Рівні організації живої матерії

1. Елементарний рівень. В різних кількостях і комбінаціях протони, нейтрони, електрони утворюють атоми різних елементів.

2. Атомарний рівень. Атоми об'єднуються між собою в різній кількості та комбінаціях і утворюють молекули.

3. Молекулярно – генетичний рівень. На цьому рівні вивчають фізико-хімічні процеси, що відбуваються в організмі (синтез і розщеплення білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, обмін речовин і енергії, копіювання генетичної інформації). Спостерігається одноманітність дискретних одиниць, що входять до складу полімерів: чотири азотисті (нітратні) основи входять до складу нуклеїнових кислот; двадцять амінокислот утворюють молекули білка. Елементарна одиниця – ген – ділянка молекули ДНК, що містить генетичну інформацію про синтез білка або іншу функцію.

4. Клітинний рівень. Елементарною структурно-функціональною одиницею всіх живих організмів є клітина. На клітинному рівні вивчають будову і функції клітин і клітинних компонентів. В клітині здійснюється реалізація спадкової інформації, обмін речовин і енергії, тобто пластичний і енергетичний рівень та ін. Всі ці процеси тісно пов'язані між собою, і будова клітини завжди відповідає її функції.

5. Тканинний рівень. Сукупність клітин з однаковим типом організації і функцій складає тканину. Сотні різних видів клітин входять до складу тіл різноманітних багатоклітинних організмів. Різноманітні клітини тварин утворюють 4 типа тканин: нервову, сполучну, епітеліальну та м'язову. У рослин розрізняють твірні та постійні тканини. До постійних тканин відносять покривні, провідні, механічні та основну тканину.

6. Органний рівень. Органи – це високодиференційовані частини тіла, розташовані в певних місцях і виконують спеціальні функції. Вони утворюються в процесі розвитку з клітин різних тканин.

7. Системи органів - це групи різних органів, які колективно функціонують для виконання загальної для організму функції. У людини є такі системи органів: травна, дихальна, серцево-судинна, нервова, секреторна, видільна, репродуктивна, ендокринна, м'язова, скелетна і система покривних тканин. Кожний окремий орган системи виконує конкретну функцію, але всі разом працюють як одна “команда”, забезпечуючи максимальну ефективність всієї системи. Всі системи органів функціонують у взаємному зв'язку та регулюються нервовою і ендокринною системами. Порушення функціонування будь якого органу призводить до патології всієї системи, і навіть цілого організму.

8. Організмовий рівень. На цьому рівні вивчають процеси, що відбуваються в організмі, починаючи з моменту його зародження і до припинення життя. Індивідуальний розвиток організму має назву онтогенез – і тому цей рівень називають онтогенетичним.

9. Популяційно–видовий рівень. Популяція – сукупність особин одного виду, що населяють певну територію, здатних схрещуватися між собою і давати плідне потомство, частково або повністю ізольованих від інших популяцій того ж виду. До складу виду може входити декілька популяцій. Популяція є елементарною одиницею еволюції. В цій системі здійснюються елементарні еволюційні процеси, зміна частот генів, природний відбір, мутаційний процес та ін. Вивчають коливання чисельності і динаміку популяцій, її статевий склад, можна робити прогнози щодо її виживання або змін.

10. Біоценотичний і біосферний рівень. Елементарна структура цього рівня – біогеоценоз. Біогеоценоз – це система стійких угруповань рослин, тварин і мікроорганізмів, що історично склалися і знаходяться в постійній взаємодії з компонентами атмосфери, гідросфери і літосфери і між собою (наприклад: ліс, ставок, поле).

Біосфера – сукупність всіх біогеоценозів, які створюють єдиний комплекс живого на планеті. Значний вклад у розвиток вчення про біосферу зробив видатний вітчизняний вчений, геолог В.І. Вернадський.

Всі рівні організації живого тісно з'єднані між собою, що свідчить про цілісність живої природи, біологічні процеси, які здійснюються на цих рівнях, обумовлюють еволюцію і можливість існування життя на Землі.

Людина є складовою частиною біосфери, яка не тільки користується її ресурсами, але й активно впливає на неї, перетворюючи біосферу в своїх інтересах. Дуже важливо сформувати у людей природоцентричний світогляд, тобто поняття про свою причетність до природи як до її частини, а не як егоїстичного споживача природних благ. Використовувати природні ресурси необхідно дбайливо, раціонально, не порушуючи гармонійного її існування, по можливості примножуючи їх.