4. Статусно-рольові характеристики особистості.
Правильне розуміння поведінки особистості в групі, взаємин індивіда та групи потребує врахування як властивостей особистості, котра має певний соціальний статус, позицію і роль в групі, так і складу, характеру діяльності, рівня організації групи та групових процесів. Статусно-рольові характеристики, особливості поведінки особистості в групі та в більш широких соціальних спільностях виражають поняття „статус”, „позиція”, „роль”, „ранг” та ін.
Статус – місце індивіда в системі міжособистісних відносин у групі, суспільстві, його права, обов’язки і привілеї.
Кожна людина охоплена різними соціальними зв’язками і різними соціальними функціями, тому одночасно може мати багато статусів (статуси людини, громадянина, студента, члена сім’ї, неформального об’єднання тощо).
З огляду на природність – набуття статусу, виокремлюють пропоновані (національність, соціальне походження, місце народження) і досягнуті (освіта, професія та ін.) статуси. Суттєвими є також економічний, правовий, професійний, політичний, особистісний статуси людини. Статус є єдністю об’єктивного та суб’єктивного, свідченням визнання значущості особистості групою чи суспільством. У ньому реалізуються групові норми і цінності. Визначається статус позицією, соціальним рангом (офіційний статус), а також ставленням до особистості осіб групи, ступенем її поваги, симпатії, авторитетом, престижністю індивіда в спільноті (неофіційний статус). Авторитет та престиж особистості є головними складовими статусу.
Авторитет – загальновизнаний вплив індивіда на займаній посаді; визнання за індивідом права на прийняття відповідального рішення в умовах спільної діяльності.
Іноді авторитет об’єднують з поняття влади, але авторитет може мати людина, яка не наділена владними повноваженнями.
З авторитетом особистості, вагомістю, ефективністю її діяльності, місцем у соціальній ієрархії пов'язаний престиж.
Престиж – це міра визнання суспільством заслуг індивіда, громадська оцінка його суспільної вагомості; результат співвідношення соціально-значущих характеристик особистості зі шкалою цінностей, що склалась в певній групі.
Престиж особистості може визначатися як маркою автомобіля, рахунком в банку тощо, так і високими моральними якостями, активністю в діяльності. Престижними бувають професії, посади, спосіб життя, зовнішні поведінкові вияви (стиль поведінки) та ін.
Місце особистості в системі спілкування, відображення міжособистісних відносин у її внутрішній структурі виражає таки соціально-психологічний феномен, як позиція.
Позиція – це стійка система відносин людини з певними аспектами дійсності, що виявляється у відповідній поведінці та вчинках; узагальнена характеристика поглядів, уявлень, установок людини, групи в статусно-рольовій структурі.
Соціологічний підхід розглядає цей феномен як щось зовнішнє до особистості, тобто її місце в системі відносин, умови, за яких людина діє як особистість. Для психологічного підходу позиція є внутрішнім компонентом, що входить до структури особистості.
Динамічний аспект соціального статусу особистості реалізується через її роль у системі соціальних відносин.
Роль – певна соціальна, психологічні характеристика особистості, спосіб поведінки людини залежно від її статусу і позиції у групі, суспільстві, в системі міжособистісних, суспільних відносин.
Соціальна роль є ланкою зв’язку між статусом особистості та її позицією, це практична реалізація статусу і позиції в міжособистісному спілкуванні.
Види соціальних ролей визначаються варіативністю соціальних груп, типів діяльності і відносин, до яких включена особистість. Залежно від суспільних відносин виділяються соціальні і міжособистісні соціальні ролі.
Концепція символічного інтеракціонізму (Дж.-Г. Мід) виділяє ролі конвенційні, пов’язані з соціальним статусом, професією або видом діяльності (вчитель, студент, водій). Це стандартизовані безособові ролі, що будуються на засадах прав і обов’язків, незалежно від того, хто ці ролі виконує.
Виокремлюють соціально-демографічні ролі (визначаються віком, статтю, національністю): чоловік, дочка, бабуся.
Міжособистісні ролі пов’язані з міжособистісними стосунками, які регулюються на емоційному рівні (лідер, ображений, коханий). Численні міжособистісні ролі визначаються індивідуальними особливостями людини. Та незважаючи на індивідуально-типові прояви особистості можна помітити соціально-типові ролі.
За мірою вияву активності виділяють активні та латентні ролі. Активні ролі зумовлюються конкретною соціальною ситуацією і виконуються в даний момент (учитель на уроці); латентні не виявляються актуальній ситуації, хоча суб’єкт потенційно є носієм даної ролі (учитель вдома).
Якщо роль прийнята особистістю, то вона є і особистісною характеристикою індивіда, який, відчуваючи рольову ідентичність, усвідомлює себе суб’єктом ролі. У соціальній психології здебільшого йдеться про такі форми рольової ідентичності:
статева (полягає в ототожненні себе з тією чи іншою статтю);
етнічна (визначається національною свідомістю, мовою, етнопсихологічними та соціокультурними особливостями);
групова (залежить від участі в різних соціальних групах);
політична (пов’язана із соціальними та політичними цінностями);
професійна (зумовлена певною професією).
Зміст ролі людина засвоює через спілкування з іншими. Саме соціальні очікування (експектації) і вимоги оточуючих людей дають особистості перші зразки виконуваних ролей і багато в чому визначають її власне становлення до них. Як підкреслює Б.Г.Ананьєв, на будь-якому рівні і за будь-якої складності поведінки особистості існує взаємозалежність між:
інформацією про людей і міжособистісними стосунками;
комунікацією і саморегуляцією вчинків людини в процесі спілкування;
формуванням внутрішнього світу самої особистості.
Вплив соціальних ролей, що вимагають від людини певної поведінки, може призводити до значних змін її особистості. Яскравим прикладом того, як формуються нові установки під впливом ролі, є експеримент Ф.Зімбардо, який проводився ним на факультеті психології Стенфордського університету. У його експерименті студентам-добровольцям запропонували „відсидіти” в імпровізованій тюрмі, граючи роль ув’язнених, а інші студенти грали роль їхніх охоронців. На другий день проведення експерименту „тюремники” були настільки захоплені своєю роллю, що стали принижувати „ув’язнених”, деякі з них демонстрували жорстке ставлення до „злочинців”, причому це стало виявлятися і в установках „охоронців”, вони були переконані, що ведуть себе правильно щодо тих, хто видів за гратами. Ф.Зімбардо змушений був припинити експеримент, щоб уникнути непередбачуваних наслідків.
Таким чином, роль стає найважливішим засобом соціалізації та регуляції соціальної поведінки.
У спільноті існує відповідна ієрархія, завдяки чому кожен індивід може знати свій соціальний ранг, який є важливою соціально-психологічною характеристикою особистості.
Ранг – це чин, звання, категорія людей, явищ дійсності; ступінь соціального визнання людини в групі.
Визначають ранг з огляду багатьох чинників: продуктивність праці, ставлення до роботи, комунікабельність, уміння відстоювати свою точку зору, професійні здібності тощо. Високий рівень самореалізації за цими критеріями забезпечує авторитет особистості, визначає її внесок і у формування репутації групи.
Статусно-рольові характеристики особистості охоплюють рівень її включення в соціальне середовище, структуру соціальних зв’язків, визначають міру її входження в систему соціальних норм, правил, очікувань та обов’язків, які існують в структурі групових відносин.
Контрольні питання:
Охарактеризуйте основні соціально-психологічні теорії особистості.
Розкрийте зміст процесу соціалізації через розглядання його в таких сферах, як діяльність, спілкування і самосвідомість.
Охарактеризуйте основні етапи соціалізації за Г.М.Андрєєвою та А.В.Петровським.
Як співвідносяться авторитет та престиж зі статусом особистості?
Дайте характеристику рольової поведінки особистості.
Назвіть структурні елементи соціальної установки.
Які особливі, перехідні періоди розвитку впливають на процес соціалізації особистості?
Чим визначається місце індивіда в системі міжособистісних відносин?
Як соціальна адаптація та інтеріоризація виявляються у процесі соціалізації особистості?
Яку роль в процесі соціалізації виконують такі інститути соціалізації, як сім’я, система освіти і виховання та ЗМІ?
Література:
Ананьєв Б.Г. О проблемах современного человекознани. – СПб.: Питер, 2001. – 272с.
Андреева Г.М. Социальная психология: Ученик для высших учебных заведений / Г.М.Андреева. – 5-е изд., испр. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 363с.
Андреева Г.М. Психология социального познания. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288с.
Коваленко А.Б., Корнєв М.Н. Соціальна психологія: Підручник. – К.: Вид-во „Геопринт”, 2006. – 400с.
Кон И.С. Ребенок и общество: Учеб. пособие. – М.: Академія, 2003. – 336с.
Майерс Д. Социальная психология: Пер. с англ. – СПБ.: Питер, 2000. – 687с.
Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 624с.
Москаленко В.В. Социализация личности: (Филос. аспект). – К.: Вища школа, 1986. – 200с.
Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 48с.
Петровский В. А. Личность в психологии: парадигма субъективности: Учеб пособ. – Ростов-н/Д: Феникс, 1996. – 512 с.
Радугин А.А., Радугина О.А. Социальная психология. Учебное пособие для высших учебных заведений. – М.: Библионика, 2006. – 496с.
Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: основные положения, исследования и применение. – СПб.: Питер, 1998. – 608 с.