Античні міста-держави в північному Причорномор'ї і Криму.
У VII—V ст. до н.е., коли причорноморські степи займали скіфи та інші племена, вихідці з Греції і заснували на узбережжі Чорного і Азовського морів свої поселення, що стали рабовласницькими містами-державами (полісами). Політична влада в них належала рабовласникам — власникам землі, ремісничих майстерень, купцям, лихварям, які жорстоко експлуатували рабів і найбільшу частину населення.
Серед грецьких міст-держав найбільш відомі: Ольвія — в гирлі Дніпровсько-Бузького лиману (залишки знаходяться біля нинішнього с. Парутиного на південь від м. Миколаєва), Херсонес — на околиці сучасного Севастополя, Дантікапей — на місці сучасної Керчі, Тіра — на місці нинішнього Білгорода-Дністровського на березі Дністровського лиману, Феодосія — в Криму, Фанагорія — на Таманському півострові, Танаїс — у гирлі Дону, Керкінітіда — на місці сучасної Євпаторії. Населення грецьких міст займалося землеробством, виноградарством, виноробством, рибальством і переробкою риби, ремеслами, вело жваву мінову торгівлю як з місцевими скіфськими племенами, так і з Грецією. У Грецію вивозили рабів, хліб, особливо пшеницю, худобу, рибу, шкіри, хутра, ліс, а з метрополії довозили вина, маслинову олію, посуд, тканини, ароматичні речовини, різні ремісничі вироби та предмети розкоші, зокрема дорогоцінні прикраси та ін.
У рабовласницьких державах точилася класова боротьба. Одним із перших відомих повстань пригнобленого населення проти своїх гнобителів було повстання скіфів і рабів у 107 р. до н. є. під проводом Савмака в м. Пантікапеї на Боспорі. Повсталі захопили владу і проголосили Савмака царем. Але за допомогою Мітрідата, царя Понту (держави в Малій Азії), повстання було придушено.
У І ст. н. е. грецькі міста-держави здебільшого потрапили в залежність до Римської імперії. Проіснували вони до IV—V ст. н. е., коли внаслідок загального занепаду рабовласницької системи і під ударами сусідніх племен дедалі більше втрачали своє значення і врешті занепадали.
Сармати.
У III ст. до н.е. із сходу, з-за Дону, в Приазов'я і Північне Причорномор'я прийшли нові кочові скотарські племена, яких греки і римляни називали сарматами (алани, роксолани, язиги). Частину місцевого населення, у тому числі й скіфів, вони відтіснили .на південь і захід —- у Крим і на Дунай, іншу — підкорили своїй владі, зайнявши в II ст. до н. є. панівне становище в степах Північного Причорномор'я. З часом частина сарматського населення була асимільована місцевими слов'янськими племенами.
Список використаної літератури:
Петров В. Походження українського народу. –К., 1992.
Східно-європейський дослідний інститут ім. В.К. Липинського. Ін-т української археографії Української академії наук., 1991. – 346 с.
Чмихов М. та ін. Археологія та стародавня історія України: Походження українського народу. Курс лекцій. –К., 1992.