3.3 Практичне завдання з визначення індивідуального ризику Теоретичні відомості

Фахівці в галузі безпеки життєдіяльності людини і охорони праці вважають, що ризик – це кількісна характеристика дії небезпек, сформованих конкретною діяльністю людини.

Відповідно до ДСТУ 2293-99 ризик – це ймовірність нанесення шкоди з урахуванням його важкості (тяжкості).

В розрахунках ризик прийнято позначати буквою R (від англ. слова risk – ризик). Значення ризику від конкретної небезпеки можна одержати зі статистичних даних: нещасних випадків, травм, випадків захворювань, випадків насильницьких дій на індивіда і т.д. за певні проміжки часу (зміну, добу, тиждень, квартал, рік).

Кількісно ризик може бути виражений у різних одиницях – імовірнісних (від 0 до 1), у кількості смертей за рік розраховуючи на одну людину, у кількості смертей за рік розраховуючи на все населення держави (для України на 01.01.2010 р. це 46 млн. осіб), у можливих збитках майна внаслідок аварій, вибухів, пожеж і т.д.

За природою джерела збитку і за сферою прояву розрізняють ризик:

• людський;

• техногенний;

• політичний;

• військовий;

• економічний;

• екологічний;

• інформаційний.

За кількістю одиничних джерел збитку:

• індивідуальний (побутовий і професійний);

• соціальний.

За ступенем допустимості:

• незначний;

• припустимий (прийнятний);

• високий;

• неприпустимий (неприйнятний).

При імовірнісній оцінці ризик виражає частоту реалізації небезпек стосовно їхнього можливого числа.

Відповідно до ДСТУ 2293-99 ризик може бути визначений як добуток імовірності появи небезпеки на очікувану тяжкість наслідків, які може викликати реалізована небезпека:

, (3.3.1)

де R – ризик;

Р_о – імовірність прояву небезпеки (висока, середня, мала), що визначається за формулою:

, (3.3.2)

де n – кількість подій з негативними наслідками;

N – максимальна можлива кількість небажаних наслідків подій за конкретний період (травм, смертей, аварій, природних катаклізмів, грошових втрат і т.д.);

Д – очікувана тяжкість наслідків (значна, середня, незначна), до якої може привести реалізована небезпека.

Індивідуальний ризик – це ризик (R_і), що характеризує реалізацію небезпеки певного виду діяльності конкретної людини. Кількісно значення індивідуального ризику визначається ймовірністю реалізації потенційних небезпек при виникненні небезпечних ситуацій:

(3.3.3)

де R_і– індивідуальний ризик;

N – кількість потерпілих (загиблих) в одиницю часу t від певного чиннику ризику f;

L – кількість людей, підданих відповідному чиннику ризику f в одиницю часу t.

Джерелом індивідуального ризику у виробничій сфері є професійна діяльність людини, а найпоширенішим чинником ризику – небезпечні та шкідливі виробничі чинники. Значення індивідуального ризику не дає можливості дати оцінку про масштаб аварії, катастрофи або в цілому про НС. Для цих цілей існує поняття соціального (групового) ризику.

Соціальний ризик – це ризик (R_С), що характеризує масштаби і тяжкість негативних наслідків – надзвичайних ситуацій, різного роду явищ і перетворень, що знижують якість життя людей. Це ризик групи або співтовариства людей – травмування або загибель двох і більше осіб від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів і т.д.

Кількісно соціальний ризик можна оцінити за динамікою смертності, що розрахована на 1000 осіб відповідної групи за формулою:

, (3.3.4)

де R_С – соціальний ризик;

С₁ – кількість померлих за проміжок часу в досліджуваній групі до розвитку надзвичайних подій;

С₂ – смертність у тій же групі людей наприкінці на стадії загасання надзвичайної ситуації;

N – загальна чисельність досліджуваної групи людей;

Д – очікуваний розмір збитку, що може дати реалізована небезпека.

Довгі роки людство вважало, що стан захисту людини і навколишнього середовища залежить тільки від ефективності технічних систем безпеки, і прагнуло забезпечити абсолютну безпеку.

У теперішній час співтовариство прийшло до висновку, що забезпечити нульовий ризик у всіх галузях не можливо. Ресурси сучасного суспільства обмежені. У жодній галузі діяльності людини не можливо досягти абсолютної безпеки. Ця обставина привела увесь Світ до формування концепції прийнятного (припустимого) ризику у всіх його видах.

Прийнятний (припустимий) ризик – це ризик, що характеризує такий стан безпеки в суспільстві (низький рівень смертності, інвалідності людей, травматизму на виробництві), що не впливає на економічні показники підприємства, галузі економіки або держави і яке досяжне за технічними і економічними міркуваннями на сучасному етапі розвитку науки і техніки. Досягнення деякого прийнятного індексу шкоди ризику є не тільки оцінкою безпеки у конкретній державі, у якійсь галузі промисловості, але і використовується для оцінки зміни цього рівня безпеки згодом і при різних умовах праці.

Неприйнятний ризик характеризується ймовірністю реалізації негативного впливу з показником більше 10^-3, прийнятний менше 10^-6.

Розрізняють індивідуальний прийнятний (припустимий) і соціально-припустимий (соціально-прийнятний) ризики.

Соціально-припустимий рівень ризику є компромісом між рівнем безпеки і можливостями держави. При визначенні соціально-прийнятного ризику використовують дані природної смертності людей.