4. Показники якості продукції.
Якість продукції — це поняття, яке враховує різні властивості конкретного виробу, зокрема параметричні, експлуатаційні, споживчі, дизайн, уніфікацію, надійність тощо.
Для оцінювання якості вирізняють три групи показників — узагальнюючі, індивідуальні (одиничні) та непрямі.
Узагальнювальніі показники характеризують якість усієї виробленої продукції, незалежно від її призначення, а саме:
частку нової продукції в загальному її випуску;
частку продукції, що відповідає світовим стандартам;
частку продукції, що експортується, зокрема у промислово розвинені країни.
Ідивідуальні (одиничні) показники характеризують одну з властивостей конкретного виробу:
корисність (наприклад, зольність вугілля, вміст мікроелементів у продуктах харчування тощо);
надійність;
ефективність конктруктивних і технологічних рішень;
естетичність.
Непрямі показники — це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і частка бракованої продукції, втрати від браку, витрати на гарантійний ремонт тощо.
Тема 7. Статистика чисельності та продуктивності працівників.
План:
Значення та завдання статистики персоналу.
Статистичне вивчення складу працівників.
Категорії (види) і показники чисельності працівників.
Статистичне вивчення руху чисельності працівників.
Статистичне вивчення робочого часу. Показники рівня продуктивності.
Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, що отримують необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.
Найважливішим завданням статистики персоналу є: вивчення чисельності, складу , розподілу, руху й динаміки персоналу, виявлення резервів підвищення ефективності його використання, необхідних для забезпечення приросту доходу при тій ж або меншій чисельності працівників.
Основним показником наявності робочої сили є облікова чисельність працюючих.
Облікова чисельність на дату — це показник чисельності працівників облікового складу на певну дату звітного періоду (наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи тих працівників, які вибули в цей день).
До облікового складу працівників підприємства мають зарахуватись усі працівники, які прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу строком на один день і більше, з дня зарахування їх на роботу.
В обліковому складі працівників за кожний календарний день ураховуються як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто всі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від форми договору.
З аналітичною метою використовуються також так звані показники явочної і фактично працюючої кількості робітників.
Явочна чисельність – кількість працівників, що з`явилися на робочі місця у визначений час.
Кількість фактично працюючих — скільки чоловік з числа тих, що почали працювати.
Відмінність між явочним числом і числом фактично працюючих спостерігається у випадку цілодобового простою, коли працівники з’явились на підприємство, але з незалежних від них причин до роботи не стали.
До спискового складу зараховуються всі працівники, прийняті на постійну, сезонну і тимчасову роботу (ті, що фактично працюють та відсутні на роботі). Середньоспискова чисельність працівників за звітний період визначається шляхом додавання чисельності працівників спискового складу за кожен календарний день звітного місяця та діленням одержаної суми на число днів місяця.
Робочий час — це та частина фонду часу працівників, яка використовується чи має використовуватися на виробництво матеріальних та духовних благ.
Використання робочого часу характеризується в першу чергу абсолютними показниками календарного фонду часу, табельного фонду часу і максимально можливого фонду робочого часу.
Календарний фонд – це загальна сума людино-днів явок та неявок (включаючи святкові та вихідні дні) усіх працівників за певний відрізок часу в людино-годинах.
Табельний фонд робочого часу вимірюється в людино-днях і нараховується шляхом віднімання з календарного фонду часу кількості людино-днів святкових і вихідних. Максимально можливий фонд часу (наявний час) – це максимальна кількість часу, який би міг бути відпрацьований відповідно до трудового законодавства.
Максимально можливий фонд робочого часу в людино-днях дорівнює календарному фонду, за винятком кількості людино-днів чергових відпусток і людино-днів святкових і вихідних.
Продуктивність праці – це ступінь ефективності живої праці, його фактична здатність виробляти в одиницю часу певну кількість споживчих цінностей або кількість витраченого часу на виробництво одиниці продукції.
Рівень продуктивності праці може бути виражений двома показниками:
прямий показник – характеризується кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (цей показник називається середнім виробництвом продукції за одиницю часу, або продуктивністю праці)
де Q
– загальна
кількість продукції;
T – сумарні витрати робочого часу, або середня чисельність працівників.
Чим більша величина цього показника, тим вища продуктивність праці.
зворотній показник – характеризується витратами часу на одиницю продукції (цей показник називається трудомісткістю одиниці продукції).
Чим менша величина цього показника, тим вища продуктивність праці.