3.3.2. Класифікація інженерно-геоморфологічних карт.

Як і всі геоморфологічні карти, інженерно-геоморфологічні розрізняються за змістом, масштабом і призначенням. Зміст і масштаб спеціальних геоморфологічних карт повинні бути різними залежно від того, для якої стадії проектування вони призначені. За аналогією з інженерно-геологічними картами О. І. Спиридонов (1975, 1985) ділить геоморфологічні карти для інженерних цілей на такі види:

• Загальні оглядові карти геоморфологічних умов будівництва і карти районування за умовами будівництва масштабу 1:500 000 і дрібніше - використовуються для планування і розміщення будівельних об'єктів.

• Оглядові карти геоморфологічних умов масштабу 1:200 000-1:100 000 - призначені для проектування конкретних будівельних споруд.

• Карти з детальною характеристикою геоморфологічних умов масштабу 1:50 000-1:25 000 - призначені для обгрунтування проектного завдання при складанні планів різних видів споруд,

• Карти з дуже детальною характеристикою геоморфологічних умов масштаб} 1:10 000 і більше Щ призначені для обгрунтування проектного завдання і технічного проекту будівництва конкретних інженерних об'єктів.

Основою для складання інженерно-геоморфологічних карт повинна бути загальна геоморфологічна карта аналітичного типу (Спиридонов, 1985), основними об'єктами зображення на якій є генетично однорідні поверхні або елементи рельєфу.

У зв'язку з цим О. І. Спиридонов (1975, 1985) пропонує розрізняти інженерно- геоморфологічні карти для проектування: 1) промислового і цивільного будівництва; 2) будівництва шляхів сполучення; 3) гідротехнічного сполучення; 4) будівництва портів тощо,

Ю. Г. Симонов (1977) інженерно-геоморфологічні карти за масштабом ділить на: 1 ) карти на стадії районного планування масштабу 1:300 000-1:50 000; 2) карти па сілдії складання генплану масштабу 1:25 000-1:10 000; 3) карти на сталії складання проект.) масштабу 1:5 000-1:2 000.

За змістом інженерно-геоморфологічні карти діляться на аналітичні і синтетичні (Симонов, 1977). Набір аналітичних карт включає такі види допоміжних і підсумкових геоморфологічних карт: 1) гіпсометричну; 2) похилів місцевості; 3) відносних перевищень над найближчим тальвегом; 5) довжини схилів; 6) складу і потужності пухких відкладів; 7) сучасних рельєфотворчих процесів; 8) геоморфологічну карту з елементами спеціального навантаження.

Синтетичних інженерно-геоморфологічних карт складають дві: 1) карту інженерної оцінки рельєфу місцевості; 2) карту рекомендованих заходів, спрямованих на покращене використання території. У карті інженерної оцінки територія ділиться переважно на три категорії: 1) придатні території без значних затрат: 2) території, які вимагають інженерної підготовки; 3) непридатні для будівництва території. Карта рекомендованих заходів містить рекомендації щодо проведення різних об'ємів вимірювання (вертикальне планування), захистів від підтоплення і затоплення тощо.

Е. Т. Палієнко (1978) інженерно-геоморфологічними картами називає такі карги вузького призначення, які служать інженерним цілям в різних галузях народного господарства, несуть спеціальне, необхідне для тої чи іншої галузі навантаження, відображають динаміку рельєфу, його якісні і кількісні особливості та елементи прогнозування. Ці карти Е. Т. Палієнко ділить на два типи: 1) середнійг і великомасштабні (1:200 000-1:50 000) для цілей загальної інженерної геоморфології (карти районування) і 2) цільові (галузеві) великомасштабні карти для окремої інженерної геоморфології (1:50 000 і більше).

Карти інженерно-геоморфологічного районування складають на попередній або на перших стадіях проектування. Цільові (галузеві) інженерно-геоморфологічні карти складають в великих масштабах на різних стадіях проектування і будівництва різних об'єктів — гідротехнічного, меліоративного, шляхового, промислового і міського будівництва, сільського господарства і ін.

На основі класифікації, розробленої А. І. Спиридоновим (1985). інженерно- геоморфологічні карти можна розрізняти за змістом, призначенням і масштабом, »а змістом їх ділять на окремі і загальні.

До окремих належать: морфометричні (густоти розчленування, глибини розчленування, крутизни земної поверхні); генетичні (флювіального, карстового і суфозійного, кріогенного, еолового, антропогенового рельєфу й ін.); сучасних рельєфотворчих процесів або морфодинамічні (ендогенних і екзогенних процесів).

Загальні інженерно-геоморфологічні карти складаються на основі аналітичних і синтетичних геоморфологічних карт. До загальних інженерно-геоморфологічних карт належать і карти інженерно-геоморфологічного районування, які складаються на перших стадіях проектування. Часто ці два типи карт поєднуються, тобто границі таксономічних одиниць наносять на загальну інженерно-геоморфологічну карту.

За призначенням інженерно-геоморфологічні карти поділяють на: 1) карти для проектування різних видів будівництва (промислових об'єктів і населених пунктів, шляхів сполучення, гідротехнічного та ін.); 2) карти сільськогосподарського призначення; 3) карта для потреб меліорації; 4) для раціонального функціонування природоохоронних територій і об'єктів.

Як бачимо, більшість авторів розуміють термін "інженерно-геоморфологічна карта'" значно ширше, не звужуючи його до тих карт, які обслуговують тільки будівництво різних споруд.

Інженерна роль геоморфологічних карт значно зросла в зв'язку з розробкою географічних проблем оптимізації природокористування. Розробка питань взаємодії людини з природою, оцінка процесів і явищ, які при цьому відбуваються, їх науковий прогноз - знаходять відображення на інженерно-геоморфологічних картах.