Інтернет-моделі комунікації

Бурхливий розвиток нових інформаційно-комунікаційних технологій став передумовою для створення принципово нових моделей комунікації, зокрема з використанням Інтернету і мобільного зв'язку.

Інтернет-співтовариства мають у зазначеному аспекті свої особливості:

1. Масова інтерактивність, коли можна організувати комунікацію не тільки "індивід — індивід", "індивід — група", "індивід — суспільство", а й забезпечити багатосторонню комунікацію завдяки використанню сайтів, листів розсил-ки, дискусійних панелей (web-board), чатів.

2. Загальнодоступність, яка забезпечує можливість будь-кому і в будь-який час бути учасником групової комунікації, ознайомитися з результатами обговорення.

3. Зберігання результатів комунікації — при цьому варто відзначити можливість зберігання як кінцевих результатів комунікації інтернет-співтовариства та й проміжних даних, що дає змогу відстежити і зрозуміти розвиток дискусії і як з'явився на світ той чи інший текст, хто і коли був його авторами.

4. Інтегрованість, яка полягає в можливості організації архіву повідомлень електронної конференції з подальшою класифікацією і упорядкуванням.

5. Оперативність комунікації, що наближає Інтернет як все-таки переважно письмову форму комунікації за швидкістю обміну інформацією до усних форм комунікації (наприклад, чат, який дозволяє практично в режимі реального часу оперативно реагувати на висловлювання колег).

6. Загальний єдиний простір комунікації, який дозволяє кожному з учасників групової взаємодії в будь-який час приєднатися до обговорення незалежно від свого місця перебування.

Вправа. За цифрою визначте модель комунікації. Обгрунтуйте свій вибір.

Перемогу на виборах губернатора Міннесоти Джесс Вентура 1998 р. виборов, маючи одного-єдиного платного співробітника і не маючи офісу аж до останніх місяців кампанії, був змушений користуватися лише електронною поштою, своїм сайтом, телефоном і факсом для здійснення більшої частини комунікацій всередині своєї команди (1)

На початку, під час проведення виставки штату (2) Міннесота Дж. Вентура відкрив свій павільйон, у якому понад 5 тис. осіб заповнили формуляри добровольців виборчої кампанії. Але ж у команди не було ні комп'ютерів, ні грошей для того, щоб найняти людей для створення електронної бази даних симпатиків цього політика.

Тоді вони відкрили приватний сайт по вводу даних; добровольцям розіслали електронною поштою заклик про допомогу і протягом кількох днів дані були введені (3).

Згодом усі добровольці отримали запрошення на збори через e-mail (4). Прийшло 250 добровольців (5), які погодилися організовувати мітинги і зібрання .

Паралельно з цим постійно оновлювався сайт кандидата, куди оперативно розміщували відеокліпи і цифрові фотографії з цих мітингів (6).

Як наслідок, не маючи офісу і штатної команди, використовуючи переважно нові інформаційно-комунікаційні технології,команда Дж. Вентури згуртувала своїх симпатиків і зрештою перемогла на виборах губернатора штату.

4. Ефективна мовна комунікація

Мірою ефективності комунікативного процесу є збіг того, що один з партнерів хотів передати іншому, з тим, що зрозумів інший.

Взаєморозуміння – це таке розшифрування партнерами повідомлень і дій одне одного, яке відповідає їх значенню з погляду їхніх авторів.

Рівні взаєморозумінні: згода, розумінні, співпереживання.

Під згодою слід розуміти достатньо взаємопогоджені оцінки ситуації та правила поведінки кожного учасника спілкування (підкорення розумним нормам поведінки). Однак це нелегко, тому зустрічаємось з неадекватною поведінкою у транспорті, магазині, лікарні.

Розуміння – у суб’єкта виникає впевненість в адекватності своїх уявлень і засобів впливу на співрозмовника.

Співпереживання передбачає здатність урахувати стан співрозмовника.

Правильно зрозуміти когось – це відчути, що він «мав на увазі», розшифрувати, що він «хотів сказати».

У повсякденному житті міра взаєморозуміння не дуже висока, причинами цього є:

- не говоримо того, що думаємо насправді;

- формулюємо думки таким чином, щоб можна було від них відмовитися;

- говоримо те, що маємо сказати, керуючись умовностями, нормами.

При сприйнятті інформації:

- зайняті і не чуємо, про що нам говорять;

- власна потреба висловитися сильніша, аніж вислухати;

- слухаємо, щоб оцінити, а не почути;

- не довіряємо один одному.

На думку психологів, для успішного спілкування мають значення три фактори:

- надійність того, хто говорить;

- зрозумілість його повідомлення;

- врахування зворотних зв’язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.

Виявлення почуттів у спілкуванні може бути як опосередкованим, так і безпосереднім.

Безпосереднім виявленням почутті є вміння їх описувати.

Опосередкованими засобами виявлення почуттів є риторичні запитання, накази і заборони, сварки і прокляття, догани і претензії, похвала і осуд, приписування іншим уявних якостей.

Під час обміну інформацією виникають комунікативні бар’єри.

Види комунікативних бар’єрів

Назва бар'єра	Загальна характеристика	Причини виникнення
Смисловий	Слово може мати неоднаковий смисл: він зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає	відмінності смислів висловлювань, прохань, наказів та ін.; ігнорування поглядів, цінностей, системи особистісних смислів співрозмовника; відмінності у знаннях, інформаційному фонді співрозмовників та ін.
Логічний	Неадекватне розуміння, породжене особливостями мислення. Думку зумовлюють різні потреби людини.	- неоднаковий вид мислення (наприклад, у одного  абстрактно-логічне, в іншого - наочно-образне); - використання операцій мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування) з різним ступенем глибини. Поки один заглиблюється в аналіз проблеми, інший, зібравши поверхову інформацію, вже має готову відповідь); - превалювання форм мислення в інтелекті кожного з партнерів та ін.
Фонетичний	Перешкода, створена особливостями мови того, хто говорить	- співрозмовники мають суттєві дефекти мови та дикції; - партнери по спілкуванню перекручують граматичну структуру висловлювань; - невиразна мова, велика кількість слів-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна мова та ін. - учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами і діалектами.
Семантичний	Відмінності у системах значень партнерів по комунікації -тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією	- партнери користуються однаковими знаками (і словами) для означення різних речей; - обмежений лексичний склад мови в одного зі співрозмовників; - соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші відмінності; - невідповідність між мовними засобами, що використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта; - індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати мовою як засобом мислення та ін.
Стилістичний	Невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта	- панібратська манера спілкування; - використання стилю спілкування, який не відповідати комунікативній ситуації і намірам партнера; - використання стилю, який має примусові акценти (якщо комунікатор використовує мовні звороти “вам потрібно”, “ви зобов'язані”, “ти повинен” та подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований супротив); - неправильна організація повідомлення (повідомлення сприймається краще, якщо воно побудоване від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних положень до заперечень і запитань; відповіді, висновки, резюмування); - форма і зміст комунікації не відповідають одне одному (наприклад, запрошена на розмову людина змушена вислуховувати монолог. Це провокує негативні емоції, що заважають зосередитися і сприймати почуте); - інформація передається науково-канцелярським стилем, який утруднений при слуховому сприйнятті.