9) Здатність передбачення.

Здібність до мислення, до генерування ідей невід´ємна від властивості людського розуму, яка іменується фантазією або уявою. Прийнято розрізняти три види уяви:

- Логічна - виводить майбутнє з сьогодення за допомогою логічних перетворень.

- Критична уява шукає, що саме в даному об'єкті, (техніці, системі освіти, суспільному життю в цілому) недосконало і потребує зміни.

- Творча уява народжує принципово нові ідеї, а також уявлення, що не мають поки прообразів в реальному світі, хоч і спираються на елементи реальної дійсності. Творчій уяві належить вирішальна роль в розвитку матеріальної і духовної культури.

Людина в думках моделює в мозку ланцюг подій, об'єднаних причинно-наслідковим зв'язком. Тут вона використовує минулий досвід, бо закономірності розвитку можуть бути виявлені лише в явищах, що повторюються. Так передбачається завершальна ланка ланцюга подій.

10) «Легкість»(беглость) мови.

Легкість формулювання необхідна, щоб вдягнути думку в слова, адже словоpечовой код - самий універсальний. Виклад результатів мислення на папері необхідний не тільки для "комунікації", але і для самокритичного (критичного) сприйняття цих результатів.

"Жвавість"(бойкость) мови не слід приймати за генерування ідей. Мова як уточнює ідею, так і ховає її порожнечу.

Техніка, форма говорення може приховувати безглуздя.

11) Здібність до доопрацювання.

Тут є на увазі не просто наполегливість, зібраність і вольовий настрій на завершення початого, а саме здібність до "доопрацювання деталей", до виснажливого і копіткого доведення, до вдосконалення первинного задуму. "Дрібниці створюють досконалість, а досконалість - не дрібниця". - писав Мікельанджело. "У всякій практичній справі ідея складає від 2 до 5%, а інші 98-95% - складає виконання", - вважав математик і кораблебудівник А.Н. Кpилов.

Перераховані вище складові творчої обдарованості по суті не відрізняються від звичайних розумових здібностей. Поняття "мислення" і "творчість" часто протиставляють. Але така позиція приводить до грубої методологічної помилки, примушуючи визнати, що для творчої особи повинні бути особливі психологічні закони. Насправді ж елементарні здібності людського розуму однакові у всіх. Вони тільки по-різному виражені (сильніше або слабкіше) і по-різному поєднуються між собою.

Витоки творчих здібностей

а) Генотип або середовище?

Сучасна психологія дотримується компромісної відповіді: "І те і інше", - заявляє вона. Але нас цікавить кількісна сторона їх співвідношення, а не якісна.

У ранні дитячі роки головним вихователем є сім'я, яка з її «непpеpекаемой» владою батьків сприяє розвитку у дітей лише "скутого" мислення, тобто формально-логічного міркування. Сім'я, заохочуюча незалежність і самостійність дітей, сприяє формуванню уяви.

Традиційна система освіти вважає своєю метою: дати дітям суму знань, майже геть упускаючи інше, важливіше завдання: навчити людину вчитися, мислити; адже знання застарівають вже до закінчення школи або Вузу; слід прагнути не до повного знання, а до повного розуміння. (Демокpит). Освіта є те, що залишається, коли все вивчене забуте (фізик Лауе). Через 30 років забуваєш усе, що вчив у школі(Вузі), а памятаєш тільки те, що вчив сам (Ейнштейн).

Немає однозначного зв'язку між високою успішністю і обдарованістю.

Обдаровані вчаться, як правило, краще необдарованих, а якщо гірше, то це тому, що низькі творчі здібності у педагога.//посередній-викладає, хороший- пояснює, кращий-показує, видатний-надихає//

Творчий клімат в суспільстві створюється не тільки вихованням допитливості, смаку до нестандартних рішень. Необхідно ще виховувати готовність до сприйняття нового, прагнення використовувати і упроваджувати творчі досягнення інших людей. Цінно вивчати досвід геніальних людей; але він хоч і не дає знання механізму і структури твоpчого процесу, все ж таки значною мірою прояснює проблему умов формування творчих здібностей. Важливо прослідкувати виникнення, становлення неабияких якостей індивіда і їх прояв в різні періоди його життя, пам'ятаючи проте, що обдарований в юності - не обов'язково талант або геній в дорослості. //Привести формулу генія по Едісону //

.

У Х1Х столітті проводилися дослідження, покликані підтвердити концепцію успадкованості таланту і показати, який механізм цього спадкоємства. Було виявлено, що пpапpабабка Толстого (Ольга Головіна-Тpубецька) і прабабуся Пушкіна (Євдокія Головіна-Пушкіна) були рідними сестрами.

Було також доведено, що Шиллеp, Гільдеpлін, Шеллінг, Гегель, Планк знаходяться в спорідненості; їх загальний предок - Іоган Вант (ХV ст.).

Симон Міхель (помер в 1719 р. ) є загальним предком Гейне і Маркса. Приводилися і багато інших родоводів великих людей (сім'ї Холдейн, Баха і т. д.). З цього робили висновок, що одні сім'ї володіють успадкованою обдарованістю і тому добиваються видатних успіхів, а інші не володіють і навіть за рівних умов розвитку нічого видатного зробити не можуть.

Але можна привести і протилежні приклади. Потомки О.С. Пушкіна, Л.М. Толстого, К. Маркса, Д. Гільбеpта і багато - багато інших видатних людей не виявляють "приреченості" до геніальності.

Крім того, наступне міркування переконує в тому, що родовід геніальності взагалі не має під собою ніякої підстави.

У людини двоє батьків, а дідусів і бабусь четверо, і взагалі 2 в ступені "n" предків, де "n" - число поколінь.

Якщо прийняти, що зміна поколінь відбувається через 25 років, то через 10 століть змінилося 40 поколінь. Отже, кожний з наших сучасників мав у той час 20 в сороковому ступені, або приблизно тисячу мільярдів предків. Але тисячу років тому на Землі було всього декілька сот мільйонів людей. Отже виходить: всі люди полягають один з одним в спорідненості, і у кожного знайдуться геніальні і талановиті родичі.

б) Гіпотеза "наднадмірності"(сверхизбыточности) мозку. Нервова система вищих тварин дозволяє їм виконувати функції, не завжди їм життєво необхідні: їзда ведмедя на мотоциклі та ін. Цю здатність можна визначити як "функціональну надмірність мозку".

Антропологія довела, що представники найвідсталіших племен мають такий же мозок, як і цивілізована людина. Значить, мозок первісної людини був таким же; отже, він володів колосальним функціональним запасом, який і привів його далеких нащадків до сучасної цивілізації. Підкреслимо, що відмінність між расами і людьми однієї раси по відношенню до мозку не є анатомічною, але функціональною. Їм всім властива "наднадмірність мозку" в порівнянні з мозком навіть вищих тварин. І виникла ця перевага людини завдяки перевазі людського виду життєдіяльності - праці, а разом з тим - завдяки виникненню у людини мови, понять, що згортають колосальну інформацію.

Дане положення відноситься і до явища "наднадмірності мозку", яка характеризує видатних людей. Вона є продуктом "наднадмірності діяльності", в яку залучалися і які "сверхизбыточно" засвоювали окремі індивіди, стаючи володарями таланту і геніальності.

//Навчання творчості в школі-т.зв.проблемний метод, або розвиваюче навчання//.

Значення наукової школи.

Історія науки доводить величезний вплив якості наукової школи на ступінь обдарованості її "учнів"; так, з лабораторії Е. Резеpфоpда вийшла плеяда Нобелівських лауреатів.

Перш за все слід зазначити якості лідера школи, які виявляються в його відносинах до співробітників.

Вимоги академіка А.Ф. Йоффе:

- підбирай талановитих і прагнучих до знань;

- будь з ними демократичний, простий, але принциповий;

- радій їх правоті і переконай науковими аргументами, коли вони не мають рації.

- захоплюй новою темою так, щоб учневі здалося, ніби він сам знайшов цю тему.

- не підписуйся на статтях, книгах учнів, якщо не брав в них участі.

- більше давай їм самостійності.

- сполучай ерудита і одностороннього "глубоча";

- кількість людей в колективі повинна бути оптимальною;

- у колективі необхідна змагальність.

- важлива роль і тих, хто сам не дає нові ідеї, але талановито критикує чужі.

- при підборі групи (не більше 12, але краще - 3-6 чоловік) враховуй кваліфікацію, структуру розумових здібностей і особистісну сумісність.

Що заважає творчості?

а) страх сковує уяву і ініціативу.

б) висока самокритичність.

в) лінь.

г) найважче почати. Хто робить це легко, значить, він володіє "спонтанністю" творчості.

д) заважає вpоджене прагнення не напружуватися, бути пасивним

е) а також неpозвинутий рефлекс мети.

Твоpчо мислить той, хто хоче творчо мислити.