Класифікація об’єктів аудиту

Класифікація ознак об’єкта	Групи об’єкта
Види об’єктів	ресурси господарські процеси економічні результати діяльності організаційні форми управління методи управління функції управління
Складність	сукупні ресурси і господарські процеси, цілісність системи управління групи ресурсів, відносно відокремлені частини системи управління
Відношення до сфери діяльності	відокремлені сфери діяльності підприємства (матеріально-технічне постачання, допоміжні виробництва, обслуговування виробництва, основне виробництво тощо)
За часом здійснення операцій	об’єкти, стан яких оцінюється в минулому часі об’єкти, стан яких оцінюється в теперішньому часі об’єкти, стан яких оцінюється в майбутньому
Характер оцінки об’єкта	об’єкти, які оцінюються кількісно об’єкти, які оцінюються якісно об’єкти, які оцінюються як кількісно, так і якісно
Тривалість знаходження в полі діяльності аудитора	об’єкти, які знаходяться в полі аудиторського впливу об’єкти, по яких здійснюється періодична аудиторська оцінка об’єкти, що потребують разової оцінки
Вид аудиту	об’єкти зовнішнього аудиту об’єкти внутрішнього аудиту

Аудит належить до інтелектуального виду діяльності, що вивчає складні та неоднорідні процеси та системи. В основу дослідження таких систем покладено діалектичний метод, що дозволяє вивчати об’єкт у взаємозв’язку з окремими елементами системи.

Метод аудиту — сукупність способів і прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об’єктів, що вивчаються. Більшу частину різних прийомів проведення аудиту можна поділити на три групи:

1. Визначення стану об’єктів у натуральному вигляді:

— перегляд;

— перерахунок;

— зважування;

— вимірювання.

Ці способи дозволяють визначити кількісний стан об’єкта, провести лабораторний аналіз, метою якого є визначення якісного і кількісного стану об’єкта.

2. Порівнювання.

Прийоми цієї групи дозволяють порівняти такі показники:

— фактичну кількість активів підприємства з реальними потребами і нормативами;

— кількість фактично використаної у виробництві сировини і матеріалів з нормативними даними;

— дані бухгалтерських документів — з інформацією, що міститься в небухгалтерських документах;

— результати контрольних вимірювань і запуску матеріалів у виробництво, обсяги робіт та вихід продукції — з аналогічними партіями матеріалів, зафіксованих у відповідних документах за інший період;

— фактичні показники фінансово-господарської діяльності — з плановими показниками за минулий період;

— діючі на підприємстві системи управління та їх окремі підсистеми — з вітчизняними та зарубіжними аналогами.

Порівняння дозволяє визначити відхилення діючого стану об’єктів, що вивчаються, від норм і нормативів та прогнозованих показників.

3. Оцінка.

Проводиться оцінка минулого, теперішнього і майбутнього станів об’єкта аудиту. Ці прийоми є логічним закінченням процесу порівняння. Оцінюється стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації, що виходить за межі підприємства. Особливе значення в методі відіграє оцінка ризику, який певною мірою притаманний аудиторській практиці в зв’язку з можливими помилками в бухгалтерському обліку і звітності. Така оцінка проводиться на стадії вибору клієнта та планування аудиту. Вона передбачає вивчення стану обліку та внутрішнього контролю з огляду на відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках та перенесення показників з рахунків на баланс підприємства.

Ці прийоми проведення аудиту можуть застосовуватись при суцільному, вибірковому, аналітичному та комбінованому способах організації аудиту.

1. Суть аудиту та його значення.

2. Історичні аспекти становлення і розвитку аудиту.

3. Основні підходи обґрунтування виникнення та існування аудиту.

4. Основні підходи проведення аудиту.

5. Цілі і завдання аудиту.

6. Види аудиту та їхня сутність.

7. Взаємозв’язок та відмінності зовнішнього і внутрішнього аудиту.

8. Предмет та метод аудиту.

9. Об’єкти аудиторської діяльності.

10. Мета і основні завдання аудиту.

11. Відмінність аудиту від ревізії.

12. Функціональні завдання аудиту.

23