- •Тема 4 Інноваційна політика фірми
- •Сутність і завдання інноваційної політики підприємства. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системах господарювання
- •Принципи та механізм формування інноваційної політики підприємства
- •Механізм формування інноваційної політики підприємства
- •Складові інноваційної політики підприємства
- •Інноваційний потенціал підприємства як основа і результат його інноваційної політики
Тема 4 Інноваційна політика фірми
План
Сутність і завдання інноваційної політики підприємства. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системах господарювання.
Принципи та механізм формування інноваційної політики підприємства.
Складові інноваційної політики підприємства.
Інноваційний потенціал підприємства як основа і результат його інноваційної політики.
Сутність і завдання інноваційної політики підприємства. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системах господарювання
Для забезпечення постійного оновлення продукції і вдосконалення виробничих процесів на підприємстві слід постійно виявляти поточні та майбутні проблеми, пов'язані із зміною життєвого циклу продукції й технології. Це означає здійснення пошукової інноваційної діяльності в різних напрямах з виділенням окремих інноваційних проектів, пріоритетних на час їх актуалізації. Управління сукупністю інноваційних процесів визначає інноваційну політику підприємства, яка формується на основі певних принципів і встановлює зв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності.
Інновація — основа економічного розвитку системи. Це положення справедливе для систем різних рівнів, до яких належать як суспільство в цілому, окремі держави й їхні провідні галузі, так і підприємства. Аби інновації були ефективними вони мусять бути керованими, і саме вони є прерогативою інноваційної політики.
На рівні держави розробляється державна інноваційна політика, яка відображає ставлення держави до інноваційної діяльності, визначає мету, напрями, форми діяльності органів державної влади в галузі науки, техніки й реалізації їхніх досягнень.
На рівні фірми (підприємства) розробляється інноваційна політика підприємства, що являє собою визначення керівництвом підприємства та його науково-технічними підрозділами мети інноваційної стратегії й механізмів підтримки пріоритетних інноваційних програм і проектів підприємства.
Необхідність розроблення інноваційної політики обумовлена потребою в стратегічному управлінні інноваційною діяльністю. За умов стрімкого НТП своєчасне та оперативне впровадження новацій забезпечує гнучкість, маневреність підприємства, його здатність пристосуватися до мінливого оточення (технічного, організаційного, господарського, політичного, культурного та ін.)- Тому інноваційна політика підприємства має передбачати послідовну цілеспрямовану комплексну інноваційну діяльність щодо зміни будь-якого із елементів бізнесу.
Інноваційна політика — форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу.
Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності в процесі реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють:
організаційні, правові та інші процедури, що визначають порядок формування інноваційної політики;
фактори, які слід враховувати у процесі її формування;
розвиток функціональних напрямів діяльності підприємства;
механізм реалізації програми інноваційної діяльності;
методичні засади оцінювання ефективності інноваційної діяльності;
механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.
Інноваційна політика свідчить про ставлення керівництва до інноваційної діяльності підприємства, визначає її цілі, напрями, функції та організаційні форми. Вона втілена у відповідних планах і програмах: стратегічних, тактичних та поточних.
Мета і роль інноваційної політики в діяльності підприємства змінювалася за різних систем господарювання (рис. 1).
Рис.1. Інноваційна політика підприємства у плановій та ринковій системі господарювання
У плановій економіці пріоритетним напрямом в інноваційній політиці держави був розвиток стратегічних галузей промисловості (насамперед оборонної промисловості, космічної техніки), що виробляли наукомісткі вироби та послуги й відігравали роль двигуна економічного розвитку на світовій арені. Інноваційну політику підприємств цих галузей було зорієнтовано на розробку й освоєння радикальних, проривних інновацій. Інноваційна політика підприємств у цілому повністю визначалася інноваційною політикою держави й реалізовувала її. Механізм такої реалізації у загальному вигляді можна зобразити схематично (рис. 2).
Рис. 2. Механізм формування інноваційної політики підприємства у плановій економіці
Відповідно до наведеної схеми, на основі інноваційної політики держави розроблялись інноваційні програми й плани. Останні, трансформовані в орієнтири, визначали інноваційну політику підприємства.
На підприємствах, що працювали на споживчий сектор (легка, харчова та ін.) інновації розглядались як органічно-закономірне оновлення виробництва внаслідок його морального й фізичного старіння. Наголос робився на НТП у виробництві і орієнтувався на технічне й технологічне оновлення виробничої бази задля підвищення продуктивності й ефективності праці.
У цьому секторі процес-інновації превалювали над продукт-ін-новаціями. Орієнтиром в інноваційній політиці була економічна ефективність виробництва, від якої не залежала життєспроможність самого підприємства, бо ефективність забезпечувалася державною програмою. Гарантований збут, планування згори, неврахування потреб кінцевих споживачів призвели до неконкурентоспроможності більшості підприємств на момент трансформації України до ринкової економіки. Особливо це позначилося на підприємствах, що обслуговували споживчий сектор.
Одним із істотних чинників, який переважно зумовив зацікавленість підприємств інноваційною діяльністю, стали зміни в економічній системі. Трансформація економічної системи господарювання з централізованим плануванням сприяла виникненню абсолютно нових умов функціонування. Цей процес створив нову картину — картину ринку, елементами якої стали поява конкурентів та спричинена ними цінова конкуренція, різкі зміни попиту, зростання вимог до якості, зростання коштів на вдосконалення виробів, швидкі технологічні зміни та цілий ряд інших. У багатьох випадках ці фактори стали мотивами для проведення інноваційних заходів.
Перехід України до ринкової системи господарювання призвів до зміни розуміння місця й основної мети інноваційної політики на підприємстві. Новій системі притаманне планування на мікрорівні, тобто підприємство самостійно визначає, з ким, як, коли, для кого і яким чином працювати. Особливість інноваційної діяльності в ринкових умовах полягає передусім в її орієнтації на попит споживача. Вирішення внутрішніх інноваційних завдань підприємства як виробника так чи інакше має підпорядкований характер. За умов конкуренції сильні позиції матиме підприємство, яке гнучко реагує на потреби ринку й спроможне задовольнити нову потребу або ж запропонувати новий чи поліпшений засіб задоволення існуючої. Тобто йдеться про інновацію, яка стає ключовим фактором конкурентоспроможності підприємства, а інноваційна політика — основою політики підприємницької. Характер взаємовідносин «інновації — підприємство» в умовах ринку ілюструє схема, наведена на рис. 3.
Рис.3. Система взаємовідносин “ринок – підприємство - інновація”
Відзначаючи стратегічну важливість інновацій, інноваційних процесів для довгострокового розвитку підприємства, слід наголосити на необхідності керування цими процесами. Задля організації й планування інноваційних процесів на підприємстві виокремлюють інноваційну політику. Тому обов'язковим є знання складових останньої, підходів до її формування, факторів впливу. Висвітленню цих важливих питань присвячено наступний підрозділ.