2.Висновки експерта, як засіб доказування. Спірні погляди щодо висновку експерта як змішаного доказу. Відмінність від консультацій та роз’яснень (висновків) спеціаліста

У відповідності зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.Можна виділити наступні ознаки судової експертизи: 1) застосування спеціальних знань у формі дослідження до певного об'єкта і предмета. При цьому під спеціальним розуміють застосування експертами професійних знань, що не є загальновідомими. Дослідження припускає одержання нових даних, які суду до цього не були відомі; 2) здійснення експертизи особливим суб'єктом — експертом і за дорученням суду; 3) дотримання процесуальної форми; 4) одержання нових фактів і оформлення результатів у вигляді висновку експерта. Обставинами, при яких доцільно призначити експертизу, можуть бути наступні: а) необхідність одержання об'єктивної думки фахівця, не зацікавленого в прийнятті рішення або здійсненні дії; б) конфліктна ситуація у сфері управління, здійснення владних повноважень, наявність спірних позицій по тому самому питанню, коли необхідна думка незацікавленого фахівця; в) потреба вирішити проблеми, що перебувають на стику різних галузей науки, техніки; г) коли межі проблеми ширше меж сумарного знання; д) коли про це вказується в законі або підзаконному акті. Судова експертиза є опосередкованим засобом доказування, проводиться спеціальним суб'єктом з метою одержання фактів, які можуть бути встановлені тільки за допомогою експертного дослідження, результати якого оформляються спеціальним документом — висновком експерта. Зміст предмета судової експертизи необхідно розглядати з двох позицій — наукової і практичної. З погляду наукової галузі знання предметом науки про судову експертизу є закономірності формування властивостей об'єктів і їх зміни у зв'язку зі здійсненням правопорушення. З погляду практичної діяльності предметом судової експертизи є фактичні дані (обставини справи), установлювані на основі спеціальних наукових пізнань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо і дослідження матеріалів цивільної справи. По відношенню до конкретної експертизи її предметом є експертне завдання, що треба буде розв'язати експертові в ході і за результатами дослідження на основі відповідного обсягу спеціальних пізнань із використанням засобів, що перебувають у його розпорядженні, і методів.

Поняття об'єкта експертизи також варто розглядати з погляду науки і практики. З точки зору понять науки судової експертизи, об'єкт судової експертизи — це рід (вид) об'єктів, який-небудь клас, категорія предметів, що характеризуються спільними властивостями. У практичній експертній діяльності — це певний предмет (предмети), що надходить на дослідження експертові. Це в основному речові докази. До них належать: відображення людей і тварин, предметів, механізмів, агрегатів, частини цих предметів, речовини, матеріали, вироби, документи і поліграфічна продукція, трупи людей і тварин і їх частини, різноманітні об'єкти рослинного та тваринного походження тощо.

Крім того, до об'єктів експертизи належать події, факти, явища та інші нематеріальні об'єкти, необхідність вивчення яких у процесі розгляду вимагає спеціальних пізнань і проведення експертного дослідження. Однак вивчення цих подій, фактів, явищ і інших нематеріальних об'єктів здійснюється шляхом дослідження матеріальних носіїв інформації про них. Таким чином, суть експертизи полягає у проведенні знаючою особою (експертом) спеціального дослідження. Дослідження припускає одержання таких нових фактичних даних, які до цього суду не були відомі і які іншим способом установити не можна. Тобто експертиза спрямована на виявлення саме фактичних даних, які здатні піддати сумніву (або спростувати) факти, що мають юридичне значення. Самі юридичні факти експертизою не встановлюються — право на це в процесі належить тільки суду. Отже, засобом доказування в цивільному процесі є не сама експертиза, а висновок експерта. До змішаних пропонується зараховувати ті, що які неможливо без певного наближення віднести до певного виду. Наприклад, суд або сторони може цікавити при дослідженні висновку експерта, на чому базується його висновок і якою мірою: чи він зроблений ним особисто; чи за допомогою певних апробованих програм; чи перевірялись зроблені висновки за допомогою інших програм тощо.

Виходячи із матеріальної та процесуальної природи справ окремого провадження запропонована класифікація доказів для даного виду провадження залежно від відношення доказів до предмету доказування. Оскільки окреме провадження є самостійним видом цивільного судочинства і характеризується специфічним порядком розгляду та вирішення цивільних справ, то доцільно розширити загальноприйняту систему класифікації доказів, шляхом доповнення, новою підставою для класифікації, а саме: за характером звязку доказу з предметом доказування.

Відмінність від консультацій та роз’яснень (висновків) спеціаліста

Спеціалістом у сучасному цивільному судочинстві є фізична особа – суб’єкт цивільного процесу, яка має спеціальні знання або технічні навички, не має юридичної зацікавленості у результаті розгляду справи, залучається до процесу шляхом постановлення ухвали за власної ініціативи суду або ініціативи осіб, які беруть участь у справі, для надання судові консультативно-довідкової або технічної допомоги.

Залежно від цілей залучення спеціаліста до процесу можемо виділити дві форми участі спеціаліста в цивільному судочинстві: спеціаліст-консультант і спеціаліст – технічний помічник суду.

Спеціаліст може бути залучений судом під час проведення таких процесуальних дій: дослідження доказів, призначення експертизи, забезпечення доказів, опитування сторін і осіб, які беруть участь у справі, підготовка судових доручень, забезпечення позову.

Основною процесуальною функцією спеціаліста є сприяння судові в дослідженні доказів.

Допомога спеціаліста під час проведення дослідження письмових і речових доказів можлива у двох формах: технічна допомога, тобто застосування техніко-криміналістичних засобів, покликаних сприяти покращенню чуттєвого сприйняття суддями інформації, яку містить доказ; надання консультативно-довідкової допомоги з метою сприяння більш повному і якісному сприйняттю даних, що містить досліджуваний доказ.

Спеціаліст може бути залучений державним виконавцем під час проведення таких виконавчих дій: опис і арешт майна боржника, примусове виселення боржника, відібрання дитини, примусове відкриття приміщень, а також при вирішенні питання про передання на зберігання описаного майна, для проведення відеозапису і фотофіксації виконавчих дій.

Звернення до спеціаліста за інформаційно-довідковою допомогою з правових питань є можливим, в обґрунтування чого виведено три чинники, які можуть викликати таку необхідність: 1) динамічність законодавства, велика кількість підзаконних нормативних актів, що видаються суб’єктами відомчої нормотворчості; 2) відомчі нормативні акти можуть містити спеціальні терміни і визначення, що вимагають спеціальної освіти для їх належного розуміння; 3) під час розгляду справ, ускладнених іноземним елементом, може виникнути необхідність встановити зміст норм іноземного права. Визначено умови, за яких можливе звернення до спеціаліста за допомогою, що стосується правових питань: 1) допомога спеціаліста повинна стосуватися суміжних питань між правом та іншими галузями знань (винятком із цього правила є допомога спеціаліста у встановленні змісту норм іноземного права); 2) допомога спеціаліста повинна надаватися як консультація, що має довідковий характер; 3) спеціаліст у жодному разі не повинен вирішувати питання, що належать до виключної компетенції суду, такі, як: визначати протиправність діяння, встановлювати склад цивільного правопорушення, оцінювати докази і тому подібне.

Відмінності консультації фахівця від іншої форми використання спеціальних пізнань, досить широко вживаною в цивільному процесі, - висновки експерта: 1) роз'яснення фахівця засновані не на спеціальному дослідженні (таке фахівцем взагалі не проводиться), а на професійних знаннях і досвіді; 2) дача фахівцем консультації не вимагає винесення судом спеціального визначення з вказівкою питань, що підлягають з'ясуванню; 3) якщо для висновку експерта встановлена обов'язкова письмова форма, то фахівець може дати консультацію усно.

Регулюється ст.190 ЦПК.