2. Принципи організації оплати праці

Організація оплати праці – порядок, який встановлює взаємозв'язок між мірою праці і мірою її оплати.

Відсутність чітко встановленої залежності між мірою праці та мірою її оплати призводить до появи на підприємстві таких проблем, як неконтрольоване зростання заробітної плати, шантажу зі сторони персоналу, плинності кадрів тощо.

Для того, щоб система оплати праці забезпечувала ефективне виконання своїх функцій вона повинна враховувати потреби працівників, відповідати очікуванням працівників та відповідати вимогам справедливості.

Враховуючи вищесказане, організація заробітної плати повинна ґрунтуватися на певних принципах.

1. Мінімальний розмір заробітної плати має забезпечувати просте відтворення робочої сили працівниками різної кваліфікації.

2. Оплата праці найманого працівника повинна здійснюватися залежно від кількості і якості витраченої ним праці, його особистого вкладу у загальний результат діяльності підприємства.

3. Співвідношення в розмірах оплати праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп повинна враховувати складність виконуваних робіт і умови праці.

Головною вимогою до організації заробітної плати на підприємстві є забезпечення необхідного підвищення заробітної плати при зниженні її затрат на одиницю продукції, а також гарантованості виплати заробітної плати за рахунок результатів діяльності підприємства.

3. Структура заробітної плати

Згідно Закону України "Про оплату праці", заробітна плата робітників і службовців складається з основної і додаткової частин, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

• Основна заробітна плата.

Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

• Додаткова заробітна плата.

Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

• Інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

4. Тарифна система як основа організація оплати праці

Згідно статті 6 Закону України "Про оплату праці", основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає:

• тарифні сітки;

• тарифні ставки;

• схеми посадових окладів;

• тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – шкала, яка визначає співвідношення в оплаті різних груп працівників в залежності від їх кваліфікації.

Тарифна сітка слугує для визначення співвідношення в оплаті праці робітників, які виконують роботи різної складності. Вона містить певну кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, тобто у робітника вищої кваліфікації – вищий розряд тарифної сітки.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного наступного розряду кваліфікації робітників вища від оплати праці робітника 1-го розряду.

Тарифна ставка – норма, яка визначає розмір оплати праці робітника за одиницю часу (годину, день, місяць).

Тарифна ставка 1-го розряду – це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі. Вона встановлюється у розмірі, не нижчому ніж визначеному відповідною генеральною (галузевою) угодою;

Тарифні ставки наступних розрядів розраховують множенням тарифної ставки 1-го розряду на відповідний тарифний коефіцієнт:

Тарифні ставки робітників можуть бути годинні, денні й місячні (оклади).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються Міністерством праці України.