3. Обгрунтування кримінально – правової кваліфікації з використанням теоретичних орієнтирів.

3.1 При кваліфікації насильства, застосованого при опорі представникові влади в межах хуліганства, виникає конкуренція частини (відповідного ЮСЗ, що передбачає насильство) і цілого ( ч. 3 ст. 296 КК). У варіанті а) частина “представляє” злочин (ч.2 ст.345 КК), який є менш тяжким ніж „представлений” цілим (нормативний орієнтир – показники санкцій відповідних частин статей 345 та 296 КК); тому відповідні дії суб’єкта охоплюється ознакою „пов’язані з опором...” і окремої кваліфікації не одержують. У варіантах б) – г) злочин, “представлений частиною, не охоплюється цілим в силу більшої тяжкості „частини” (нормативний орієнтир – той самий). У варіанті д) вбивство через необережність не охоплюється ЮСЗ, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК, відповідно до наступного правила: формальний склад умисного злочину не охоплює заподіяння шкоди з необережності і тому у відповідних випадках таке заподіяння має отримувати окрему кваліфікацію.

3.2 При кваліфікації насильства, заподіяного працівнику міліції, виникає конкуренція загальної та спеціальної норм. У варіанті в) застосовується загальне правило – кваліфікація здійснюється за спеціальною нормою. При кваліфікації дій суб’єкта у варіантах б), г) виникає конкуренція кваліфікованого ЮСЗ, передбаченого загальною нормою ( ч. 2 ст. 121; ч. 2 ст. 115 КК) та ЮСЗ, передбаченого спеціальною нормою ( ч. 3 ст. 345; ст. 348 КК відповідно). В обох випадках нами застосовано „правозастосовчий” підхід, зазначений у п.п. 2.2 і 2.5 цього рішення.

3.3 При кваліфікації СТТУ, заподіяного працівнику міліції, що спричинило смерть останнього, у варіанті д) не може бути застосоване положення абзацу 3 пункту 12 ППВСУ від 26.06.1992 року № 8 „Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів”,

оскільки мала місце зміна змісту санкцій ч. 1 ст. 119 КК та ч. 2 ст. 345 КК порівняно з ст. 98 та ч. 1 ст.189 ⁴ КК 1960 року. Така зміна змісту санкцій та зазначені вище правила кваліфікації при конкуренції частини і цілого зумовили кваліфікацію хуліганства не за сукупністю з злочинами, передбаченими ч. 2 ст. 345 КК ; ч. 1 ст. 119 КК, а лише за сукупністю з злочином, передбаченим ч. 1 ст. 119 КК.

Завдання 6

Під час викрадення наркотичних засобів суб’єкт застосував насильство до потерпілого, а також викрадав наркотичні засоби у відповідних розмірах ( за варіантами):

а) викрадення наркотичних засобів мало місце у великих розмірах і супроводжувалось заподіянням потерпілому умисного легкого тілесного ушкодження (УЛТУ), що спричинило короткочасний розлад здоров’я;

б) викрадення наркотичних засобів супроводжувалося заподіянням потерпілому побоїв, а за вартісними показниками наркотичні засоби відповідали змісту ознак „особливо великі розміри”, який передбачений у пункті 4 примітки до ст. 189 КК;

в) викрадення наркотичних засобів супроводжувалося заподіянням потерпілому смерті через необережність (безпосередньо насильство втілилось у заподіянні умисного СТТУ);

г) викрадення наркотичних засобів супроводжувалося заподіянням умисного тяжкого тілесного ушкодження (УТТУ), що спричинило смерть потерпілому, а вартість викрадених наркотичних засобів відповідає змісту ознаки „великі розміри”.

Питання: 1. Яка має бути остаточна кваліфікація дій суб’єкта по кожному варіанту окремо (можна написати лише ФК, вказавши в дужках відповідні кваліфікуючі ознаки)? 2. Які правозастосовчі та теоретичні орієнтири можуть бути використані при вирішенні завдання ?