Хімічні властивості спиртів .

Спирти, як і всі органічні сполуки, горять. Метанол і етанол миттєво спалахують при підпалюванні й горять синюватим, майже непомітним полум’ям із виділенням великої кількості теплоти. Відбувається реакція повного окиснення, продуктами якої є CO₂ і H₂O:

2CH₃OH + 3O₂ → 2CO₂ + 4H₂O.

Завдяки тому, що електронна густина зв’язку OH зміщена до атома Оксисену, атом Гідрогену набуває більшої рухливості й легше відщеплюється. Під дією активних металів, таких як натрій, калій, магній, алюміній, відбувається заміщення атома Гідрогену на атом металу. Наприклад, у пробірку з етанолом покладемо шматочки натрію. Одразу відбувається реакція з виділенням газу. Це водень. Другим продуктом реакції є натрій етилат C₂H₅ONa:

2C₂H₅OH + 2Na → 2C₂H₅ONa + H₂­.

Реакції спиртів можуть відбуватися і з відщепленням гідроксильної групи OH (). Так, спирти взаємодіють з галогеноводнями. Наприклад, C₂H₅OH + HCl → C₂H₅Cl + H₂O.

Спирти вступають в реакції дегідратації (відщеплення води). Так, якщо етанол нагріти вище 170 С у присутності концентрованої сульфатної кислоти, відбувається реакція внутрішньомолекулярної дегідратації. Спирт перетворюється на ненасичений вуглеводень етилен: C₂H₅OH → CH₂=CH₂ + H₂O. Якщо етанол нагріти лише до температури 140 С у присутності концентрованої сульфатної кислоти, відбувається реакція міжмолекулярної дегідратації. У результаті її утворюються діетиловий етер і вода:

C₂H₅OH + HOC₂H₅ → C₂H₅ – O – C₂H₅ + H₂O.

Отруйність спиртів, їх згубна дія на організм людини. Застосування метанолу та етанолу .

Метанол був уперше добутий у XVII столітті, а вивчений у першій половині ХІХ ст. Його називають ще деревним спиртом за першим із відомих методів добування, а саме — шляхом сухої перегонки деревини. Метиловий спирт широко застосовується для добування формальдегіду, необхідного для виробництва пластмас. Він використовується як розчинник та для багатьох органічних синтезів. Перспективним є використання метанолу як пального для двигунів, оскільки додавання його до бензину підвищує октанове число і знижує утворення шкідливих речовин у вихлопних газах.

Етиловий спирт – багатотоннажний продукт хімічної промисловості. За об’ємом виробництва він посідає перше місце серед інших органічних продуктів. У великих кількостях його використовують для добування синтетичного каучуку і виробництва пластмас.

Етанол використовується як розчинник для виготовлення одеколонів, парфумів, лаків. Його застосовують для добування багатьох органічних речовин: діетилового етеру, барвників, харчової оцтової кислоти, бездимного пороху тощо.

Але треба пам’ятати, що метанол і етанол є отруйними речовинами. Етиловий спирт для організму людини є наркотиком. У невеликих дозах він спричинює сп’яніння, у великих – навіть смерть. Зловживання алкогольними напоями викликає хворобу – алкоголізм.

Багатоатомны спирти.

Гліцерин як представник багатоатомних спиртів. Склад його молекули, структурна формула, фізичні властивості .

Крім одноатомних спиртів, тобто тих, що містять у молекулі одну функціональну групу –OH (), існують багатоатомні спирти, до складу яких входять дві і більше гідроксильні групи.

Гліцерин – представник трьохатомних спиртів. За систематичною номенклатурою, гліцерин має назву 1,2,3-пропантриол. У його молекулі кожний атом Карбону пов’язаний із гідроксильною групою. Молекулярна формула гліцерину C₃H₈O₃. Його структурна формула

CH₂–CH–CH₂

| | |

OH OH OH.

За фізичними властивостями гліцерин – це густа сиропоподібна рідина без запаху і кольору, солодка на смак, добре розчинна у воді. Властивості гліцерину відображає його назва «олійний цукор», вживана у VIII ст., коли гліцерин було вперше добуто з маслинової олії. Гліцерин має високу температуру кипіння 290 С, неотруйний.

Хімічні властивості гліцерину. Застосування гліцерину .

Гліцерин вступає у реакції, характерні для одноатомних спиртів. Він горить з утворенням CO₂ і води, реагує з активними металами з виділенням водню:

CH₂–OH CH₂–ONa

| |

2 CH–OH + 6Na → 2 CH–ONa + 3H₂­

| |

CH₂–OH CH₂–ONa

Гліцерин вступає в реакцію з галогеноводнями:

CH₂OH–CHOH–CH₂OH + HCl → CH₂OH–CHOH–CH₂Cl + H₂O і з нітратною кислотою.

При взаємодії гліцерину з нітратною кислотою утворюється важка масляниста, сильно вибухова речовина – тринітрогліцерин:

Характерною реакцією гліцерину є утворення синього розчину при взаємодії з купрум(ІІ) гідроксидом Cu(OH)₂.

Гліцерин має широке застосування. Завдяки гігроскопічності він використовується у парфумерії та фармації як зм’якшувальний засіб, основа для мазей, добавка до мила. У харчовій промисловості – як добавка до напоїв. У шкіряному виробництві та текстильній промисловості гліцерин використовують для обробки пряжі та шкіри, щоб надати їм м’якості, еластичності.

Гліцерин застосовують для виробництва синтетичних смол і вибухових речовин, наприклад, нітрогліцерину. Нітрогліцерин використовується для виготовлення динаміту. Спиртовий розчин нітрогліцерину має судинорозширювальну дію. Його використовують як ліки при захворюванні серця.

СПИРТ ЕТИЛОВИЙ 96%

Склад:

діюча речовина: спирт етиловий;

не менше 95,1 % і не більше 96,9 % спирту етилового за об’ємом.

Розчин.

Фармакотерапевтична група.

Антисептичні та дезінфекційні засоби.

Показання.

Спирт етиловий застосовують як зовнішній антисептичний засіб для дезінфекції шкіри рук. Спирт етиловий є антидотом метилового спирту.

Протипоказання.

Не можна застосовувати при гострих запальних процесах шкіри. При лікуванні набряку легень відносними протипоказаннями є психомоторне збудження і некупірований больовий синдром при інфаркті міокарда (через малу ефективність і погану переносимість цієї терапії у хворих з вищезазначеними синдромами). Дитячий вік до 14 років. Підвищена індивідуальна чутливість.

Спосіб застосування та дози.

Зовнішньо – наносять на шкіру за допомогою ватних тампонів, серветок. При отруєнні метиловим спиртом внутрішньо призначають 30 % розчин етанолу або його 5 % розчин внутрішньовенно в стерильному ізотонічному розчині натрію хлориду.

Побічні реакції.

При місцевому застосуванні – подразнення шкіри або слизових оболонок. Пригнічення центральної нервової системи.

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря !

Передозування.

При зовнішньому застосуванні випадки передозування невідомі. У разі почервоніння і подразнення шкіри, що є ознаками передозування, необхідно змити рідину водою і припинити застосування препарату.

При застосуванні внутрішньо у великих дозах можливе пригнічення діяльності дихального центру. При застосуванні внутрішньо або внутрішньовенно у великих дозах швидко розвивається кома (холодна липка шкіра, гіперемія обличчя, зниження температури тіла, блювання, мимовільне виділення сечі та калу, звуження зіниць, а при прогресуванні порушення дихання – розширення. Горизонтальний ністагм, дихання уповільнене, пульс частий, слабкий). Іноді – судоми, аспірація блювотних мас, ларингоспазм. Можлива зупинка дихання внаслідок механічної асфіксії з подальшим пригніченням серцево-судинної діяльності. При отруєнні внаслідок прийому етанолу внутрішньо викликають блювання, промивають шлунок. При необхідності вживають реанімаційні заходи.

Особливі заходи безпеки.

Не допускати потрапляння препарату в очі !

Особливості застосування.

Під час інгаляційного застосування етанолу для запобігання інтенсивному його всмоктуванню та появі збудження кожні 30 - 35 хв необхідно вдихати кисень або киснево-повітряну суміш.

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При застосуванні етанолу внутрішньо сумісно з нітрофуранами відмічається збільшення токсичності останніх. При сумісному застосуванні етанолу і пероральних протидіабетичних засобів (похідних сульфанілової кислоти) можливий розвиток гіпоглікемічної коми. Етанол знижує ефективність тіаміну, збільшує ризик виникнення виразки шлунка при поєднанні з кислотою ацетилсаліциловою. При сумісному прийомі із снодійними засобами різних груп - значне утруднення дихання. Відбувається підвищення нейротоксичності пеніцилінів, цефалоспоринів, фторхінолонів під впливом етанолу, що застосовується перорально або внутрішньовенно.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. При зовнішньому застосуванні чинить антисептичну, дезінфікуючу, місцеву подразнювальну дію. Спирт етиловий коагулює білки, активний відносно грампозитивних і грамнегативних бактерій та вірусів. Чинить „дубильну” дію на шкіру та слизові оболонки. При прийомі внутрішньо етанол, впливаючи на клітини центральної нервової системи (особливо кори мозку), викликає характерне алкогольне збудження, зумовлене ослабленням процесів гальмування. Після цього спостерігається ослаблення процесів збудження у корі, пригнічення спинного та довгастого мозку, функції дихального центру. При інгаляційному застосуванні можливі системні ефекти дії спирту. Його терапевтична дія як піногасника розпочинається через 10 - 15 хв, а повна терапевтична дія – через 1 годину.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: Безбарвна, прозора, летка, легкозаймиста, гігроскопічна рідина.

Термін придатності.

Не обмежений.

Умови зберігання.

Зберігати у щільно закупореній тарі, подалі від вогню, при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.