32.Законодавство про рекламу

Згідно із Законом України "Про інформацію" під інформацією розуміють документовані або публічно проголошені відомості про події і явища,, що відбуваються в суспільстві, державі і навколишньому природному середовищу.

Однак рекламою є не будь-яка інформація, а лише та, що має певні ознаки:

• інформація про осіб і продукцію. Слід враховувати, що поняття "особа" вживається в цьому Законі для позначення фізичної особи, в тому числі суб'єкта підприємницької діяльності, юридичної особи будь-якої форми власності, представництва нерезидента в Україні, а "товар" — для позначення будь-якого предмета господарського обігу, в тому числі продукції, роботи, послуги, цінних паперів, об'єктів права інтелектуальної власності;

• інформація, що розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом. Реклама може розповсюджуватися в будь-якій формі — письмовій, усній, у вигляді будь-яких зображень тощо, незалежно від засобу розповсюдження (засобу, що використовується для доведення реклами до її споживача);

• розповсюдження інформації здійснюється з метою сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Виробником реклами е фізична або юридична особа, що надає рекламній інформації готову для розповсюдження форму.

Відповідно до Закону розповсюджувач реклами — це особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Розповсюджувачами реклами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, що розміщують і (або) розповсюджують рекламну інформацію шляхом надання та (або) використання майна, включаючи технічні засоби радіо-, телемовлення, каналів зв'язку, ефірного часу та іншими засобами.

Важливу роль у рекламній діяльності відіграють споживачі реклами – невизначене коло осіб, на яких спрямована реклама. Отже, споживачами реклами є юридичні або фізичні особи, до яких доводиться або може бути доведена реклама, внаслідок чого можливий відповідний вплив реклами на них. Тобто ті особи, на яких спрямовано рекламне послання для спонукання здійснення ними певних дій, як правило, придбання створюваного рекламодавцем товару, що реалізується, або послуги, що надається.

У ст. 2 Закону "Про рекламу" вказується, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

За змістом цієї норми, норми Закону про рекламу спрямовані на регулювання всіх відносин, що виникають у процесі виробництва, розміщення і поширення реклами на ринках товарів, робіт і послуг України, включаючи ринки цінних паперів, а також банківських, страхових та інших послуг, пов'язаних із залученням коштів споживачів. Виходячи із Закону, він застосовується як до українських фізичних і юридичних осіб, так і до іноземних юридичних осіб та іноземних громадян, що виробляють, розміщують та поширюють рекламу на території України.

Закон "Про рекламу" також поширюється на використання реклами, яка повністю або частково є предметом авторського права і суміжних прав. Такий висновок може бути зроблений на підставі ст. 4 Закону, з уточненням, що використання реклами, яка повністю або частково містить об'єкти авторського права та/або суміжних прав, здійснюється відповідно до вимог законодавства України про авторське право та суміжні права.

Дія Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України (ч. 2 ст. 2 Закону).

Інформація про політичних діячів — керівників держави, суспільних об'єднань, кандидатів в органи законодавчої, виконавчої і судової влади й інша політична інформація не може бути віднесена до комерційної реклами (інформації з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку), тобто до реклами в тому змісті, у якому вона визначена в Законі "Про рекламу". Тому вона не може включатися у сферу регулювання цього Закону, а потребує спеціального регулювання.