3. Приводні ланцюги

Ланцюги утворюються з ланок, шарнірне з'єднання яких забезпечує гнучкість ланцюга. За призначенням ланцюги розділяють на два основних види: приводні, які застосовують для передачі обертового руху від ведучої зірочки до веденої, та тягові – для транспортування та переміщення вантажів під різними кутами нахилу до горизонталі. Надалі розглядаються тільки приводні ланцюги. Найбільше поширення отримали роликові та втулкові приводні ланцюги, які вирізняються достатньою надійністю, кінематичною точністю та дешевизною.

Роликовий ланцюг (рис.2,а) складається з ланок двох типів: зовнішніх ЗВ та внутрішніх ВН. Окремі деталі ланцюга: 1- пластина зовнішньої ланки; 2 – ролик; 3 – валик; 4 – втулка; 5 - пластина внутрішньої ланки. Пластини внутрішньої ланки напресовані на втулки і утворюють нерухоме з'єднання. Валик 3 вільно входить у втулку і утворює шарнір. Зовнішні пластини напресовані на валики, які на торцях розвальцьовані. Ролик 2 на втулці 4 може вільно обертатися при вході у зачеплення із зубцями зірочки. Таким чином, у рухомих спряженнях втулки з валиком і роликом має місце тертя ковзання, у спряженні роликів із зубцями зірочок переважає тертя кочення.

Роликові ланцюги розділяють на одно- (ПР) (рис.2,а), дво- (2ПР) (рис.2,б), три- (3ПР) та чотирирядні (4ПР). Використання багаторядних ланцюгів дозволяє зменшити габаритні розміри передачі у площині, перпендикулярній до осей валів.

Різновидністю роликових ланцюгів є ланцюги із зігнутими пластинами – ПРИ (рис.2,в), які мають більшу поздовжню податливість, і тому їх застосовують при навантаженнях ударного характеру.

Основним розмірним параметром роликового ланцюга є крок , через який визначають розміри всіх інших деталей у стандартних ланцюгах.

Втулковий ланцюг за конструкцією відрізняється від роликового тим, що не має роликів. Втулкові ланцюги бувають однорядними – ПВ та дворядними – 2ПВ. Такі ланцюги прості за конструкцією, мають меншу масу, більш дешеві, але менш стійкі проти спрацювання.

Зубчастий ланцюг (рис.2,г) складається з набору пластин двох типів. Основні пластини 1 мають зовнішні бічні плоскі поверхні, якими вони спрягаються з двома зубцями зірочки. Напрямні пластини 2 забезпечують центрування ланцюга відносно зірочок. Залежно від кроку ланцюга регламентуються розміри всіх інших елементів ланцюга. Зубчасті ланцюги у порівнянні з роликовими допускають дещо більш високу швидкість, плавність та безшумність у роботі, мають вищу надійність через багатопластинчасту конструкцію. Однак більша маса, складність виготовлення і відповідно вища вартість зумовлюють обмежене їх застосування.

д е

Рис.2.Приводні ланцюги: а) роликовий однорядний; б) роликовий дворядний; в) роликовий із зігнутими пластинами; г) зубчастий; д) фасонно-ланковий; е) штировий

При невеликих навантаженнях і швидкостях ( м/с) найчастіше застосовують фасонно-ланкові ланцюги (рис.2,д) з литих необроблених ланок та втулково-штирові(рис.2,е), що збираються з чавунних ланок за допомогою стальних штирів, які фіксуються шплінтами.

Елементи роликових, втулкових та зубчастих ланцюгів виготовляють з наступних матеріалів:

пластини – із середнє вуглецевих або легованих сталей 40, 45, 50, 30ХН3А із гартуванням до твердості 32…44 НRC, а валики, втулки, ролики і вкладиші – із цементованих сталей 10, 15, 20, 12ХН3А, 20ХН3А з термообробкою до твердості 45…65 НRC.