27. Характеристика розвитку міжнародних економічних відносин у др. Пол. Хх ст.

Характеризуючи найголовніші події міжнародних відносин цього періоду, можна визначити 4 основних періоди:

50-60-mi pp. — ескалація «холодної війни», регіональних кон­фліктів, гонки озброєнь;

70-ті pp. — поворот до розрядки в міжнародних стосунках;

Перша половина 80-х pp. — нове загострення міжнародних відносин, посилення конфронтації;

Друга половина 80-х pp. — початок 90-х pp. — завершення «холодної війни», утвердження у міжнародних стосунках нового мислення.

28.Глобалізація: її сутність, ознаки і наслідки

Глобалізація-це процесс посилення взаємозвязку національних економік країн світу,що проявляється в: 1.Утво-ренні світового ринку товрів і послуг,фінансів.2Становленні глобально-го інформаційного простору. 3Формува-нні ТНК і їх поширення у світі.4 домінуванні у міжнародних відносинах нових демократичних цінностей. Причини глобалізації:

1.Процес інтеграції 2.Науково-технічний прогрес.3Загострення спільних (глобальних)для всього людства проблем.

Основою глобалізації є формування глобально-функціонуючого виробничого процессу.Глобалізація повязана із раціоналізацією суспільства.

Позитивні наслідки:

-поширення нових інформаційних технологій;-перехід до ресурсо-зберігаючих технологій; -посилення уваги доглобальних потреб;(проблем голоду,миру,глоб.потепління)

Негативні наслідки:

-висока ймовірність втрати незалежності, суверенітету, зростання ри-зиків;-нерівномірність розвитку країни; -навязаннясильними країнами своєї волі і політики.

29.Інтеграційні процеси в економіці. Європейський союз

Важливим фактором розвитку економіки у післявоєнний період стала інте­грація в різних формах. Країни-сусіди з інтенсивним торговим обміном і приблизно зіставним рівнем господарського розвит­ку утворювали зони вільної торгівлі.  1 січня 1948 р. у Лондоні, утворено митний союз, США і Великобританія у тому ж році ухвалили рішення про міжнародний контроль важкої промисловості Німеч­чини, створили міжнародну адміністрацію. Такі ж економічні союзи виникають і на інших конти­нентах. Таким чином, у світі у другій половині XX ст. міждержавні зв’язки починають переростати в міжнародну еко­номічну інтеграцію. Міжнародна економічна інтеграція — це процес господар­сько-політичного об´єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв´язків і поділу праці між національними госпо­дарствами, взаємодія їх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.

Прикладом найбільш досконалої інтеграції може слугувати поступальний рух розвитку Європейського Союзу, на порядку денному якого стоїть не лише зняття всіх обмежень на торгівлю, а й створення єдиного парламенту і уряду. Відносно країн, що не входять до союзу, всі члени союзу проводять як правило єдину митну політику, створюючи їм менш сприятливі умови.

Промислова продукція ЄС становить 90 % від загальноєвро­пейського виробництва. З 1 січня 1999 р. 11 країн ЄС перейшли до єдиної валюти — евро (крім Великобританії, Бельгії, Швеції і Греції). В ЄС 11 офіційних мов. Провідну роль у цій організації відіграють Німеччина, Франція, Великобританія.

Таким же шляхом іде розвиток міжнародної інтеграції :

Північноамериканської асоціації вільної торгівлі (НАФТА)

 Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництв.