2 Період українсько-польської війни (грудень 1918 р. – березень 1919р.) – ініціатива належала українцям, які вели наступ на Львів, поляки оборонялися.

– грудень 1918 р. - січень 1919 р. – наступ українців на Львів.

• середина січня 1919 р. – УГА нараховувала 50-60 тис. вояків.

• січень - лютий 1919 р. – реорганізація УГА: створено 3 корпуси по 4 бригади, що складалися з 3 - 6 куренів.

– друга половина лютого – ІІ наступ на Львів (т.зв. Вовчухівська наступальна операція) з метою перерізати постачання поляками допомоги з Перемишля до Львова.

– 24-27.02.1919р. – перемир'я, пов'язане з діяльністю місії Бартелемі (умови перемир'я Бартелемі передбачали, що в руках поляків залишиться третина Сх. Галичини зі Львовом та Дрогобицьким нафтовим районом). Відхилення умов перемир'я українцями.

– початок березня 1919 р. – продовження українського наступу.

3 Період українсько-польської війни (середина березня - початок червня 1919 рр.) – ініціатива належала полякам, які зайняли майже всю Східну Галичину.

– середина березня 1919 р. – перелом в українсько-польській війні, перехід ініціативи до поляків.

– квітень – активних бойових дій не було.

– країни Антанти утворили нову комісію генерала Боти. 13.05.1919 р. українці прийняли пропозиції комісії Боти (Львів – у поляків, Дрогобицький район – в українців), але поляки їх відкинули.

– полякам вдалося переконати країни Антанти, що ЗУНР може піти на союз з радянською Росією, війська якої підійшли до р. Збруч. Із 15.05.1919 р. – використання проти українців армії Йозефа Галлера (чисельність від 60 до 110 тис., найчастіше називають 80 тис.). Зміна рівноваги 80 тис. поляків 30 тис. українців.

– 24 - 27.05.1919 р. – окупація румунами Покуття.

– 25.05.1919 р. – польські місцеві бойовики захопили Станіслав. Уряд і УНРада переїзджають (Бучач – Заліщики – Чортків).

– кінець травня – УГА в т.зв. трикутнику смерті.

4 Період українсько-польської війни (7(8) червня – середини липня 1919 р.) – Чортківська офензива українців та контрнаступ поляків.

– 7-27 червня 1919 р. – Чортківська наступальна операція (офензива), внаслідок якої українці відвоювали половину втраченої території, але брак набоїв та іншої амуніції не дозволив закріпити успіх.

09.06.1919 р. – УНРада і Державний секретаріат розпущені, а Є.Петрушевич оголошений диктатором. Він створив при собі тимчасовий виконавчий орган – Раду Уповноважених (4 особи). Новим керівником УГА замість М.Омеляновича-Павленка став М.Греков

– 28 червня 1919 р. – новий наступ поляків. До середини липня окупували всю територію до р. Збруч.

25.06.1919 р. – "Рада десяти" дала дозвіл Польщі на окупацію Сх. Галичини до р. Збруч.

– 13 липня 1919 р.– представники ЗУНР отримали рішення "Рада десяти".

– 15 липня 1919 р. – нота протесту керівництва ЗУНР. Однак галицький уряд не мав ні засобів, ні сил для продовження боротьби з поляками

– 16-18 липня 1919 р. – переправа через р. Збруч керівництва ЗУНР та УГА.

Отже, в результаті українсько-польської війни територія ЗУНР була повністю окупована Польщею.

Історичне значення ЗУНР полягає в тому, що ЗУНР показала приклад державотворення, героїчної боротьби за власну державу, проголосила злуку з Наддніпрянщиною.

ІІ. Революційні події на Буковині.

Після розпаду Австро-Угорщини постало питання про самовизначення Буковини.

– 25.10.1918 р. – Чернівці. Утворена філія УНРади – Український крайовий комітет (очолив О.Попович)

– 27.10.1918 р. – Чернівці. Утворена Румунська національна рада (очолив П.Фльондор)

03.11.1918 р. – із ініціативи УКК у Чернівцях відбулося 40-тисячне Буковинське народне віче, яке проголосило возз'єднання Буковини з Україною.

Румунська національна рада заявила про неподільність краю і свій намір приєднати його до Румунії.

– 06.11.1918 р. – досягнуто угоду між УКК та демократичним крилом Румунської національної ради на чолі з А.Ончулом (компетенція українців поширювалася на північну, а румунів – на південну Буковину). Перехід влади в Північній Буковині до Українського крайового комітету на чолі з О.Поповичем. Королівський уряд Румунії вирішив захопити Буковину.

– 06-12.11.1918 р. – окупація Північної Буковини румунськими військами. (11 листопада – захопили Чернівці).

– 28.11.1918 р. – Генеральний конгрес Буковини (румунський), що складався виключно з румунів, проголосив об'єднання Буковини з Румунією.

23-31.01 1919 р. – Хотинське повстання проти румунів.

10. 09. 1919 р . – за Сен-Жерменським мирним договором Антанта визнала право Румунії на Буковину.

Отже, в результаті агресії територія Буковини була окупована Румунією.

ІІІ. Революційні події на Закарпатті.

Користуючись слабкістю угорського уряду, Чехо-Словаччина з дозволу країн Антанти на початку 1919 р. захопила західну частину краю, а Румунія – південно-східну.

21.01.1919 р. – в окупованому чехами м. Хуст було скликано Закарпатські всенародні збори, на яких ухвалено рішення про возз'єднання з Україною.

21.03.1919 р. – проголошення Угорщини радянською республікою.

22.03.1919 р. – проголошення радянської влади на Закарпатті:

– якщо угорський демократичний уряд Каролі надав українцям культурну автономію, то радянський уряд Угорщини проголосив територіальну автономію. Остаточне вирішення закарпатського питання /право русинів Закарпаття на самовизначення/ радянський уряд Угорщини відклав до майбутньої угоди з більшовицькою Росією;

– створено Русинську червону гвардію;

– радянська влада на Закарпатті протрималась 40 днів, потім його окупували чехи та румуни.

8.05.1919 р. – в Ужгороді об’єдналися Ужгородська, Пряшівська та Хустська Народні ради в Центральну Руську (Українську) Народну раду. Того ж дня вона прийняла рішення про при’єднання на автономних правах Закарпаття до Чехо-Словаччини. Значною мірою це рішення було викликане тиском закарпатської еміграції у США. Раніше, ще в листопаді 1918 р., у м. Скрентон (США) емігранти із Закарпаття уклали угоду із Т.Масариком про входження Закарпаття до Чехо-Словаччини на правах автономії.

10.09.1919 р . – за Сен-Жерменським мирним договором Антанта визнала право Чехо-Словаччини на Закарпаття.

04.06.1920 р. – за Тріанонським мирним договором Закарпаття остаточно відійшло до Чехо-Слрваччини.

Отже, територія Закарпаття опинилася в складі Чехо-Словаччини.

Висновок: у 1918 - 1919 рр. відбулися революційні події на західноукраїнських землях. Найбільшого поширення Українська революція набула в Східній Галичині, але внаслідок значної переваги в силах ворогів визвольні змагання українців зазнали поразки.