33 Планові калькуляції. Розрахунок статтей калькуляції

Планові калькуляції зазвичай складаються на усі види продукції, передбачені в річному плані виробництва і реалізації підприємства. При широкій номенклатурі товарів, що випускаються, планові розрахунки собівартості можуть робитися на так звані деталі-представники однорідних груп виробів або робіт. Розглянемо детальніше нормативний метод розрахунку витрат на виробництво товарів і послуг в умовах ринкових стосунків.

У сучасному виробництві планова калькуляція собівартості одиниці продукції містить наступні типові статті витрат : 1. Сировина і матеріали. 2. Поворотні відходи (віднімаються). 3. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств. 4. Паливо і енергія на технологічні цілі. 5. Разом матеріальних витрат. 6. Основна заробітна плата виробничих робітників. 7. Додаткова заробітна плата виробничих робітників. 8. Відрахування на соціальні потреби. 9. Витрати на підготовку і освоєння виробництва нових виробів. 10. Виготовлення інструменту і пристосувань цільового призначення. 11. Витрати на зміст і експлуатацію устаткування. 12. Цехові витрати. 13. Втрати від браку. 14. Інші виробничі витрати. 15. Цехова собівартість. 16. Загальногосподарські витрати. 17. Виробнича собівартість. 18. Позавиробничі витрати. 19. Комерційна собівартість.

Розробка планових калькуляцій собівартості окремих видів продукції припускає використання прогресивних нормативів витрати таких виробничих ресурсів, як сировина і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, трудові витрати і тарифні ставки та ін. Зокрема, потрібні також нормативи непрямих загальноцехових або загальновиробничих, загальнозаводських або загальногосподарських, позавиробничих або комерційних і інших витрат, наприклад, на зміст технологічного устаткування, оплату адміністративно-управлінського персоналу і так далі

Повна (планова) собівартість одиниці продукції визначається підсумовуванням прямих і непрямих витрат по формулі

, де Сі - собівартість виробу, крб./шт.; М - прямі витрати на матеріали і комплектуючі, крб.; Зо - основна заробітна плата, крб.; K1 - непрямі загальновиробничі витрати на зміст устаткування і цехові витрати, %; К2 - загальнозаводські (загальногосподарські) витрати, %; a - відсоток додаткової оплати і премій робітником; Зд - додаткова заробітна плата, крб.; b - відсоток відрахувань на соціальні потреби; К3 - позавиробничі витрати, %.

На основі планових калькуляцій окремих виробів розробляється план собівартості продукції, що випускається. У загальному вигляді собівартість готової продукції підприємства можна визначити по формулі ,

де Nr - річний обсяг виробництва продукції;

n - кількість видів (номенклатура) продукції, що випускається.

34. Характеристика методів планування зниження собівартості

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором підви­щення ефективності виробництва, збільшення прибутку та рентабельності.

Розрізняють джерела і фактори зниження собівартості. Джерела показують, за рахунок чого можна знизити собівартість, а фактори - які заходи можуть забезпечити це зниження.

При плануванні зниження собівартості продукції на підприємстві використовуються наступні методи:

• аналітичний метод;

• індексний метод (укрупнений);

• факторний метод.

Планування зниження витрат на 1 грн. товарної продукції (аналітичний метод) здійснюється наступним чином:

1. визначаються витрати на 1 грн. товарної продукції у звітному році

2. Визначається собівартість товарної продукції планового року виходячи з рівня витрат на гривню товарної продукції звітного року та планового обсягу товарної продукції

3. Розраховується очікувана економія від зниження собівартості за всіма техніко-економічними факторами, що передбачена в плані підвищення організаційно-технічного рівня виробництва

4. Визначається собівартість товарної продукції планового року з врахуванням очікуваної економії за всіма факторами, або очікуваного збільшення витрат в зв'язку з ростом цін, тарифів тощо

5. Визначаються витрати на 1 грн. товарної продукції в плановому періоді

Факторним метод зниження собівартості здійснюється наступним чином. Визначається :

Позавиробничі фактори

1. зміна собівартості за рахунок зміни цін на матеріали

2. зміна собівартості за рах. Зміни транспортних тарифів

3. зміна собівартості за рахунок змінення тарифних умов оплати праці

4. змінення якості сировини, матеріалів, що споживаються.

Внутрішньовиробничі фактори

1. зміна собівартості за рахунок змінення норм матеріалу

2. зміна собівартості за рах. Змінення асортименту

3. зміна собівартості за рахунок поліпшення використання основних фондів

Фактори змішаного порядку – зміна випуску продукції

Загальна зміна собівартості визначається як сума всіх попередніх змін

Найбільш узагальненим є індексний метод розрахунку зниження собівартості продукції.

Зниження собівартості можна визначити за такими рахунками:

1.Зміни норм витрат матеріалів та цін на матеріали:

2.Зміни продуктивності праці:

3.Зміна обсягу виробництва та умовно-постійних витрат