7. Причини та початок роздробленості Київської Русі (друга пол. Хі – перш. Пол. Хіі ст.)

Ознаки політичного роздроблення Київської Pусi були помітні вже відразу після смерті Ярослава Мудрого. Спочатку його старші сини жили в злагоді, але незабаром розпочалися чвари і міжусобиці. Перед загрозою з боку половців князі роблять спроби якось налагодити між собою стосунки, для чого скликають князівські з'їзди. Першим був з'їзд 1097 в Любечі. Там було визнано принцип, за яким кожний князь мусить володіти своєю вотчиною. Це узаконювало роздроблення Київської Русі на окремі спадкові князівства.

Володимир Мономах (1113 - 1125) і його син Мстислав (1125 - 1132) на якийсь час поновили і зміцнили великокнязівську владу, але спинити роздроблення Київської Русі не змогли. На початку другої половини ХП ст. могутня давньоруська держава, внаслідок розвитку феодальних відносин і зміцнення місцевих феодальних центрів, остаточно розпалося на окремі князівства. Причини: 1) технічна. В той час не існувало відповідних технічних засобів, за допомогою яких можна було б управляти таким великим державним об'єднанням; 2) політична. Зовнішня загроза з боку татаро-монголів; 3) економічна - внаслідок хрестових походів був зруйнований основний торговий партнер Києва — Константинополь; зменшилося значення шляху «із варяг в греки», адже Київ не міг вже забезпечити безпеку купців на цьому шляху від набігів кочівників. Однак політичне роздроблення не означало повної економічної самоізоляції князівств і занепад економіки. В період політичної роздробленості продовжували розвиватися ремесла, велася внутрішня і зовнішня торгівля, зростали міста.

8. Політичний лад та економічний розвиток Київської Русі

За формою правління Київська Русь була монархією. На чолі держави стояв великий князь Київський. Він зосереджував у своїх руках всю повноту законодавчої, виконавчої, адміністративної, судової та військової влади. Влада була спадковою. Окремими частинами держави управляли князі і великі бояри. Опорою влади князів і бояр виступали дружини. До старшої дружини входили бояри та інші феодали, що мали своє власне військо, з яким і несли службу великому князю. Основну частину князівських військ становила молодша дружина У разі загальної небезпеки збиралося народне ополчення, куди входили смерди (селяни) і городяни. Весь політичний лад Київської Русі забезпечував інтереси класу феодалів, відповідним було і право, що знайшло свос відображення в «Руській Правді». Провідною галуззю господарства було орне землеробство. В лісових районах застосовувалася підсічна система, а в степах, де було мало населення — перелогова система; у густонаселених місцях — парова система з двопільною або з трипільною сівозміною. Землю орали сохою та плугом. Сіяли пшеницю, овес, жито, ячмінь, просо, гречку, льон та інші культури. Вирощували цибулю, часник, капусту, горох, яблука, вишню, виноград. Розводили коней, велику та малу рогату худобу, свиней, качок, гусей, голубів. Займалися мисливством, рибальством, бортництвом. В Київській Русі налічувалося близько 60 різних ремісничих фахів: ковальство, ювелірне ремесло, гончарство. теслярство, ткацтво, виробництво скла, цегли та інш. Вцілому господарство Київської Русі маю натуральний характер. Внутрішня торгівля здійснювалася через місцеві ринки. Київська Русь торгувала зі Сходом по Волзі і Каспійському морю, а також з Візантією, Скандинавією, Чехією, Польщею, Південною Німеччиною. Ввозили предмети розкоші, зброю, мідь, ювелірні вироби. Вивозили хутро, віск, мед. За часів Володимира Великого почали карбуватися руські монети з срібла і золота. Вже в XІ ст. iснувалa гривня (зливок срібла). Міста стають торгово-ремісничими, адміністративними і культурними центрами В ХІ ст на Русі існувало більше півсотні міст.