- •Методичні вказівки
- •Методичні вказівки
- •1. Основні положення
- •Варіанти контрольної роботи
- •Номер теоретичного питання і практичних завдань відповідно до варіанту контрольної роботи
- •2. Теоретичні питання
- •3. Практичні завдання
- •3.1. Практичне завдання з визначення граничних токсодоз Теоретичні відомості
- •Характеристика хнр за ступенем токсичності
- •Клас небезпеки хнр за ступенем дії на організм людини
- •Значення поправочного коефіцієнта місцевості (Км) для визначення граничної токсодози
- •Коефіцієнт ступеня вертикальної стійкості атмосфери (Ксвса)
- •Коефіцієнт зменшення (Кзм) глибини поширення хмари нхр при виливі (викиді) «у піддон», «обвалування»
- •Значення коефіцієнту а для визначення токсодози
- •Вражаючі та граничні токсодози найбільш розповсюджених нхр
- •Графік орієнтованої оцінки ступеня вертикальної стійкості повітря
- •3.1.1. Приклад розв’язання завдання з визначення граничних токсодоз
- •Варіанти завдань щодо визначення граничних токсодоз
- •3.2. Практичне завдання з визначення ефективної дози опромінення Теоретичні відомості
- •Коефіцієнт відносної біологічної ефективності wr для розрахунку еквівалентної дози Dек
- •Ваговий коефіцієнт ризику тканин (органів) Wт для розрахунку ефективної еквівалентної дози Dеф
- •3.2.1. Приклад розв’язання завдання з визначення ефективної еквівалентної дози
- •Варіанти завдань щодо визначення ефективної еквівалентної дози опромінення
- •3.3 Практичне завдання з визначення індивідуального ризику Теоретичні відомості
- •3.3.1. Приклад розв’язання завдання з визначення індивідуального ризику
- •Варіанти завдань для визначення індивідуального ризику
- •3.4. Практичне завдання з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту при зливових дощах Теоретичні відомості
- •Класифікація повеней за причинами виникнення
- •3.4.1. Приклад розв’язання завдання з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту при зливових дощах
- •Варіанти завдань з визначення фактичної швидкості затоплення населеного пункту
- •3.5 Практичне завдання з визначення біоритмічного стану особи Теоретичні відомості
- •3.5.1. Приклад розв’язання завдання з визначення біоритмічного стану особи
- •Література
- •«Безпека життєдіяльності» (для студентів всіх напрямів підготовки денної форми навчання)
3.3 Практичне завдання з визначення індивідуального ризику Теоретичні відомості
Фахівці в галузі безпеки життєдіяльності людини і охорони праці вважають, що ризик – це кількісна характеристика дії небезпек, сформованих конкретною діяльністю людини.
Відповідно до ДСТУ 2293-99 ризик – це ймовірність нанесення шкоди з урахуванням його важкості (тяжкості).
В розрахунках ризик прийнято позначати буквою R (від англ. слова risk – ризик). Значення ризику від конкретної небезпеки можна одержати зі статистичних даних: нещасних випадків, травм, випадків захворювань, випадків насильницьких дій на індивіда і т.д. за певні проміжки часу (зміну, добу, тиждень, квартал, рік).
Кількісно ризик може бути виражений у різних одиницях – імовірнісних (від 0 до 1), у кількості смертей за рік розраховуючи на одну людину, у кількості смертей за рік розраховуючи на все населення держави (для України на 01.01.2010 р. це 46 млн. осіб), у можливих збитках майна внаслідок аварій, вибухів, пожеж і т.д.
За природою джерела збитку і за сферою прояву розрізняють ризик:
-
людський;
-
техногенний;
-
політичний;
-
військовий;
-
економічний;
-
екологічний;
-
інформаційний.
За кількістю одиничних джерел збитку:
-
індивідуальний (побутовий і професійний);
-
соціальний.
За ступенем допустимості:
-
незначний;
-
припустимий (прийнятний);
-
високий;
-
неприпустимий (неприйнятний).
При імовірнісній оцінці ризик виражає частоту реалізації небезпек стосовно їхнього можливого числа.
Відповідно до ДСТУ 2293-99 ризик може бути визначений як добуток імовірності появи небезпеки на очікувану тяжкість наслідків, які може викликати реалізована небезпека:
, (3.3.1)
де R – ризик;
Ро – імовірність прояву небезпеки (висока, середня, мала), що визначається за формулою:
, (3.3.2)
де n – кількість подій з негативними наслідками;
N – максимальна можлива кількість небажаних наслідків подій за конкретний період (травм, смертей, аварій, природних катаклізмів, грошових втрат і т.д.);
Д – очікувана тяжкість наслідків (значна, середня, незначна), до якої може привести реалізована небезпека.
Індивідуальний ризик – це ризик (Rі), що характеризує реалізацію небезпеки певного виду діяльності конкретної людини. Кількісно значення індивідуального ризику визначається ймовірністю реалізації потенційних небезпек при виникненні небезпечних ситуацій:
(3.3.3)
де Rі– індивідуальний ризик;
N – кількість потерпілих (загиблих) в одиницю часу t від певного чиннику ризику f;
L – кількість людей, підданих відповідному чиннику ризику f в одиницю часу t.
Джерелом індивідуального ризику у виробничій сфері є професійна діяльність людини, а найпоширенішим чинником ризику – небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Значення індивідуального ризику не дає можливості дати оцінку про масштаб аварії, катастрофи або в цілому про НС. Для цих цілей існує поняття соціального (групового) ризику.
Соціальний ризик – це ризик (RС), що характеризує масштаби і тяжкість негативних наслідків – надзвичайних ситуацій, різного роду явищ і перетворень, що знижують якість життя людей. Це ризик групи або співтовариства людей – травмування або загибель двох і більше осіб від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів і т.д.
Кількісно соціальний ризик можна оцінити за динамікою смертності, що розрахована на 1000 осіб відповідної групи за формулою:
, (3.3.4)
де RС – соціальний ризик;
С1 – кількість померлих за проміжок часу в досліджуваній групі до розвитку надзвичайних подій;
С2 – смертність у тій же групі людей наприкінці на стадії загасання надзвичайної ситуації;
N – загальна чисельність досліджуваної групи людей;
Д – очікуваний розмір збитку, що може дати реалізована небезпека.
Довгі роки людство вважало, що стан захисту людини і навколишнього середовища залежить тільки від ефективності технічних систем безпеки, і прагнуло забезпечити абсолютну безпеку.
У теперішній час співтовариство прийшло до висновку, що забезпечити нульовий ризик у всіх галузях не можливо. Ресурси сучасного суспільства обмежені. У жодній галузі діяльності людини не можливо досягти абсолютної безпеки. Ця обставина привела увесь Світ до формування концепції прийнятного (припустимого) ризику у всіх його видах.
Прийнятний (припустимий) ризик – це ризик, що характеризує такий стан безпеки в суспільстві (низький рівень смертності, інвалідності людей, травматизму на виробництві), що не впливає на економічні показники підприємства, галузі економіки або держави і яке досяжне за технічними і економічними міркуваннями на сучасному етапі розвитку науки і техніки. Досягнення деякого прийнятного індексу шкоди ризику є не тільки оцінкою безпеки у конкретній державі, у якійсь галузі промисловості, але і використовується для оцінки зміни цього рівня безпеки згодом і при різних умовах праці.
Неприйнятний ризик характеризується ймовірністю реалізації негативного впливу з показником більше 10-3, прийнятний менше 10-6.
Розрізняють індивідуальний прийнятний (припустимий) і соціально-припустимий (соціально-прийнятний) ризики.
Соціально-припустимий рівень ризику є компромісом між рівнем безпеки і можливостями держави. При визначенні соціально-прийнятного ризику використовують дані природної смертності людей.