- •1 7. Хімічний комплекс україни
- •1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комплексі україни
- •Виробництво окремих видів продукції хімічної промисловості в україні у 1990—1997 рр.*
- •2. Фактори розміщення і розвитку
- •3. Сировинна база хімічної промисловості україни
- •4. Сучасний стан та особливості розміщення комплексу хімічних виробництв україни
- •5. Проблеми і перспективи розвитку комплексу хімічних виробництв україни
- •1 8. Лісопромисловий комплекс україни
- •1. Сутність, роль і місце в народногосподарському комплексі україни
- •2. Фактори розвитку і формування
- •3. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу україни
- •4. Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу україни
- •19. Міжнародні економічні з в’язки україни
- •1. Сутність і значення в становленні національної економіки україни
- •2. Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків
- •5. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків україни. Структура експорту
- •Країни снд і Балтії
- •Країни Європейського Союзу
- •Країни «Великої сімки»
- •Країни Близького та Середнього Сходу
- •Індія, Китай
- •В’єтнам, Індонезія та нові індустріальні країни Азії
19. Міжнародні економічні з в’язки україни
Сутність і значення в становленні національної економіки України.
Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків.
Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сутність та принципи формування.
Основні форми економічного співробітництва країн світу.
Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України. Структура експорту.
Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.
1. Сутність і значення в становленні національної економіки україни
Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі України, нерозривно пов’язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міждержавних економічних зв’язків. Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі. Кожна країна світу концентрує на своїй території виробництво певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі економічні і природні передумови. Країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами у виробництві продукції спеціалізації. Для цього необхідно мати: кваліфіковані кадри; достатній природно-ресурсний потенціал; вигідне економіко-географічне положення; специфічні агрокліматичні умови; попит на продукцію спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.
Територіальний поділ праці, в тому числі і міжнародний, є проявом суспільного поділу праці і має історичний характер. У первісному суспільстві поділ праці існував між жіночою і чоловічою працею, між працею дорослих і дітей. Перший суспільний поділ праці відбувся у зв’язку з поділом племен, що займалися тва-
ринництвом і рослинництвом. Другий — у зв’язку з відокремленням ремесла від землеробства і тваринництва. Але і в першому, і в другому випадках виробництво і споживання продукції мали локальний, здебільшого замкнутий характер. Третій суспільний поділ праці пов’язаний з появою нового суспільного прошарку населення — купців, що виконували функції посередників між регіонами виробництва і регіонами споживання продукції. Завдяки цьому суспільний поділ праці набув ознак територіального.
Поява машин привела до підвищення продуктивності праці, до збільшення концентрації виробництва промислової продукції в окремих регіонах країни. Поява і подальший розвиток сучасних видів транспорту, особливо залізничного, морського, авіаційного, трубопровідного обумовили поглиблення міжнародного територіального поділу праці. В інтеграційні, або обмінні процеси втягується все більша кількість країн, територій, віддалених материків.
Все це веде до необхідності поглиблення спеціалізації окремих країн, до розширення кількості галузей міжнародної спеціалізації. Виникають регіональні утворення світу, які мають свою конкретну галузеву і регіональну спеціалізацію: країни Північної Америки (США, Канада, Мексика), Європейський Союз (ЄС), країни ОПЕК — основні поставщики нафти на світовий ринок (до 60% світових поставок).