаційно-аналітичної роботи;
гнучкість форм і таємність її здійснення.
Розвідувальні зведення відображаються у наступній послідовності:
Дається загальна характеристика про противника за добу, положення противника до часу складання зведення.
Розвідувальні дані, час їх отримання, які були добуті в результаті бойових дій військ у смузі всього з’єднання в наступній послідовності.
Бойовий склад, угрупування, боєздатність і характер дій з’єднань противника.
ВТО, вказуються засоби масового ураження добуті боєм і розвідкою, з вказанням джерела і часу їх отримання.
РВ і А їх угрупування і характер дій з вказанням районів, з яких вівся вогонь.
ПУ, КП РЛС (яка р/ст. і характер роботи радіомереж противника (яка р/ст, з якого району, в який час підтримувався зв’язок противника).
Базування АА (де, коли, що і якими засобами виявлені).
Об’єкти тилу (де, коли встановлені розвідкою).
Крім цього розвідувальні зведення вказують про інженерні споруди, загородження противника.
Відомості від полоненого.
Висновки із оцінки противника (загальна оцінка положення, дій і стану військ противника, його можливості на ОМП, ВТЗ; встановити наміри військ противника, особливо по застосуванню ОМП, очікуємі дії противника після застосування їм цих засобів, а також що необхідно розвідати (або уточнити).
До бойових документів НР відносяться:
Робоча карта;
Розпорядження з розвідки;
- Бойові розпорядження з розвідки;
- Плани розвідки НР;
Пояснювальна записка з додатками;
Карта-схема спостереження.
Дещо детальніше про ці види бойових документів. Робоча карта-один з найважливіших документів по управлінню військами. Командир і кожний офіцер штабу веде свою робочу карту. На ній зазначаються лише ті дані, що необхідні для виконання своїх посадових обов'язків.
Робоча карта начальника розвідки, офіцера-перекладача та інших офіцерів-розвідників повинна містити дані, що дозволяють вчасно і ретельно оцінювати противника, доповідати результати цієї оцінки відповідним командирам (начальникам), інформувати про противника підлеглих командирів (штаби) і сусідів, керувати розвідувальними підрозділами і узагальнювати досвід їхніх дій.
На робочій карті НР повинно бути:
- Передній край противника, його угрупування зі вказуванням обрису і обладнання позицій та смуги оборони, засоби масового ураження;
- Система загороджень;
- Місця пунктів управління та інші (практично всі відомі) дані перед фронтом дивізії й на її флангах на глибину з урахуванням виконання бойової задачі;
- Положення розвідувальних органів, своїх передових частин і підрозділів (без зазначення їх нумерації й задач);
- Нові дані про зміну характеру місцевості в розташуванні противника;
- Задачі сил й засобів розвідки та шляхи їх виконання за цілями (об'єктами), місцем та часом;
Звітна карта - документ, що вказує, як штаб дивізії (полку) оцінює до того або іншого часу угрупування та дії противника. Вона представляється за вимогою вищестоящого штабу і повинна завжди наочно відображати дані, що відповідають фактичному положенню противника на певний час. На звітну карту наносяться:
Положення і дії військ противника перед фронтом і флангами дивізії (полку) до початку і під час бою з зазначенням джерел отримання даних і часом, до якого вони відносяться (в дивізії-з подробицями до батальйону і окремо діючих підрозділів родів військ; в полку-до роти);
Засоби ядерного і ВТЗ нападу - з подробицями до окремої установки, пристрою (знаряддя);
Розташування штабів (пунктів управління) - від батальйону до армійського корпуса;
Інженерні споруди й загородження та інші необхідні дані.
У легенді (поясненні) карти повинні бути зазначені основні показники угруповання противника: ширина фронту, глибина бойового порядку, віддаленість районів розташування (зосередження) тактичних і найближчих оперативних резервів, а також таблиця бойового складу противника за напрямками з очікуваним нарощуванням зусиль і указанням можливої щільності сил і засобів, а також співвідношенням сил і засобів.
При веденні робочої (звітної) карти або складанні схем необхідно дотримуватися правил:
- Розташування своїх військ, їх задачі та дії позначати червоним кольором (окрім ракетних військ, артилерії, інженерних, хімічних, радіотехнічних, дорожніх військ і військ зв'язку, котрі позначати чорним кольором);
- Розташування та дії військ противника позначати синім кольором;
- Умовні знаки військ, вогневих засобів, бойової та іншої техніки наносити у цілковитій відповідності зі справжнім їх положенням на місцевості й розташовувати за напрямком дій або ведення вогню; всередині або поряд з умовними знаками вогневих засобів, бойової та іншої техніки при необхідності вказується кількість і тип цих засобів;
- Нумерацію й найменування об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів і пояснювальні надписи писати: своїх військ - чорним, противника - синім кольором;
- Для позначення військ противника застосовувати також умовні знаки, що і для своїх військ, з необхідними знаками;
- Дані обстановки наносити встановленими умовними знаками, тонкими лініями, не затемнюючи топографічну основу карти й підписи на ній;
Фактичні дії військ та їхнє розташування наносити встановленими умовними знаками суцільною лінією, а передбачувані дії або дії ,що намічаються, а також споруди, що будуються - перервною лінією (пунктиром); запасні райони, позиції-перервною лінією, але з літерою 3 (хибні з літерою Л);
- При нанесенні декількох позицій військ у різний час умовні знаки дозволяється доповнювати штрихами, пунктирами, крапками й підтушовувати різними кольорами.
Для наочності на робочій (звітній) карті можуть підійматися: ріки-синім кольором; болота - синьою штриховкою з лініями паралельними нижньому зрізу карти; ліси та гаї - зеленим кольором; висоти - світло-коричневим кольором; дороги - коричневим кольором; населені пункти - збільшенням надпису (або підкресленням), орієнтири - чорним кружком або підкреслюються.
В усіх випадках оформлення робочої (звітної) карти повинно відповідати усім вимогам, що ставляться до оформлення бойових документів.
Інші види бойових документів з розвідки розглядаються окремими учбовими питаннями.