3.Права

Начальник відділу зі взаємодії із засобами масової інформації та міжнародного співробітництва має право:

3.1 Користуватися правами і свободами, передбаченими Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про судоустрій України» та іншими актами законодавства.

3.2 На соціальний та правовий захист відповідно до свого статусу.

3.3 Вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи суду.

3.4 Залучати за погодженням з керівником апарату суду, Головою суду працівників структурних підрозділів для розробки необхідних документів та виконання завдань, що покладені на відділ.

3.5 Одержувати від посадових осіб органів державної влади документи, необхідні для виконання покладених на відділ функцій, а також вимагати від працівників структурних підрозділів суду всю потрібну для виконання функціональних завдань інформацію.

3.6 Брати участь у нарадах та зборах трудового колективу.

3.7 За дорученням керівництва представляти суд в органах державної влади, установах та організаціях, органах місцевого самоврядування, засобах масової інформації, зарубіжних та міжнародних організаціях, взаємодіяти з ними в межах своєї компетенції.

3.8 Давати роз’яснення, вказівки та рекомендації з питань, що належать до компетенції відділу.

3.9 Вести ділове листування з органами державної влади та місцевого самоврядування, засобами масової інформації, громадськими організаціями, вітчизняними та зарубіжними установами – з питань, що належать до компетенції відділу.

4. Розробка програм, організація, координація та проведення офіційних візитів.

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Голова Апеляційного суду міста Києва

______________ ЧЕРНУШЕНКО А.В.

«___» _____________ 2010 р.

Програма здійснення міжнародного співробітництва

Відвідання представниками судової системи Республіки Білорусь Апеляційного суду міста Києва

Посади, прізвища, імена іноземців, яких заплановано приймати	Матвеєнкова Лариса Вікторівна, заступник начальника управління організації та аналітичного забезпечення діяльності судових органів. Казусенок Олександр Олександрович, голова суду Бобруйського району м. Бобруйська. У супроводі Анни Чернухіної, представника Міністерства юстиції України
Мета прийому	Обговорення особливостей апеляційної судової інстанції в Україні
Термін перебування іноземців у приміщеннях Апеляційного суду міста Києва	14 грудня 2010 року, з 14:00 по 16:00
Особи, відповідальні за прийом іноземців і проведення роботи з ними	САНДРОВИЧ Н.В. – начальник відділу зі взаємодії із ЗМІ та міжнародного співробітництва (тел. 284-15-23); РАДЧЕНКО О.М. – начальник відділу документального забезпечення діяльності Голови суду та його заступників (тел. 284-14-90).
Характер та обсяг інформації про діяльність Апеляційного суду міста Києва, що може бути доведена до іноземців та передана їм	Інформація загального характеру щодо структури та функціонування судової системи України, яка не належить до конфіденційної.
Коло питань, які будуть обговорюватись під час прийому	Позитивні та негативні сторони апеляції по кримінальних справах. Досвід практикуючих суддів щодо введення апеляції по кримінальних справах. Суспільна думка щодо ефективності, оперативності та економічності правосуддя після запровадження інституту апеляційного перегляду рішень по кримінальних справах.
Перелік приміщень, які планується відвідати	Кабінет Голови Апеляційного суду міста Києва, конференц-зал Апеляційного суду міста Києва, зал засідань (13 поверх), музей Апеляційного суду міста Києва (м. Київ, вул.. Солом’янська, 2-а).

Начальник відділу зі взаємодії із ЗМІ та

міжнародного співробітництва Н.В. САНДРОВИЧ

Начальник першого відділу Ж.В. ЧЕРНІЄНКО

5. Мета та основні завдання міжнародного співробітництва з судовими установами інших країн.

6. Підготовка проектів договорів і угод про правову допомогу та співробітництво з судовими установами інших країн і міжнародними організаціями.

7. Участь начальника відділу у роботі міжнародних конференцій, семінарів, «круглих столів».

8. Опрацювання міжнародних документів, пов’язаних із діяльністю судів.

9. Поняття інформації відповідно до Закону України «Про інформацію».

Інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

10. Види інформації та її конституційно-правове регулювання.

Відповідно до ЗУ «Про інформацію».

Стаття 10. Види інформації за змістом

За змістом інформація поділяється на такі види:

інформація про фізичну особу;

інформація довідково-енциклопедичного характеру;

інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

інформація про товар (роботу, послугу);

науково-технічна інформація;

податкова інформація;

правова інформація;

статистична інформація;

соціологічна інформація;

інші види інформації.

11. Правовий статус друкованих та аудіозованих засобів масової інформації.

Правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації в Україні визначені в Законі «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», в якому встановлені основні положення їх організації і діяльності відповідно до Конституції, Закону «Про інформацію» та інших актів чинного законодавства і визнаних Україною міжнародно-правових договорів.

Під друкованими ЗМІ (пресою) розуміють періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Друковані ЗМІ мають свої форми прояву: газети, журнали, платівки, дискети, відеокасети тощо. У Законі «Про інформацію» (ст. 20) закріплено, що друкованими ЗМІ є періодичні друковані видання (преса) — газети, журнали, бюлетені та інші разові видання з визначеним тиражем.

Аудіовізуальними ЗМІ є радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо. ЗМІ представлені відповідними органами: редакціями періодичного друку, теле- і радіомовленням. Цим органам надані відповідні права й обов'язки.

Діяльність друкованих ЗМІ — це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих ЗМІ з метою її поширення серед читачів. Діяльність друкованих ЗМІ спрямована на отримання прибутку і є підприємницькою діяльністю у цій сфері.

12. Основні принципи інформаційних відносин відповідно до Закону України «Про інформацію».

гарантованість права на інформацію;

відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;

об’єктивність, вірогідність інформації;

повнота і точність інформації;

законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації

13. Право на інформацію.

Стаття 5. Право на інформацію

1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

14. Поняття режиму доступу до інформації.

Режим доступу до інформації – це передбачений правовими нормами порядок одержання, використання, поширення йзберігання інформації.

Відповідно до Закону України «Про інформацію» за режимом доступу  інформація поділяється на відкриту іінформацію з обмеженимдоступом.

Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації.

Цей контроль полягає у забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами іорганізаціями, недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.

14. Поняття та порядок доступу до відкритої інформації та до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 20. Доступ до інформації

1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом

1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:

1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;

3) про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

14. Поняття та зміст інформаційного запиту щодо доступу до офіційних документів, відмова та відстрочка задоволення запиту.

Стаття 32. Iнформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації

Пiд iнформацiйним запитом (надалi - запитом) щодо доступу до офiцiйних документiв у цьому Законi розумiється звернення з вимогою про надання можливостi ознайомлення з офiцiйними документами. Запит може бути iндивiдуальним або колективним. Вiн подається у письмовiй формi. Громадянин має право звернутися до державних органiв i вимагати надання будь-якого офiцiйного документу, незалежно вiд того, стосується цей документ його особисто чи нi, крiм випадкiв обмеження доступу, передбачених цим Законом. Пiд запитом щодо надання письмової або усної iнформацiї у цьому Законi розумiється звернення з вимогою надати письмову або усну iнформацiю про дiяльнiсть органiв законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осiб з окремих питань. Громадяни України, державнi органи, органiзацiї i об'єднання громадян (надалi - запитувачi) подають запит вiдповiдному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. У запитi повинно бути зазначено прiзвище, iм'я та по батьковi запитувача, документ, письмова або усна iнформацiя, що його цiкавить, та адреса, за якою вiн бажає одержати вiдповiдь. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадовi особи зобов'язанi надавати iнформацiю, що стосується їх дiяльностi, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публiчнi виступи своїх посадових осiб.

14. Поняття міжнародної інформаційної діяльності.

Міжнародна інформаційна діяльність полягає в забезпе­ченні громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій офіційною документованою або публічно оголо­шуваною інформацією про зовнішньополітичну діяльність України, про події та явища в інших країнах, а також у ціле­спрямованому поширенні за межами України державними органами і об'єднаннями громадян, засобами масової інфор­мації та громадянами всебічної інформації про Україну.

Про експорт та імпорт інформаційної продукції говориться у статті 52 Закону України «Про інформацію»: експорт та імпорт інформаційної продукції (послуг) здійснюється згідно з законодавством України про зовнішньоекономічну діяльність.

14. Поняття міжнародного співробітництва.

14. Проведення прес-конференцій, брифінгів голови суду, його заступників з представниками засобів масової інформації.

14. Аналіз матеріалів щодо діяльності суду, інших судових органів та відповідного вітчизняного і зарубіжного досвіду.

14. Мадридські принципи взаємодії засобів масової інформації та суддівської незалежності (відповідно до Резолюції 1296 (XLIV) Економічної та соціальної Ради ООН 11 лютого 1994 року).

14. Забезпечення захисту свободи ЗМІ статтями Кримінального Кодексу України.

14. Самостійність судів і незалежність суддів.

Самостійність судової влади та незалежність суддів означає таке:

суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді У здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні та підкоряються лише закону;

органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, громадяни та їхні об'єд­нання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї;

звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з при­воду розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом;

втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберіган­ня, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їхньому авторитетові чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передба­чену законом відповідальність;

суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їхнього внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону;

14. Фіксування судового процесу технічними засобами.

ФІКСУВАННЯ СУДОВОГО ПРОЦЕСУ ТЕХНІЧНИМИ ЗАСОБАМИ - - процес, форма закріплення інформації про хід суд. розгляду відповід. справ. Застосовується поряд з веденням протоколу судового засідання. Передбачено ст. 198 ЦПК України у ред. Закону України від 21.VI 2001 і ст. 871 КПК України. Повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувальної апаратури чи ін. тех. засобів здійснюється на вимогу хоча б одного з учасників суд. розгляду справи в суді першої інстанції при розгляді справи по суті чи в апеляц. суді або за ініціативою суду. Таке фіксування процесу здійснює секретар суд. засідання або під його керівництвом ш. працівник суду.

14. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

14. Основні положення Закону України «Про доступ до судових рішень».

Цей Закон визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Стаття 1. Предмет регулювання Закону

1. Цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.