Кандидат наук

Кандидат наук є науковим ступенем, що здобувається особою, яка має кваліфікацію магістра або спеціаліста, і, зазвичай, навчається в аспірантурі вищого навчального закладу або наукової установи. Здобуття ступеня кандидата наук передбачає публічний захист дисертації. Нормативний термін навчання становить 3 роки.

Доктор наук

Термін «доктор» взято з грецької мови, де він означає «вчитель». Отже «доктор медицини» означає «вчитель медицини» — найвищої кваліфікації. Ступінь доктора наук надається після промоції  або габілітації під час якої претендент виступає з викладом своєї праці, а промотори (у нас — це офіційні опоненти) дають їй оцінку і пропонують рішення — присудити науковий ступінь доктора відповідної галузі науки. Перед промоцією потрібно скласти ригорози  — екзамени зі спеціальності або близької галузі науки, інколи ригорози може складатися із 10 і більше екзаменів. В деяких країнах, напр. в Австрії, при наявності вагомих праць науковий ступінь можуть присудити без промоції дисертації після здачі трьох ригорозів. У дипломах докторів наук можуть бути 4 ступені оцінки претендента, зокрема дуже добре, з відзнакою, з великою відзнакою

Доктор наук є вищим науковим ступенем, що здобувається особою, яка має науковий ступінь кандидата наук і, зазвичай, перебуває в докторантурі вищого навчального закладу або наукової установи. Здобуття ступеня доктора наук передбачає проведення оригінальних наукових досліджень, отримання наукових результатів, які мають суттєву наукову новизну та практичне значення, їх опублікування у наукових виданнях та публічний захист дисертації. Термін перебування в докторантурі на загальних умовах не перевищує 3 років.

2. Вищі навчальні керівник (ректор, президент, начальник заклади III-IV тощо); заступник керівника (перший рівнів акредитації, проректор, проректор, перший віце-президент, наукові підрозділи в віце-президент) з науково-педагогічної, їхньому складі, наукової роботи; декан; завідуючий кафедрою; професор; доцент; директор бібліотеки; науковий працівник бібліотеки; старший викладач; викладач, асистент; керівник (завідуючий, начальник, директор), заступник керівника (завідуючого, начальника, директора) наукового підрозділу (інституту, частини, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник; старший науковий співробітник; науковий співробітник; молодший науковий співробітник, учений секретар;

2.Вкажить правила оформлення наукового звіту.Перелічте складові частини наукового звіту

Науковий звіт друкується через 1,5 міжрядковий інтервал, розміром шрифту текстового редактора Word 14.

Обсяг основного тексту наукового звіту має становити не менше З (трьох) друкованих авторських аркушів (1 др.аркуш = 25 сторінкам машинописного тексту).

Текст наукового звіту друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20мм, нижнє — не менше 20 мм.

Заголовок структурних частин роботи „ЗМІСТ", ВСТУП", „РОЗДІЛ", „ВИСНОВКИ", „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", „ДОДАТКИ", друкують великими літерами симетрично до набору.

До загального обсягу наукового звіту не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою наукового звіту є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних - номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини як вступ, зміст, перелік умовних позначень, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу.

Науковий звіт повинна містити:

• титульний аркуш;

• реферат;

• зміст;

• вступ;

• основна частина (розділи, підрозділи, пункти, підпункти, висновки по кожному розділу);

• висновки (загальні за результатами дослідження);

• список використаних джерел;

• додатки (за результатами дослідження)

3.Вкажить шляхи висування гипотез і припущень при створенні математичних моделей економічних явищ.

Гіпотеза – наукове припущення про закономірний (причинний) звязок явищ, яке не доведено, але має певну ймовірність і пояснює явище.

Економічні процеси, що відбуваються у суспільстві, здебільшого неповторні. Тому не

можна повернути історію, та провести експеримент за інших умов, або простежити вплив управлінського рішення, як було здійснено попереднє. При прийнятті відповідального рішен-

ня бажано мати можливість спрогнозувати його наслідки у найближчий та віддалений час.

Єдиний шлях розв’язання проблеми – це експериментальне дослідження математичних

моделей складних соціально–економічних систем.

При складанні ЕММ використовують гіпотези і припущення, які потім підтверджуються чи заперечуються.

Висування гіпотез і прийняття припущень.

На даному етапі враховують:

- обсяг наявної інформації;

- відповідність інформації вимогам задачі;

- під задачі, для яких інформації не достатньо;

- ресурси для розв’язування задачі;

- очікувані результати моделювання.

Варіант 29

1. Визначте різновиди наукової праці.

Доповідь: пленарна, секційна, стендова; стаття, Науковий звіт, реферат, Літературний реферат, Методичний реферат, тези доповіді, рецензія, монографія, анотація, дипломна робота, дисертація, магістерська робота

2.Визначте правила написання тез наукової доповіді.

Тези доповідей подаються в одному примірнику, надрукованому на аркуші формату А4.. Обсяг тез не повинен перевищувати 3-ох сторінок, включаючи назву, рисунки, таблиці.

Текст має бути вирівняний з обох сторін, набраний шрифтом Times New Roman, кегль 14, інтервал 1,5. Абзацний відступ 1,25 см. Поля – 2 см зі всіх боків. Використання ілюстративних матеріалів, формул в тезах повинно бути мінімальним. Сторінки не нумеруються. Список літератури у тезах не вказується.

Зразок оформлення тез подано нижче. Прізвище та ініціали автора (великими літерами, виділений, курсив), назва факультету, група (курсив), науковий керівник (виділений, курсив), науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника (курсив) і назва тез (великими літерами, виділений) друкуються через 1 інтервал, кегль 14.

1. Тези доповіді мають бути подані у форматі MS Word обсягом до 350 слів (не більше 3 тисяч знаків з пробілами).

2. Таблиці, діаграми та рисунки до тез не подаються.

4. Номер УДК розміщується у верхньому лівому куті.

5. Ініціали та прізвища авторів мають бути надруковані ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ курсивом по центру сторінки.

6. Доповідач має бути підкресленим.

7. Заголовок має бути надрукований ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ жирним шрифтом по центру сторінки.

8. Місце роботи або навчання, місто, e-mail адреса доповідача мають бути розміщені по центру та виділені курсивом.

9. Стандартні скорочення можуть бути використані при їхньому розшифруванні за першого згадування у тексті.

10. Тези доповіді бажано структурувати: Вступ, Методи, Результати, Висновки.

3. Перелічте способи збирання наукової інформації та надайте їм характеристику

Сьогодні під методом розуміють особливий прийом або систему прийомів, що застосовуються в будь якій науково-практичній діяльності.

Збирання інформації:

- перегляд літературних джерел; - аналіз виробничих джерел інформації;

- опрацювання звітів; - підготовка попередніх експериментальних даних;

- консультації зі спеціалістами та експертами; - купівля інформації.

Індукція — 1) метод наукового пізнання, який полягає в дослідженні руху знань від одиничного до часткового або й загального; 2) вид опосередкованого умовиводу, в якому з одиничних суджень-засновків виводять часткове або й загальне судження-висновок.

Дедукція – метод мислення, при я кому нове положення виводиться чисто логічним шляхом з попередніх положень на підставі знань про ціле.

Спостереження — це метод, що використовується для придбання інформації, яка важко піддається запису. Консультант відвідує заходи і спостерігає за перебігом подій, щоб потім надати пропозиції щодо поліпшення ситуації. При консультуванні по процесах можна виявити групові процеси і форми поведінки, що пов’язані з певною проблемою.

Тест (від англ. test — випробування) — завдання стандартної форми (вербального характеру чи у вигляді символів, спеціального малюнка тощо), результат виконання якого дозволяє виміряти деякі психофізичні й особистісні характеристики, а також знання, уміння, навички випробовуваного.

Варіант 30