- •Тема 1 Методологічні основи патопсихології
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 2 Методи патопсихологічного дослідження
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 3 Порушення свідомості
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 3 Порушення свідомості
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 4 Порушення сприйняття
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 5 Порушення пам'яті
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 6 Порушення мислення
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 7 Порушення уваги
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 8 Порушення розумової працездатності
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 9 Аномалії особистісної сфери
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 10 Організація патопсихологічних досліджень у клінічній практиці
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 11 Патопсихологічні дослідження дітей і підлітків
- •Контрольні питання
- •Література до теми
- •Тема 12 Психологічні феномени і патопсихологічні синдроми при психічних захворюваннях
- •Контрольні питання
- •Література до теми
Контрольні питання
-
Які порушення особистості дозволяють виділити результати патопсихологічних досліджень?
-
У чому полягає порушення ієрархії й опосередкування мотивів?
-
Як відбувається формування патологічних потреб і мотивів?
-
Чи є зсув функції мотивів, що змістоутворення, відщіплення діючої функції від що знається причиною деградації поводження хворих і їхньої особистості?
-
Чому порушення критичності нерідко сполучаться з тенденцією до персевераціям?
-
У яких хворих зустрічається ситуаційне поводження?
-
Охарактеризуйте ознаки ситуаційного поводження: сугестивність і підлеглисть.
Література до теми
-
Березин Ф. Б., Мирошников М. П., Рожанец Р. В. Методика многостороннего исследования личности. – М.: Медицина, 1976. – 186 с.
-
Блейхер В. М., Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. – К.: Вища шк., 1978. – 141 с.
-
Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М., 1968.
-
Бурлачук Л. Ф. Исследование личности в клинической психологии. – К.: Вища шк.,1979. – 174 с.
-
Гильяшева И. Н. О возможностях использования метода ТАТ при изучении личности больного в психоневрологической клинике. – Л.: Б. и., 1967. – 228-232.
-
Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 99 с.
-
Кожуховская И. И. О необходимисти дифференцировать понятие “критичность”// Журнал Невропатология и психиатрия им. С. С. Корсакова. – 1972. - № 11.
-
Кожуховская И. И. Критичность психически больных// Тезисы докладов конференции “Проблемы патопсихологии”. – М., 1972.
-
Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и сознание. 18 Международный психологический конгресс. Симпозиум 13. – М., 1966.
-
Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 431 с.
Тема 10 Організація патопсихологічних досліджень у клінічній практиці
Мета заняття: розглянути специфіку патопсихологічного дослідження при проведенні експертизи (військової, судової, трудовий). Розкрити особливості організації і роботи патопсихологічної лабораторії. Розглянути деонтологічний аспект діяльності патопсихолога.
План
-
Діяльність психолога по організації патопсихологічного обстеження.
-
Специфіка патопсихологічного дослідження в експертній практика.
-
Організація роботи патопсихологічної лабораторії.
-
Деонтологічний аспект діяльності патопсихолога.
В усіх видах експертної роботи психолог вирішує загальні задачі (діагностика і диференціальна діагностика, виявлення структури психічних порушень, симуляції і дисимуляції і т.ін.), але в кожному виді експертизи є і своя специфіка.
Так, у військовій експертизі психолог частіше усього з'ясовує ступінь і особливості розумового недорозвинення, оцінює стан хворих, у яких психопатологічні прояви уперше виявлені під час проходження військової служби, виявляє установлені форми поводження.
У судовій експертизі психолог вирішує питання про ступінь виразності психічних порушень, змінах особистості, рівні розумового розвитку, особливостях реагування в ситуаціях емоційної напруги, зв'язку виявлених психічних порушень із характером учиненого.
При розгляді питань трудовий (а точніше медико-соціальної) експертизи психолог уточнює структуру дефекту, характер внутрішньої картини хвороби, звертає особлива увага на збережені сторони психічної діяльності.
При проведенні експериментально-психологічного обстеження в ході експертизи оцінка результатів повинна відповісти на конкретний запитання (спроможний до виконування військової служби або ні; чи є обмеження життєдіяльності, у яких сферах і в якому ступені виразності). При цьому остаточне рішення приймається колегіально.
У обласних і міських психіатричних лікарнях, койковий фонд яких перевищує 1000 місць, при наявності 3 і більш клінічних психологів, варто створити лабораторію.
Одне експериментально-психологічне дослідження за допомогою необхідного набору методик займає 3-3,5 часу. Протягом робочого дня патопсихолог може зробити не більш 2-х таких досліджень. Таким чином, з урахуванням обов'язкової участі в наукових конференціях лікарні, у клінічних розборах і в роботі експертних комісій, патопсихолог за рік, повинний досліджувати не міні 200 хворих.
Успішне проведення патопсихологічного дослідження багато в чому залежить від відношень, що укладаються в процесі його між що досліджує і хворий.
До діяльності патопсихологів цілком застосовні деонтологічні вимоги, запропоновані звичайно до психіатрам. Одне з них - винятково важливе, полягає в зберіганні фахової таємниці. Свої результати і діагностичні розуміння патопсихолог повідомляє тільки психіатру, що направив хворого на обстеження. Патопсихолог не може ділитися своїми припущеннями щодо діагнозу, лікування і прогнозу з родичами хворого.
У роботі патопсихологічної лабораторії повинні бути передбачений контроль за роботою психологів і організація постійної консультативної помочі ім. У цьому полягає одне з основних переваг централізованої організації патопсихологічної служби в порівнянні з роботою закріплених за відділеннями й ізольованих друг від друга патопсихологів.