107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів

Інтернаціоналізація відтворювальних процесів – це об’єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і конкретизується у процесі інтернаціоналізації продуктивних сил, техніко-екон., організ.-екон. та соц.-екон. відносин, тобто все господарське життя країн. Двома відносно самостійними процесами інтернаціоналізації відтворювальних процесів стала інтернаціоналізація продукт. сил та інтернаціоналізація виробничих відносин. ЄС на сьогодні є найбільш значущою організацією за глибиною інтернаціоналізаційних процесів, де нтернаціоналізація відтворювальних процесів здійснюється в процесі органічного поєднання і злиття монополій (у т.ч. олігополій) країн-членів союзу, національних держав та наднаціональних органів в єдиний механізм, формування наднаціональної власності та її поєднання з національною власністю.

Глобалізація – це нова категорія, яка відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів. Глобалізація світового гос-ва - процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходять своє відображення в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знань в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні й домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових, універсальних, ліберально-демократичних цінностей тощо.З 60–х років ХХст. глобалізація набуває форм постійного і неухильного міжнародного переплетіння національних економік. В результаті посилення глобалізації суспільне відтворення в кожній країні поступово вивільнилось зі сфери державного впливу. Світове господарство і його відтворення поступово набуло нової якості - перетворилось на функціонально цілісну та структурну інтегровану систему.На цій основі змінився характер міжнародних економічних відносин. Вони значною мірою втрачають ознаки міжнаціональних (міждержавних) і поступово перетворюються на транснаціональні глобальні економічні відносини, що мало або зовсім не піддаються державному регулюванню і впливу.

108. Типи економічного мислення: наукове та ненаукове.

Економічне мислення - це пізнання сутності економічних процесів, виявлення їхніх закономірностей за допомогою розумових операцій і реалізація економічних знань, умінь і якостей особистості в економічній діяльності і поведінці в цілісному економічному процесі. Економічне мислення як мислення людини взагалі формується в процесі виховання, навчання, одержання освіти, підготовки, підвищення кваліфікації, тощо.

Основними типологіями економічного мислення є: за критерієм науковості: наукове і ненаукове; за критерієм способу або характеру: стандартне і творче; за критерієм нац. зрілості: індивналістичне, соц.-нац, заг-нац, слабке.

Наукове мислення – спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, системному, доказовому пізнанні. Основною метою є отримання об’єктивної істини. Науковому мисленню притаманні такі основні ознаки: строгість; однозначність; ефективність;простота; еврістичність.

Ненаукове мислення – мислення на обмежено раціональному або повністю ірраціональному, несистемному, недоказовому підході до економічної діяльності. Йому притаманні такі ознаки: несистемність, хаотичність, звернення до авторитету.

Всі види неекономічного мислення можна поділити на: Повсякденне економічне мислення базується на здоровому глузді, життєвому досвіді, практичній кмітливості. Воно надзвичайно широко розповсюджено серед людей, які не мають фахової економічної освіти. Однак, воно є досить ефективним і дає можливість багатьом людям досягти значних індивідуальних економічних успіхів. Релігійне та містичне – полягає у посиланні на авторитет; ведення економічних справ у відповідності до певних морально-етичних норм, проповідуваних релігією (заперечення лихварства у Християнстві). Ідеологічне («ілюзорне») – прямо дискредитує наукове, економічне пізнання: ціннісні установки особистості закривають собою факти, і ціннісна складова в економічних судженнях ігнорує актуальну складову останніх, факти дійсних процесів і явищ. Це призводить до серйозних втрат в економічному пізнанні. Так формується доктрина – заздалегідь сформоване вчення, певна система філософських або інших поглядів.