3. Значення і завдання малого підприємства.

Відповідно до ГКУ малі підприємства класифікуються за показником чисельності зайнятих працівників із градацією за сферами діяльності: у промисловості і будівництві — до 200 осіб; у науці і науковому обслуговуванні — до 100 осіб; у галузях виробничої сфери — до 50 осіб; у галузях невиробничої сфери — до 25 осіб; у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Відомо, що, починаючи з певного моменту, все більші і більші розміри підприємства означають підвищення середніх загальних витрат. Економісти визначили це як негативний ефект зростання масштабів виробництва або «ефект масштабу». Позитивний ефект масштабу досить детально вивчений. Негативна сторони «ефекту масштабу» викликана певними управлінськими труднощами, що виникають при спробі ефективно контролювати і координувати діяльність компанії, що перетворилася на великомасштабне виробництво. Ще Пітерс і Уотермен відзначали, що, за їх спостереженнями, організації з числом зайнятих більше 500 чоловік стають погано керованими, несприйнятливими до нововведень і не реагують на виникаючі проблеми. В результаті страждають ефективність і ростуть середні витрати виробництва.

Отже, позитивні і негативні ефекти масштабу є найважливішими чинниками, що визначають структуру економіки. Це потрібно враховувати економічними і державними структурами при формуванні концепції управління малим бізнесом. Проте це не говорить про переваги крупного або дрібного виробництва. Їх переваги реалізуються лише в тому випадку, якщо правильно вибрана сфера діяльності і створені умови для успішного функціонування.

Для сучасної економіки характерна складна комбінація різних по масштабах виробництв - великих, з тенденцією до монопольних структур, і невеликих - що складається під впливом багатьох чинників.

З одного боку, стійкою тенденцією науково-технічного прогресу є концентрація виробництва. Саме крупні фірми мають в своєму розпорядженні великі матеріальні, фінансові, трудові ресурси, кваліфікованих кадрів. Вони здатні вести великомасштабні науково-технічні розробки, які і визначають найважливіші технологічні зрушення.

З іншого боку, останнім часом виявилося небувале зростання дрібного і середнього підприємництва, особливо в сферах, де поки не вимагається значних капіталів, великих об'ємів устаткування і кооперації безлічі працівників. Малі і середні підприємств особливо багато в наукоємних видах виробництва, а також в галузях, пов'язаних з виробництвом споживчих товарів.

Можливість ефективного функціонування малих форм виробництва визначається рядом їх переваг в порівнянні з крупним виробництвом: близькість до місцевих ринків і пристосування до запитів клієнтури; виробництво малими партіями, що невигідно крупним фірмам; виключення зайвих ланок управління і т.д. Малому виробництву сприяє диференціація і індивідуалізація попиту у сфері виробничого і особистого споживання.

Розвиток дрібного і середнього виробництва створює сприятливі умови для оздоровлення економіки: розвивається конкурентне середовище; створюються додаткові робочі місця; активніше йде структурна перебудова; розширюється споживчий сектор. Розвиток малих підприємств веде до насичення ринку товарами і послугами, підвищення експортного потенціалу, кращого використання місцевих сировинних ресурсів.

Малі підприємства здатні розширювати сферу використання праці, створювати нові можливості не тільки для працевлаштування, але, перш за все для підприємницької діяльності населення, розгортання його творчих сил і використання вільних виробничих потужностей.

Багато економістів відстоюють ідею про виняткову роль малого бізнесу в розгортанні НТР. Найбільш значну активність в області нововведень проявляють венчурні фірми.

(Венчурне підприємство - підприємство, продуктом якого є пов'язані з ризиком інновації (нововведення) різного роду: в області наукових досліджень, технології, створення нових продуктів, організації виробництва, маркетингу.)

Вони успішно конкурують з великими, добиваючись швидших темпів впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Дрібні дослідницькі фірми активно проводять дослідження і розробки, проявляють більше бажання узяти на себе ризик, набагато ефективніше використовують дослідницькі фонди і устаткування, кваліфікованих кадрів, тим самим вносять вагомий внесок до інноваційного процесу, технологічного оновлення виробництва. Дрібні інноваційні фірми з їх мобільністю в умовах конкуренції нових товарів, коли ринковим чинником стають темпи оновлення асортименту продукції, що випускається, знайшли своє місце в системі господарства. Вони займаються початковими стадіями нововведень, залишаючи крупним фірмам капіталомісткі стадії промислового розгортання нових виробництв. Досягнення науково-технічного прогресу дозволяють їм швидко підключитися до наукоємних галузей, не маючи в своєму розпорядженні при цьому великого капіталу.

Основою міцних позицій дрібних підприємств в системі розподілу праці є їх гнучкість, здатність швидко упроваджувати нові технології, оперативно реагуючи на зміни попиту. Висока мобільність знаходить віддзеркалення і в масштабах диверсифікації малого бізнесу.

Характерна для малого бізнесу готовність до впровадження різних технічних і організаційних нововведень, освоєнню нового вигляду виробництв пояснюється їх схильністю йти на ризик. Банкрутства розглядаються в першу чергу не як свідоцтва провалу, а як урок, який дозволить добитися успіху в майбутньому.

Дослідження показують, що сфері малого бізнесу властивий найбільш індивідуальний творчий характер, чим великомасштабному виробництву. Робота на дрібних фірмах більшою мірою стимулює співробітників, чим робота в крупних підприємствах, де їх індивідуальність і творчий потенціал значною мірою знеособлюються. В результаті менеджери невеликих фірм зобов'язані добре знати можливості своїх співробітників, пов'язувати рівень заробітної плати з їх продуктивністю і тим самим добиватися якнайповнішої реалізації потенціалу кожного з них. Саме сферу малого бізнесу в Японії розглядають як свого роду живильне середовище для підготовки підприємців якісно нового типу, вихованих у дусі системи цінностей наступаючого сторіччя. Згідно прогнозам фахівців, надалі малий бізнес все сильніше орієнтуватиметься на виробництво продукції з високою доданою вартістю.