2.2 Нормативи параметрів виробничого середовища

Вимоги до параметрів мікроклімату

Тривале перебування людини в умовах з підвищеною температурою навколишнього повітря може призвести до теплового удару, зі зниженою - до переохолодження. Дія на організм людини як високої, так і низької температури створює небезпеку гострих та хронічних захворювань. При відносній вологості повітря менше 20% пересихають слизові оболонки дихальних шляхів, при відносній вологості вище 85% ускладнюється теплообмін шляхом випаровування. Вельми несприятливе для людини навколишнє середовище з високими значеннями температури та відносної вологості повітря. Збільшення швидкості руху повітря інтенсифікує процеси теплообміну.

Мікрокліматичні умови у виробничих приміщеннях характеризують наступні показники: температура, відносна вологість і швидкість руху повітря, інтенсивність теплового (інфрачервоного) випромінення, температура поверхні обладнання і огороджуючих конструкцій. Для робочої зони виробничих приміщень встановлені оптимальні і допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи і періоду року. Величини показників мікроклімату в робочій зоні наведено в таблицях 1 і 2 згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

Таблиця 1

Оптимальні величини температури, відносної вологості і

швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт		Температура повітря, оС	Відносна вологість повітря, %		Швидкість руху повітря, м/с
Холодний	Легка Iа		22…24	60…40		0,1
	Легка Iб		21…23	60…40		0,1
	Середньої важкості IIа		19…21	60…40		0,2
	Середньої важкості IIб		17…19	60…40		0,2
	Важка III		16…18	60…40		0,3
Теплий		Легка Iа	23…25	60…40	0,1
		Легка Iб	22…24	60…40	0,2
		Середньої важкості IIа	21…23	60…40	0,3
		Середньої важкості IIб	20…22	60…40	0,3
		Важка III	18…20	60…40	0,4

Таблиця 2

Допустимі величини температури, відносної вологості і

швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія робіт	Температура, оС				Відносна вологість повітря (%) на робочих місцях – постійних і непостійних	Швидкість руху повітря (м/с) на робочих місцях – постійних і непостійних
		Верхня межа		Нижня межа
		На постій-них робочих місцях	На непостійних робочих місцяхх	На постій-них робочих місцях	На непостійних робочих місцях
Холод-ний	Легка Iа	25	26	21	18	75	Не більше 0,1
	Легка Iб	24	25	20	17	75	Не більше 0,2
	Середньої важкості IIа	23	24	17	15	75	Не більше 0,3
	Середньої важкості IIб	21	23	15	13	75	Не більше 0,4
	Важка III	19	20	13	12	75	Не більше 0,5
Теплий	Легка Iа	28	30	22	20	55 – при 28оС	0,2…0,1
	Легка Iб	28	30	21	19	60 – при 27оС	0,3…0,1
	Середньої важкості IIа	27	29	18	17	65 – при 26оС	0,4…0,2
	Середньої важкості IIб	27	29	15	15	70 – при 25оС	0,5…0,2
	Важка III	26	28	15	13	75 – при 24оС і нижче	0,6…0,5

Нормовані величини параметрів мікроклімату для приміщень з відеодисплейними терміналами і ПЕОМ наведено в таблиці 3 відповідно до Правил охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин.

Таблиця 3

Нормовані величини параметрів мікроклімату

для приміщень з відеодисплейними терміналами і ПЕОМ

Період року	Категорія робіт	Температура повітря, оС	Відносна вологість повітря, %	Швидкість руху повітря, м/с
		оптимальна	оптимальна	оптимальна
Холодний	Легка Iа Легка Iб	22…24 21…23	40…60 40…60	0,1 0,1
Теплий	Легка Iа Легка Iб	23…25 22…24	40…60 40…60	0,1 0,2

У сфері торгівлі існують виробничі приміщення, наприклад охолоджувані камери, у яких неможливо встановити нормативні величини показників мікроклімату через технологічні вимоги до виробничих процесів. Працівники, що беруть участь у таких виробничих процесах, забезпечуються приміщеннями для відпочинку та обігрівання, а також спецодягом і іншими засобами індивідуального захисту. Для них регламентується час роботи та відпочинку.

Вимоги щодо рівнів неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних і магнітних полів

Нагріті поверхні апаратів у гарячих цехах є джерелами теплового випромінювання. Червоні промені видимого спектру та короткі інфрачервоні промені з довжиною хвилі до 1,4 мкм здатні глибоко проникати в тканині тіла людини. Промені з довжиною хвилі близько 3мкм викликають нагрівання поверхні шкіри. Тривалий вплив такого випромінювання на організм людини призводить до теплового удару, викликає захворювання. Теплові випромінювання безпосередньо не впливають на температуру повітря. Проте теплоту йому віддає нагріта під дією цих випромінювань поверхня устаткування та огороджуючих приміщення конструкцій. Внаслідок цього погіршуються мікрокліматичні умови в гарячому цеху.

Тепловий ефект впливу інфрачервоного випромінювання на людину залежить від багатьох факторів, серед яких: температура джерела випромінювання, площа його, відстань від нього, кут падіння променів, площа поверхні, яка опромінюється, тривалість опромінення, вид одягу. Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робочих місцях не повинна перевищувати 35Вт/м² при опроміненні 50% поверхні тіла та більше, 70Вт/м² - при величині поверхні, що опромінюється, від 25 до 50% і 100Вт/м² - при опроміненні не більше 25% його поверхні.

При наявності теплового опромінення температура повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати вказані у ДСН 3.3.6.042-99 верхні межі оптимальних значень для теплого періоду року (20...25⁰С - залежно від важкості роботи), на непостійних робочих місцях - верхні межі допустимих значень для постійних робочих місць (19...28⁰С - залежно від періоду року та важкості роботи).

Для запобігання тепловим травмам температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або огороджуючих його пристроїв повинна бути не більше 45⁰С.

У гарячих цехах підприємств харчування використовуються плити, відкрита жарова поверхня яких нагрівається при роботі до температури в межах 350...450°С. Очевидно, при експлуатації цих плит необхідно здійснювати заходи щодо захисту працівників від опромінень.

Рівні ультрафіолетового випромінювання (УФВ) не повинні перевищувати допустимих значень, що встановлені санітарними нормами СН 4557-88 (ДНАОП 0.03-3.17-88), ДСанПіН 3.3.2-007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.

При довжині хвиль 220…320 нм допустиме значення густини УФВ становить 0,01 Вт/м², при довжині їх 320…400 нм – 10 Вт/м².

Рівні електромагнітного випромінювання і магнітних полів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.006-84, ДСанПіН 3.3.2-007-98 (при роботі з використанням відеодисплейних терміналів і ПЕОМ). У всіх випадках максимальне граничне значення потоку енергії не повинне перевищувати 10 Вт/м².

Несприятливий вплив на організм людини чинять електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, джерелами яких є установки телевізійних та радіомовних станцій, пристрої сотового та інших видів радіозв'язку, апарати надвисокочастотного підігріву та навіть побутова апаратура. Електромагнітні поля чинять термічний та морфологічний вплив на організм людини, викликають у ньому функціональні зміни. Найбільш різко всі симптоми опромінення проявляються у діапазоні частот 10⁵...10¹¹Гц, тобто в діапазоні від середніх до вкрай високих частот. При роботі електровакуумних приладів виникають також побічні шкідливі ефекти: створюються легкі іони обох полярностей; озон і оксиди азоту; підвищується температура повітря.

У сфері торгівлі використовується енергія випромінювання надвисоких частот (НВЧ) для теплової обробки харчової продукції, здійснюються передпродажна перевірка і настроювання телевізійних апаратів, застосовуються персональні ЕОМ. Необхідно передбачати захист працівників від виникаючих при цьому шкідливих факторів.

Гранично допустима напруженість електростатичного поля на робочих місцях не повинна перевищувати рівнів, приведених у ГОСТ12.1.045-84, ДСанПіН 3.3.2-007-98 (при роботі з використанням відеодисплейних терміналів і ПЕОМ). На апаратах поверхневий електростатичний потенціал не повинний перевищувати 500В.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05м від екрана і корпуса відеотермінала при будь-яких положеннях регулюючих пристроїв відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ), затверджених постановою державного санітарного лікаря Міністерства охорони здоров'я України від 18.08.97 №58, не повинна перевищувати величину 7,74×10^-12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100мкР/год).

Вимоги до вмісту у повітрі шкідливих речовин

За фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини можна поділити на такі групи: подразнюючі (аміак, сірчастий газ, хлор та ін.); задушливі (оксид вуглецю, сірководень та ін.); наркотичні (ацетилен, ацетон, бензин, дихлоретан, хладони та ін.); соматичні (метиловий спирт, миш’як та його сполуки, ртуть, свинець та ін.); пил декількох видів: органічний - рослинного або тваринного походження (мука, цукор, тютюн та ін.), хімічних сполук (нафталін та ін.); неорганічний (металевий), мінеральний (гіпс, тальк, цемент та ін.).

У сфері торгівлі обертаються, використовуються або можуть утворитись у технологічних процесах різні шкідливі речовини.

При тепловій обробці харчової продукції у повітря робочої зони виділяються продукти її термічної деструкції (акролеїн, оксид вуглецю, диоксид вуглецю та ін.), пари олій та жирів. При несправностях у холодильних установках у навколишнє середовище можуть виділятись холодоагенти (аміак або хладон). Процеси просіювання та розфасовки сипучих харчових продуктів (крохмалю, муки, цукру та ін.) супроводжуються пилоутворенням. У повітрі деяких приміщень торгівельних підприємств може міститись пил луб'яний, бавовняний, лляний, шовковий. Небезпеку для працюючих представляють шкідливі речовини усередині дошників при процесах обкурювання та вивантаження капусти.

Внаслідок порушення вимог безпеки при зберіганні та транспортуванні ацетону, розчинників, бензину, гасу та деяких інших легкозаймистих та горючих рідин пари їх можуть міститись у атмосферному повітрі, яке вдихається людьми.

Шкідливі речовини можуть проникати до організму людини через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки. Проникнення цих речовин у організм людини у великих концентраціях призводить нерідко до гострих отруєнь. Тривале надходження до нього деяких речовин навіть у невеликих дозах може викликати хронічне професійне отруєння (захворювання). Під дією пилу виникають гострі або хронічні захворювання органів дихання.

Для уникнення гострих та хронічних професійних отруєнь та захворювань встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

За ступенем небезпеки для організму людини всі шкідливі речовини підрозділяються на чотири класи:

I - надзвичайно небезпечні (ГДК<0,1мг/м³);

II- високонебезпечні (ГДК=0,1...1,0 мг/м³);

III - помірно небезпечні (ГДК=1,1...10,0 мг/м³);

IV - малонебезпечні (ГДК >10,0 мг/м³).

Так, наприклад, аміак, нафталін та оксид вуглецю, що мають ГДК=20 мг/м³, віднесені до IV класу небезпеки.

У табл. 4 наведено ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Таблиця 4

Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у

повітрі робочої зони (ГОСТ 12.1.005-88)

Найменування речовин	Величина ГДК, мг/м3	Клас небезпеки	Агрегатний стан
Акролеїн Аміак Ацетон Бензин(розчинник, паливний) Водню цианід Кераміка Гас (у перерахунку на С) Кислота азотна Кислота сірчана Кислота оцтова Нафталін Поліетилен Пил рослинного та тваринного походження: а)зерновий; б)мучний, деревний та ін.; в)луб‘яний, бавовняний, лляний, шовковий, пуховий та ін. Срібло металеве Скипидар (у перерахунку на С) Сода кальційована Тютюн Вуглецю оксид Чай Луги їдкі (розчини у перерахунку на NаОН)	0,2 20 200 100 0,3 2 300 2+ 1+ 5+ 20 10 4 6 2 1 300 2+ 3 20 3 0,5+	II IV IV IV I III IV III II III IV IV III IV IV II IV III III IV III II	п п п п п a п a a п п a a a a a a a a п a a

Примітка: п-пари або гази; а-аерозоль; знак "+" - вимагається спеціальний захист шкіри та очей.

Фактичний вміст шкідливої речовини у повітрі робочої зони не повинен перевищувати його ГДК. При одночасній наявності у повітрі декількох шкідливих речовин односпрямованої дії сума відношень фактичних концентрацій кожного з них до їх ГДК не повинна перевищувати одиниці:

.

У повітрі робочої зони на робочих місцях з обслуговування, ремонта і налагодження ЕОМ вміст озону не повинний перевищувати 0,1мг/м³, оксидів азоту (у перерахуванні на NO₂) – 5 мг/м³, пилу – 4мг/м³.

Рівні іонізації повітря в приміщеннях при роботі з використанням відеодисплейних терміналів і ПЕОМ наведено в таблиці 5 відповідно до Правил охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин.

Таблиця 5

Рівні іонізації повітря в приміщеннях

з відеодисплейними терміналами і ПЕОМ

Рівні	Кількість іонів у 1 см3 повітря
	n+	n–
Мінімально необхідне	400	600
Оптимальне	1500…3000	3000…5000
Максимально допустиме	5000	5000

Вимоги до методик вимірювання концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони викладено у ГОСТ 12.1.016-79. ССБТ. Воздух рабочей зоны. Требования к методикам измерения концентрации вредных веществ.

Концентрацію різних газів у повітрі робочої зони можна визначити дуже швидко та досить точно експресним методом із використанням хімічного газовизначника ГХ-М.

Вимоги до рівнів шуму і вібрації

Рівні звукового тиску, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.036-81, ДСН 3.3.6.037-99. Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, при роботі з відеотерміналами та ЕОМ – вимогам ДСанПіН 3.3.2-007-98.

На постійних робочих місцях та у робочих зонах виробничих приміщень, на території підприємств рівень звуку та еквівалентний рівень звуку не повинні перевищувати 80 дБА. Як приклад, норми шуму наведено у табл. 6.

Таблиця 6

Допустимі рівні звукового тиску, рівні звуку та

еквівалентні рівні звуку на постійних робочих місцях

(ДСН 3.3.6.037-99) та у громадських будівлях (ГОСТ 12.1.036-81)

Приміщення, робочі місця та робочі зони	Рівні звукового тиску (дБ) в октавних смугах із середньогеометричними частотами (Гц)									Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку, дБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Приміщення управління, програмування на ЕОМ Постійні робочі місця у виробничих приміщеннях та на території підприємств Зали кафе, ресторанів, їдалень (вдень) Торгівельні зали підприємств торгівлі	86 107 - -	79 99 75 79	70 92 66 70	68 86 59 63	63 83 54 58	55 80 50 55	52 78 47 52	50 76 45 50	49 74 43 49	60 85 55 60

Рівні вібрації при виконанні робіт у виробничих умовах не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених ГОСТ 12.1.012‑90, ДСН 3.3.6.039-99. Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації, при роботі з відеотерміналами та ЕОМ – допустимих значень, встановлених ДСанПіН 3.3.2-007-98.

Вимоги до рівнів природного і штучного освітлення робочих місць і приміщень

Ці вимоги викладено в СНиП II-4-79. Часть II. Нормы проектирования. Глава 4. Естественное и искусственное освещение, в інших нормах і правилах, у тому числі у Правилах охорони праці при експлуатації електронно-обчислювальних машин.