Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Lecture_for_students_EP_13_new.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
24.04.2019
Размер:
124.93 Кб
Скачать
    1. Визначення оптимального (економічного) розміру замовлення

Визначаючи оптимальний (економічний) розмір замовлення необхідно співставити витрати на утримання запасів і витрати на подання замовлень.

Оптимальний розмір замовлення по­винен бути таким, щоб сумарні річні витрати на подання замовлень і на утримання запасів були найменшими за даного обсягу спожи­вання.

Економічний розмір замовлення (economic order quantity — EOQ) визначається за формулою, отриманою Ф.У. Харрісом, проте більш відомою в те­орії управління запасами як формула Вілсона:

де EOQ — економічний розмір замовлення, од.;

С0 – вартість подання одного замовлення;

S — річна потреба у матеріалах;

Сі — закупівельна ціна одиниці товару, грн.;

U — частка витрат зберігання в ціні одиниці товару.

    1. Види матеріальних запасів

Матеріальні запаси — це сировина, матеріали, напівфабрикати та готова продукція, призначені для виробничого споживання або продажу.

За функціональною ознакою виділяються наступні види запасів:

  • Транспортний запас – створюється на період від моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

  • Поточний запас – створюється для безперебійного забезпечення виробництва матеріальними ресурсами на період між двома черговими поставками. Величина поточного запасу береться у половинному розмірі від домовленого із постачальниками періоду поставок.

  • Підготовчий (технологічний) запас – створюється на період, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріальних ресурсів до виробничого використання.

  • Резервний (страховий запас) – формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин).

  • Сезонні запаси — це запаси матеріальних ресурсів і готової про­дукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань по­питу або характеру виробництва, транспортування.

  • Спекулятивні запаси – створюються фірмами для ма­теріальних ресурсів з метою захисту від можливого підвищення цін на них або введення протекційних квот і тарифів.

  • Застарілі (неліквідні) запаси.

В залежності від стадії операційного циклу виділяються:

  • запаси у постачанні;

  • виробничі запаси;

  • товарні (збутові) запаси.

    1. Системи управління матеріальними запасами

Система управління запасами — сукупність правил і показ­ників, які визначають момент часу та обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів.

Завданням управління матеріальними запасами є підтримка розмірів матеріальних запасів на такому рівні, щоб забезпечити ритмічну роботу підприємства за мінімальних витрат.

Параметрами системи управління запасами є:

  • точка замовлення — мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

  • нормативний рівень запасів — розрахункова величина запасів, яка досягається під час чергової закупівлі;

  • обсяг окремої закупівлі;

  • частота здійснення закупівель — тривалість інтервалу між двома можливими закупівлями продукції, тобто періодичність по­повнення запасів продукції;

  • поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на зберігання запасу згідно із заданими витратами на попов­нення і заданими альтернативними витратами інвестованого капіта­лу.

На практиці найчастіше застосовуються наступні системи управління запасами:

  • система управління запасами з фіксованим розміром замовлен­ня;

  • система управління запасами з фіксованою періодичністю за­мовлення;

  • система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня;

  • система «максимум-мінімум».

Система з фіксованим розміром замовлення. Регулюючими параметрами даної системи є розмір замовлення і «точка замовлення». Розмір замовлення на по­повнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах запасу до встановленого мінімального рівня, який називають «точкою замовлення».

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою періодичністю замовлення замов­лення роблять в строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні інтервали, наприклад, 1 раз на місяць, 1 раз на тиждень, 1 раз у 14 днів і т.п.. Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і на ос­нові цього визначається розмір партії постачання.

Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до яко­го відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до вста­новленого рівня. Ця система містить елемент системи з фіксованою періодичністю замовлен­нями і елемент системи з фіксованим розміром замовлення. Її особливість полягає в тому, що замовлення поділяються на дві кате­горії: планові та додаткові. Планові замовлення роблять через задані інтервали часу. Можливі додаткові замовлення, якщо наявність запасів на складі досягає граничного рівня.

Система «Мінімум-максимум». У даній системі замовлення виникають тільки за умови, що запаси на складі в цей мо­мент виявилися рівними або меншими встановленого мінімального рівня. У випадку подання замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимального рівня.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]