Контингент студентів внз за джерелами фінансування.

Показник	I-II рівень акредитації	III-IV рівень акредитації
На кошти державного бюджету.	51,3%	54,9%
На кошти фізичних і юридичних осіб.	35,5%	43,0%
На кошти місцевого бюджету.	11,7%	0,4%
На кошти зацікавленої галузі.	1,5%	1,7%

Рис.3.1. Контингент студентів ВНЗ за джерелами фінансування.

Висновок: Дані про контингент студентів ВНЗ за джерелами фінансування показує нам, що майже більшу половину коштів для студентів ВНЗ виділяється з державних коштів, а інша половина поділяється на інші три категорії. Найменше коштів виділяється з показника «зацікавлені галузі», але ВНЗ III-IV рівень акредитації найменше отримують з місцевих бюджетів.

Таблиця 3.2.

Чистий прибуток внз по Україні, 2008 – 2009 рік.

(млн. грн.)

Роки	Чистий прибуток
2008	60,6
2009	50,4
2010	69,6

Рис.3.2. Чистий прибуток ВНЗ по Україні, 2008 – 2009 рік (мил.грн.).

Висновок: Найперше, що хочу сказати, що галузь освіти є однією з найприбутковіших та вигідних економічних діяльностей.

Отже, покажемо дані прибутку:

• 2008 рік – 60,6 млн.грн.;

• 2009 рік – 50,4 млн.грн.;

• 2010 рік – 69,6 млн.грн.

Як бачимо у 2008 році були непогані показники в порівнянні з трьома роками, які до 2009 року зменшились на 10,2 млн.грн. Але не зважаючи на це прибуток до 2010 року збільшився на 19,2 млн.грн. Таким чином спостерігаємо збільшення прибутку до 2010 року.

Таблиця 3.3.

Динаміка середньомісячної заробітної плати внз, 2008 – 2009 рік.

(в розрахунку на одного штатного працівника, грн.)

Роки	Заробітна плата
2008	1448
2009	1611
2010	1889

Рис.3.3. Динаміка середньомісячної заробітної плати ВНЗ, 2008 – 2009 рік.

Висновок: Як видно з графіку динаміка середньомісячної заробітної плати працівників ВНЗ зростає, так як, у 2008 році вона становила 1448 грн. і до 2009 року зросла на 164 грн в розрахунку на кожного працівника. А з 2009 року до 2010 року на 278 грн в розрахунку на кожного працівника. Таким чином заробітна плата зростає майже в два рази більше від попереднього разу.

Висновок

На жаль, сучасні законодавчі стратегічні і відомчі організаційно-методичні акції далеко не повністю відповідають сучасним потребам вищої школи. Неналежна увага до збереження і підготовки науково-освітянської еліти у вищих навчальних закладах, принизливий для цивілізованої держави рівень фінансування освітянської галузі – лише окремі віхи серед багатовекторних чинників, які заважають розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах країни і які, зрештою, спричинили стагнацію, а, точніше, регрес національної вищої школи. Ці та інші чинники, насамперед державного та відомчого міносвітного ґатунку, сформували стереотип недооцінки провідної ролі просвітницької вузівської інтелігенції у прогресі української держави, утвердженню її повноправної позиції у структурі європейської і світової культурно-освітянської еліти.

Вища школа України на сучасному етапі перебуває у стані затяжної кризи, спричиненої неналежною увагою до освіти і науки з боку законодавчої і виконавчої влади. Істотну роль у такому стані освіти і науки вищої школи, окрім інших, відіграє її жалюгідне фінансування державою.

Негативні тенденції у вищій школі відображуються у прогресуючому зниженні рівня професійно-фахової, інтелектуальної, духовно-моральної та національно-патріотичної підготовки кадрів; нестримним відпливом із національних вищих навчальних закладів найвищого науково-освітянського потенціалу нації – досвідчених вчених і викладачів.