Ііі. Друга республіка у Франції. Конституція 1848 р.

Монархія стала періодом економічного підйому, індустріалізацією, але це був період значних соціальних протиріч. Поряд з реформістами виникають нові рухи (течії), зокрема соціалітичний рух, в ці роки виникають комуністи.

2 березня приймається декрет про 10 – годинний робочий день, декретом 10 грудня відміняються арешти за довгі тюрми. Пропонувалося багато проектів по реформуванню армії, аж до перетворення її в національну міліцію.

Розпочинається робота по розробці нової Конституції, чим займається Установчі зібрання, де більшість складали республіканці. Розроблена Конституція 1848 р. відновлює у Франції республіку.

Тимчасовий уряд йде у відставку, а на його місце обирають виконавчу комісію із 5 чоловік. Нею закріплено розподіл влади: Національні збори – законодавча влада, виконавча – президент. І депутати і президент обирались на основі загального виборчого права (для чоловіків) з 21 року і з цензом осідлості не меньше 6 місяців. Президент обирався строком на 4 роки, Національні збори – 3 роки. Державна рада строком на 6 місяців і наділявся дорадчими повноваженнями при підготовці законопроектів та незначними контрольними функціями. Про природні права в Конституції не зазначалося.

2 грудня 1848 р. проголошено і відновлено імперію Луі Бонапартом, який визнає себе імператором. Конституція другої імперії 1852 р. наділяла його виконавчою владою. Обирався на 10 років. В державі встановлюється режим авторитарної влади, з обмеженням особистих свобод, цензурою. Законодавчий процес находиться під контролем президента і здійснюється Державною Радою, Законодавчим корпусом і Сенатом.

Таким чином, знову встановлюється централізована влада з більшими повноваженнями імператорами. Цей режим був характерним підкоренням основних важелів влади – армії, поліції, адміністрації – імператору. Новий режим не відповідав рівню розвитку суспільства, його самосвідомості. Розпочинаються політичні розбіжності в правлячих колах. Друга половина правління Луї Бонапарта характеризується посиленням опозиції режиму. Правління Бонапарта йде на уступки, приймається нова конституція. Однак, це не змінює ситуації в державі.

Іv. Паризька комуна 1871 р.

Поразка французьких військ в франко – пруській війні призводить до вересневої революції 1870 р. Населення парижу вимагало ліквідації імперії і встановлення республіки в Франції, тому 4 вересня 1870 р. було відновлено республіку. В січні було підписано перемир’я і відбулося коронування німецького імператора. Після виборів нового складу Національних зборів уряд очолив Тьєр. В березні місяці 1871 р. центральний комітет Національної гвардії проголошує себе Тимчасовим урядом, який проводить вибори в Раду Комуни по міським округам на основі загального права і вільного обговорення кандидатів. В результаті була сформована рада із 80 депутатів, половину яких складали робочий клас.

Парижські комунари розпочали проголошувати лозунги стосовно «дешевого уряду, нова форма законодавчої і виконавчої влади, відмова від постійного війська». Рада Комуни поєднувала вищі законодавчі і виконавчі повноваження в одній установі. Комісії в справах виконавчої влади заміняли міністерства. Рада комуни вибирала 10 комісій, що здійснювали діяльність у всіх сферах держави, зокрема Комісія праці, промисловості сприяла підвищенню промисловості і комерції.

Комісія зовнішніх відносин забезпечувала співпрацю між різними комунами Франції.

Комісія громадської безпеки забезпечувала стабільність та правопорядок в державі. Військова комісія сприяла підтриманню дисципліни в армії, забезпечення її необхідним обмундируванням та спорядженням.

Також існували комісія продовольства, юстиції, освіти, фінансів.

19 квітня 1871 р. була прийнята декларація Комуни, в якій Франція знову проголошувалася республікою. Місцеві органи влади наділялися повноваженнями щодо затвердження місцевого бюджету, а також управляти місцевими справами. Кожній комуні дозволялося мати військову силу в особі Національної гвардії. Комуни обєднувалися в округи, округи відправляли своїх депутатів в національну делегацію, засідання якої проходили в Парижі. Проіснувала парижська комуна - 72 дні.