Порядок створення підприємства
Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи подаються такі документи:
1. рішення власника майна про створення юридичної особи. Якщо власників є два і більше таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів;
2. статут підприємства;
3. реєстраційна картка встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію;
4. документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбачуваному законом;
5. документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Державна реєстрація проводиться за наявності всіх необхідних документів протягом не більше п'яти робочих днів . Власнику видається свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), або ідентифікаційним номером фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів. Після реєстрації у п'ятиденний термін органи держреєстрації надсилають примірник реєстраційної картки податковому органу та органу державної статистики, до Фонду соціального захисту та Пенсійного фонду України. Для відкриття рахунків у банках України та інших держав підставою є свідоцтво про державну реєстрацію та копія документа, що підтверджує взяття на облік у державному податковому органі. Повідомлення про відкриття або закриття рахунків суб'єкт підприємницької діяльності повинен надіслати державному податковому органу у трьох денний термін.
Скасування державної реєстрації
здійснюється за заявою власника а також на підставі рішення суду у разі:
визнання установчих документів не дійсними або такими, що суперечать законодавству;
здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України;
несвоєчасного повідомлення про зміну назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;
визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом;
неподання протягом року до органів державної податкової служби декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.
Обмеження (ліцензування) підприємницької діяльності.
Згідно з Законом України "Про підприємництво", діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, виготовленням і реалізацією зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною стратегічних об'єктів державної власності; розробленням, випробуванням, виробництвом і експлуатацією ракет-носіїв може здійснюватись тільки державними підприємствами та організаціями.
Діяльність , пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж та супутникових систем телефонного зв'язку в межах загального користування, виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами та об'єднаннями зв'язку.
Обмеженню підприємницької діяльності підлягають тільки такі її види, які безпосередньо впливають на здоров'я людини, навколишнє середовище та безпеку держави. Для здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується необхідно одержати ліцензію та дотримуватись відповідних умов і правил здійснення такого виду діяльності.
Ліцензія - це документ, що видається ліцензійною палатою, що підтверджує право власника займатися певним видом підприємницької діяльності. Без ліцензії у сучасних умовах в Україні не можуть здійснюватися:
пошук та експлуатація родовищ корисних копалин;
виробництво, ремонт і реалізація зброї;
виготовлення і реалізація лікарських засобів;
виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин;
виготовлення алкогольних та тютюнових виробів;
медична, ветеринарна практика;
юридична практика;
створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;
міжнародні перевезення;
агентування морського торговельного флоту;
виготовлення та ввезення бланків цінних паперів, документів суворого обліку і знаків
поштової оплати;
надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, а також охороною громадян;
діяльність, пов'язана з використанням радіоактивних відходів, будівництво та експлуатація об'єктів атомної енергетики;
видобування дорогоцінних металів та каменів, виготовлення і реалізація виробів з їх використанням;
виконання авіаційно-хімічних робіт та аерофотозйомок;
аудиторська діяльність;
страхова діяльність;
використання радіочастот;
виконання топографо-геодезичних робіт та кадастрових зйомок;
будівельна діяльність;
виготовлення і реалізація хімічних, наркотичних і психотропних речовин;
надання послуг для здобуття освіти з видачею спеціального документа державного
зразка;
інше.
3. Підприємництво відіграє важливу роль у формуванні ефективної системи господарювання:
а) створює конкурентне середовище і стає каталізатором економічного розвитку суспільства;
б) служить дійовим важелем для ефективних структурних змін у системі гоподарювання;
в) сприяє ефективнішому використанню інвестиційних, матеріальних і нематеріальних ресурсів;
г) забезпечує належну мотивацію високопродуктивної праці.
В Україні найбільш поширеними формами підприємницької діяльності є: одноосібна власність, товариства, корпорації.
Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг. Це особлива форма, яка полягає в тому, що незалежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає послуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виготовляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і під торговельною маркою франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну винагороду.
Розглянемо коротку характеристику основних форм підприємницької діяльності.
Одноосібна власність - підприємство, власником, якого є фізична особа або родина.
Переваги:
простота заснування;
повна самостійність, свобода та оперативність дій;
максимально можливи спонукальні мотиви до ефективого господарювання;
збереження комерційної таємниці;
недоліки:
труднощі із залученням великих інвестицій та одержанням кредитів;
повна відповідальність за борги;
брак спеціалізованого менеджменту;
невизначеність терміну функціонування.
Господарське товариство (партнерство) - об'єднання власників капіталів кількох фізичних осіб за умов: рівного розподілу ризику і прибутку; спільного контролю результатів бізнесу; безпосередньої участі в діяльності.
Переваги:
ширші можливості для ефективної діяльності;
збільшення фінансової незалежності та дієспроможності;
більша свобода дій і виваженість управлінських рішень;
можливість залучення до управління товариством професійних менеджерів;
недоліки:
загроза окремим партнерам через солідарну відповідальність;
можливість банкрутства через професійну некомпетентність одного з партнерів;
збільшення ймовірності господарського ризику через недостатню передбачуваність
процесу і результатів діяльності.
Корпорація (акціонерне товариство) - підприємство, власником якого є акціонери, які несуть обмежену відповідальність (у розмірі свого внеску в акціонерний капітал), і розпоряджаються прибутком.
Переваги:
реальна можливість залучення необхідних інвестиційних ресурсів;
більша здатність до нарощування обсягів виробництва (послуг);
наявність лише обмеженої відповідальності акціонерів; постійний (тривалий) характер функціонування;
недоліки:
наявність розбіжностей між правами власності та функцією контролю діяльності;
сплата більших податків через оподаткування спочатку прибутку, а потім одержуваних дивідендів;
існування потенційних можливостей для зловживань з боку посадових осіб.
4. У ринковій економіці підприємницька діяльність базується виключно на договірних взаємовідносинах.
Договір - (контракт, угода) - форма документального закріплення партнерських зв'язків, яка обумовлює предмет договору, взаємні права та обов'язки, наслідки порушення домовленостей. Договір регулює відносини у процесі праці, виробництва і реалізації продукції або надання послуг.
У ринковій системі застосовують два типи договорів:
1. Установчий договір - це письмовий документ, який засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб відносно заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї.
2. Підприємницький договір - документ, що відображає угоду сторін (партнерів) відносно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності (форми бізнесу) у певній організаційно-правовій формі.
Підприємницькі договори класифікуються за сферами діяльності на:
1. купівля-продаж, оренда, лізинг: договір купівлі-продажу; договір на поставку товарів; договір про аукціонний продаж; про виготовлення продукції із сировини і матеріалів замовника; д-р продажу майна підприємства іншим юридичним особам; державний контракт; державне замовлення; д-р оренди майна; лізингова угода.
2. підрядні послуги: д-р про консалтинг та інформаційне обслуговування підприємств і організацій; д-р про надання юридичних послуг; д-р про надання аудиторських послуг; про надання брокерських послуг; про рекламні послуги; д-р на виконання науково-дослідних робіт.
3. трудові відносини: колективний договір; тарифна угода; д-р (контракт) про наймання керівника; про наймання працівника;
4. страхування: д-р особистого страхування; страхування майна підприємств і громадян; д-р обов'язкового медичного страхування; добровільного медичного страхування;
5. розрахунки і кредитування: д-р на розрахункове і касове обслуговування; д-р поручництва; д-р позики із заставним забезпеченням; кредитний договір;
6. зовнішньоекономічна діяльність: д-р на декларування товарів, що підлягають митному контролю; на транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних операцій; ліцензійний договір загального типу; д-р консигнації; агентський договір; д-р на закупівлю товарів за імпортом; д-р поставки товарів за експортом.
7. інші договори: договір доручення; договір комісії; договір про спільну діяльність.
Взаємини між підприємцями, які оформлені договірними відносинами, характеризують партнерські зв'язки. Основними формами партнерських зв'язків (співробітництва) є:
У виробництві:
виробнича кооперація;
проектне фінансування;
управління за контрактом;
підрядне виробництво;
спільне підприємництво;
У товарообмінних операціях:
бартерні операції;
зустрічна поставка;
комерційна тріангуляція;
У торгівлі підприємницькі зв'язки, закріплені угодами:
звичайними
форвардними
про передачу інформації у вигляді "ноу-хау"
про встановлення прямих зв'язків
про експорт (реекспорт) товарів
про імпорт товарів
Фінансові відносини:
факторинг
комерційний трансферт
5. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширеням міжнародної підприємницької діяльності. МПД здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів).
Основним спонукальном мотивом участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел матеріальних та інвестиційних ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.
Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єктами такої діяльності визнаються:
1) фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє-і правоздатність;
2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території.
3) структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних держав;
4) спільні підприємства, які мають постійне місцезнаходження в даній країні.
Міжнародному бізнесу притаманні певні форми та рівні: інтернаціоналізації:
перший (найнижчий рівень) - у формі здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій: експортно-імпортні та лізингові операції, консалтингові й маркетингові послуги.
другий - невисокий - у формі різноманітної промислової кооперації: науково-технічної, виробничої, збутової, сервісної та ін.
третій - високий - спільне підприємництво - створення і функціонування спільних підприємств, ліцензування, управління за контрактом.
четвертий - надвисокий – територіальне - виробничі та багатосторонні міжнародні зв'язки: прикордонна і прибережна торгівля, створення консорціумів, реалізація концесій.
Регулювання міжнародної підприємницької діяльності має таку множинну мету:
1) стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, розширення зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів підприємницької діяльності;
2) створення умов для інтегрування економіки країни в систему світового поділу праці та її максимально можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн;
3) здійснення захисту економічних інтересів країни та конкретних суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності;
4) надання рівних можливостей усім суб'єктам підприємницької діяльності.