6. Мікроскопічне дослідження шлункового соку

Дані мікроскопічного дослідження шлункового соку дають змогу оцінити евакуаторну функцію шлунка, а також деякою мірою стан його слизової оболонки.

Найбільш інформативним є мікроскопічне дослідження порції шлункового соку натще. Для виготовлення нативних препаратів порцію виливають у чашку Петрі, розглядають на чорному та білому тлі, шпателем і препарувальною голкою відбирають на предметне скло слизові, кров'янисті та щільні грудки, накривають покривними скельцями і вивчають за малого та великого збільшення мікроскопа. Якщо в порції шлункового вмісту є за­лишки їжі, то слід підготувати ще два препарати, крім нативного: один препарат з розчином Люголю, другий – з розчином Судану III (для диференціації залишків їжі).

Під час мікроскопічного дослідження шлункового соку (порція натще) можна виявити три групи елементів: елементи слизової оболонки шлунка, залишки їжі, мікробну флору.

Елементи слизової оболонки шлунка. Слиз має вигляд напівпрозорих тяжів. У нормі виявляють невелику кількість слизу. У разі атрофічного гастриту його кількість зменшена або його зовсім немає. Якщо секреція підвищена слиз теж відсутній, тому що швидко перетравлюється. Багато слизу спостерігається в разі гіпертрофічного гастриту та ахілії. Слід відрізняти від шлункового слизу слиз з порожнини рота та дихальних шляхів (мокротиння), що містить пухирці повітря, тому плаває на поверхні шлункового соку, а мікроскопічно виявляють плоский епітелій або альвеолярні макрофаги.

Лейкоцити в нормі містяться в тяжах слизу у вигляді голих ядер нейтрофілів, тому що під дією шлункового соку цитоплазма нейтрофілів перетравлюється і залишаються лише ядра, що як і ядра епітелію шлунка, називаються ядрами Яворського. У разі ахлоргідрії та ахілії структура нейтрофілів зберігається. Збільшення кількості лейкоцитів у шлунковому соку свідчить про запальний процес у слизовій оболонці шлунка, велика кількість лейкоцитів, розміщених скупченнями в слизу, характерна для гнійного гастриту.

Циліндричний епітелій– епітелій слизової оболонки шлунка виявляють окремо й скупченнями в тяжах слизу разом з лейкоцитами. У кислому середовищі епітелій шлунка має вигляд голих овальних чи округлих ядер, розташованих поряд. У разі зниженої секреції шлунка (гіпохлоргідрії та ахілії) – у вигляді клітин округлої та циліндричної форми, з пухирцеподібним ядром і чітко вираженою цитоплазмою. Багато епітеліоцитівшлункавиявляють у разі гіпертрофічного гастриту, особливо в пілоричній частині шлунка. У разі раку шлунка в щільних грудках і слизі виявляють атипові клітини, часто розташовані у вигляді груп та залозистих утворень, нерідко з жировою дистрофією.

Еритроцити в кислому середовищі зруйновані або мають вигляд залишків (тонких кілець з двоконтурною оболонкою). Про наявність кровотечі свідчить поява бурого пігменту – солянокислого гематину, який надає шлунковому соку кольору "кавової гущі". Якщо в шлунковому соку відсутня хлоридна кислота, можна виявити незмінені еритроцити. Поява еритроцитів у шлунковому соку може бути спричинена випадковою травмою під час зондування, а також шлунковою кровотечею (виразки, ерозії слизової оболонки шлунка).

Залишки їжі. Крохмальні зерна — складова частина хліба, картоплі, бобових та деяких інших продуктів, мають вигляд шаруватих куль різної величини та форми. У препараті з розчином Люголя крохмальні зерна забарвлюються в синій колір.

Перетравна рослинна клітковина має вигляд округлих клітин з тонкою оболонкою, безбарвних у нативному препараті, всередині яких міститься крохмаль. У препараті з розчином Люголя крохмаль забарвлюється в темно-синій колір.

Неперетравна рослинна клітковина різноманітна за структурою та формою (строма й оболонки овочів та фруктів).

М'язові волокна – утворення циліндричної форми жовтого кольору з поперечною та поздовжньою посмугованістю; розміщуються окремо або скупченнями.

Нейтральний жир трапляються у вигляді крапель округлої форми, різної величини, блискучих, безбарвних, іноді з жовтим відтінком. Розчин барвника судан III забарвлює краплі нейтрального жиру в яскраво-оранжевий колір.

У нормі в порціях шлункового соку залишки їжі відсутні, виявляють їх у порції натще в разі застійних явищ у шлунку, що свідчить про порушення евакуаторної функції шлунка. Причинами сповільненої евакуації залишків їжі можуть бути стеноз воротаря (пілоричної частини шлунка), внаслідок рубцевих змін або пухлини в пілоричній частині чи іншій частині шлунка.

Флора. Дріжджові гриби у вигляді овальних утворень, що сильно заломлюють світло, розміром 4-5 мкм, іноді в стадії брунькування (вісімки). У разі застою в шлунку виявлено в значній кількості, у нормальному шлунковому вмісті – небагато. У препараті з розчином Люголя дріжджові гриби забарвлюються в жовтий колір.

Сарцини. Це коки, поділ яких відбувається в трьох перпендикулярних площинах. У нативних препаратах нагадують перев'язані тюки сіруватого кольору, що різко заломлюють світло. Трапляються в застійному шлунковому соку за наявності вільної хлоридної кислоти.

Палички молочнокислого бродіння – довгі, грубі палички, що розміщуються в препараті під кутом одна до одної. У процесі своєї життєдіяльності виділяють молочну кислоту. Виявляють в застійному шлунковому вмісті, в якому відсутня хлоридна кислота.

Отже, у нормі під час мікроскопії нативного препарату шлункового соку порції натще, можна виявити невелику кількість слизу, у тяжах якого міститься небагато голоядерних нейтрофілів і голоядерних клітин циліндричного епітелію.

7. рН - метрія шлункового соку

Внутрішньошлункова рН-метрія належить до найбільш точних методів оцінювання функціонального стану шлунка. Принцип методу: вимірювання електрорушійної сили, що виникає під час введення в шлунок електродів внаслідок взаємодії їх із хлоридною кислотою. Коливання електрорушійної сили за допомогою рН-метра перераховуються на величини рН.

Переваги методу.

Методом внутрішньошлункової рН-метрії можна досліджувати кислотоутворювальну функцію шлунка як в базальний період секреції, так і в стимульований, після введення парентерального стимулятора (гістаміну).

Метод внутрішньошлункової рН-метрії є чутливішим і точнішим, ніж титрометричний, бо дає змогу визначати кислотність у діапазоні рН 3,5—6,9, тобто тоді, коли титрометричним методом визначається ахлоргідрія. Під час дослідження електрометричним методом ахлоргідрія встановлюється тільки при рН 8.

Отже, висока чутливість цього методу, можливість динамічного спостереження за виділенням хлоридної кислоти під час споживання їжі, а також після введення гістаміну, можливість об'єктивно реєструвати процеси кислотоутворення в різних відділах шлунка, незважаючи на домішки в шлунковому вмісті крові та жовчі, розширює діапазон оцінювання функцій шлунка, визначає високу діагностичну цінність внутрішньошлункової рН- метрії.