2. Принципи і методи агровиробничого групування ґрунтів
Розрізняють комплексні (загальні) і спеціалізовані (спеціальні) агровиробничі групування ґрунтів.
Найбільш поширені комплексні групування, коли ґрунти об'єднують за комплексом властивостей, які характеризують їхню потенційну родючість і дозволяють на різних масштабних рівнях визначати придатність ґрунтового покриву для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, вирішувати загальні питання землеустрою та землеробства (встановлювати межі полів і сільськогосподарських угідь, системи обробітку ґрунту, застосування добрив тощо).
Спеціалізовані (спеціальні) агровиробничі групування об'єднують ґрунти за ознаками, що прямо або побічно впливають на зміну ґрунтової родючості, з урахуванням необхідних меліоративних заходів. Доцільно виділяти чотири групи ґрунтів, які поліпшуються: 1) спеціальною агротехнікою, 2) легкими меліораціями (вапнування, гайнування, гіпсування та ін.), 3) важкими меліораціями (осушення, промивка, дренаж) і 4) не меліоруються.
Подальший розподіл у межах названих чотирьох груп здійснюється за спрямованістю і характером меліоративних заходів (осушення, розсолення, розеолонцювання та ін.). Для ґрунтів, об'єднаних в одну агровиробничу групу, намічається однаковий напрям їхнього сільськогосподарського використання і загальний комплекс агротехнічних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур та застосування комплексу протиерозійних або меліоративних заходів тощо.
При об'єднанні грунтів у агрогрупи необхідно дотримуватись двох головних принципів:
чисельні ґрунтові відміни необхідно звести в мінімальну кількість агровиробничих
груп;
виділені агрогрупи повинні суттєво відрізнятися між собою в агрономічному відношенні.
При складанні агровиробничого групування ґрунтів користуються в основному агрономічним тлумаченням основних показників ґрунту як природно-історичного тіла:
1. Найістотніший і найбільш загальний показник - це належність до одного і того ж генетичного типу. Тому генетична близькість ґрунтів є першим і основним показником об'єднання їх в агровиробничу групу.
Гранулометричний склад ґрунтів, який в значній мірі визначає фізичні, фізико- хімічні та водно-фізичні властивості, його повітряний і тепловий режими.
Ґрунтотвірні і підстилаючі породи, їх гранулометричний і мінералогічний склад, глибина залягання, а також будова, які в значній мірі впливають на агрономічні властивості і господарську придатність. В окремих випадках ґрунти, які належать до одного генетичного типу, але залягають на різних породах, можуть бути віднесені до різних агровиробничих груп.
Умови залягання ґрунтів за рельєфом, бо він них залежить характер використання та обробітку ґрунту.
Виходячи із цих показників, визначають основні критерії, за якими ґрунти об'єднуються в агровиробничі групи:
належність ґрунтів до однієї ґрунтово-меліоративної зони чи сівозміни (зональні типи ґрунтів);
генетична близькість ґрунтів, яка полягає в подібності морфології профілю, порід, властивостей;
однорідність ґрунтового покриву чи наявність і ступінь неоднорідності
(плямистість, комплексність, мозаїчність тощо);
ступінь прояву негативних ознак (засолення, солонцюватість, еродованість, оглеєння тощо), які визначають необхідність певних меліорацій;
близький рівень родючості.
В Україні "Номенклатурний список агровиробничих груп ґрунтів" розроблений і
затверджений у 1976 році, він нараховує 222 агровиробничі групи. Дані групи поділяються за гранулометричним складом і щебенюватістю на розряди, які
позначаються буквеним індексом, що ставиться справа від номера агровиробничої групи.
Це наступні розряди:
а-піщані;
б - зв'язно-піщані;
в - супіщані;
г - легкосуглинкові;
д - середньосуглинкові;
е - важкосуглинкові і легкоглинисті;
є - середньо- і важкоглинисті;
ж - середньощебенюваті;
з - сильнощебенюваті;
к - кам'янисті.
Слабощебенюваті ґрунти не індексуються, бо наявність слабкої щебенюватості вказується в назві агровиробничої групи.
Підгрупи за умовами залягання за рельєфом з урахуванням крутизни схилу позначається римськими буквами від І до XVI (табл. 5.1).
Отже, повна назва агровиробничої групи складається із генетичної назви ґрунту, його гранулометричного складу і умов залягання за рельєфом. Наприклад, індекс 53гІ - це чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові широких вододільних плато і древніх терас (0-1°) без вираженої западинності.
Є один виняток при віднесенні ґрунтів у ту чи іншу агровиробничу групу. Поєднання ґрунтів за ступенем еродованості (плямистість ґрунтового покриву) відносяться в групу ґрунтів з більшим ступенем еродованості, коли сильноеродовані ґрунти займають 30-50% площі ґрунтового виділу. Так, якщо маємо поєднання сірих лісових слабозмитих легкосуглинкових ґрунтів (37г агрогрупа) з сірими лісовими середньозмитими середньосуглинковими 30-50%, які відносяться до Збд агрогрупи, то весь ґрунтовий виділ відноситься до Збд агрогрупи.